§ 4. Духовне життя і сучасність

Вважати духовне життя, як і людину взагалі, лише чинни­ком оновлення суспільства (хоча крім усього іншого вони є й такими) — глибока помилка. Найбільш адекватними і глибоки­ми тут є поняття основи і найвищої цінності. Насправді, духов­не життя в усьому своєму багатстві неможливе без вирішення елементарних економічних і політичних проблем: усіх нагодува­ти, покласти край дефіцитові, мати саморегульовану економіку, забезпечити правовий захист населення. Однак чи слід з цього робити висновок, що лише згодом можна буде зайнятися духов­ністю, а поки що залишаються дві проблеми, дві альтернативи: «або сила, або гроші» (тобто або адміністративно-командна си­стема, або «дика» ринкова економіка)?

Ні, цілісність людського життя потребує одночасного і гар­монійного вирішення економічних, політичних і культурно-духов­них проблем. Справжню цілісність задає саме тип духовності народу і людства, і в цьому розумінні духовне життя — це най­вища цінність, стосовно якої економіка і політика постають як

310

«привідні паси», і основа, яка забезпечує науково обгрунтоване стратегічне спрямування розвитку економіки та політики. Якщо духовність залишиться на рівні «хліба та видовищ», то й еконо­міка, і політика відповідатимуть їй — з тією лише відмінністю, що призведуть уже не до руйнації Римської імперії, а до заги­белі людства і самої планети Земля.

Соціальні зміни у розвитку суспільства виявляються пере­дусім як революція духу. Вона охоплює переоцінку цінностей, зміну ставлення до знання, до норм, співвідношення суспільної психології й ідеології і, як уже було зазначено, формування ін­шого ставлення до духовного життя — не за «залишковим прин­ципом». Зупинимося на цих моментах.

Спеціально фундаментальні цінності, що визначають духов­не оновлення і виживання людства, будуть розглянуті у розділі «Цінності та їх роль у житті суспільства і людини». Проте звер­талась увага на них уже не раз. Так, підкреслювалося, що цін­ності — це гармонізація функціональної взаємодії суспільства, людини і природи із ставленням до них як до самоцінностеи, пе­рехід від споживацько-корисливого використання цих компонен­тів відносин людини і світу до їх співтворчості.

Щоб приймати рішення з розумінням справи, формувати усвідомлені об'єктивні оцінки того, що відбувається, інформація про всі сторони життя суспільства має бути доступною. Рух по цьому шляху нашого суспільства — одне з незаперечних досяг­нень. Це особливо важливо для відродження історичної свідо­мості, оцінки нашого минулого, без чого не можна увійти у май­бутнє. І, нарешті, людство зневірилося у волюнтаристському утопізмі, в тому, що «інженери людських душ» можуть керува­ти духовним життям суспільства як об'єктом, річчю. Не наказ­ний монолог зверху, а постійний діалог з іншими і з самим со­бою стає засобом вироблення ідеологічних рішень.

Не можна, однак, забувати, що діалог, позбавлений реаль­ного психологічного і соціального грунту, легко перетворюється на лукаве мудрування. Тому відродження духовного життя — це створення нових, по-справжньому людських (гуманних і відпо­відальних) взаємин між людьми, це дбайливе ставлення людини до світу, це становлення нового духовного простору як у світо­вому співтоваристві в цілому, так і в усіх людських спільнотах будь-якого рівня. Це стосується також міжнаціональних відно­син (які ще далекі від гуманістичного діалогу), відносин поміж і в середині різних груп населення, громадсько-політичних орга­нізацій, трудових колективів і насамперед — у родині. Родина втратила свої традиційні функції і структури, а нові ще.не скла­лися. Криза у внутрішньородинних стосунках, непорозумінняміж подружжям, старшим і молодшим поколіннями,— це і є се­редовищем бездуховності.

Духовне життя — це не поринання у самого себе, не втеча з брутального середовища, а вплив на нього, одухотворення всьо­го довколишнього. Тому духовне перевлаштування суспільства як умова життєздатності його потребує активних зусиль кож­ного.

Контрольні запитання

1. Наведіть загальну характеристику людської свідомості.

2. Яким є співвідношення свідомості та ідеального?

3. Які основні властивості свідомості як відображення дійсності й активної внутрішньої діяльності?

4. Охарактеризуйте співвідношення рівнів свідомості і роль кожного з них у духовному житті.

5. Що таке знання, цінності, норми, роль їх у керуванні людською діяль­ністю?

6. Що таке суспільна свідомість і як вона співвідноситься з суспільним буттям?

7. Яким є співвідношення суспільної психології та ідеології?

8. Назвіть ключові цінності форм суспільної свідомості.

9. Назвіть будь-яку з форм суспільної свідомості і проаналізуйте її з пози­ції спільних структур суспільної свідомості.

Розділ 11 ПІЗНАННЯ. НАУКОВЕ ПІЗНАННЯ

Основні проблеми. Відносини між суб'єктом і об'єктом пі­знання, пізнаванність світу. Роль практики в пізнанні. Пізнан­ня й інформація. Що таке істина, як досягають істини в науко­вому пізнанні.

Ключові поняття. Суб'єкт і об'єкт пізнання. Інформація. Відображення. Пізнавальний образ. Творчість. Діяльність. Фор­ми пізнання. Істина. Пізнавальна позиція. Методи наукового пі­знання.