Xііі. Природно-соціальні небезпеки – це:

1. химерні етноси, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД і т.д;

2. бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, наркоманія, злочинність, тощо;

3. смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

4. землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені і т.д.

XІV. До природно-техногенних небезпек відносяться:

1. смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

2. землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені і т.д.

3. небезпеки, пов'язані з використанням електричної енергії, хімічних та вибухонебезпечних речовин, різних видів випромінювання і т.д.

4. конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.

XV. Ризик – це:

1) кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

2) відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу;

3) якісне відображення відносної ймовірності того, що відбулася небажана подія;

4) порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження.

XVI. Категорії серйозності небезпеки встановлюють:

1. відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу;

2. якісне відображення відносної ймовірності того, що відбулася небажана подія;

3. кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

4. мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

XVII. Рівні ймовірності небезпек відображають:

1. відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу;

2. кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

3. якісне відображення відносної ймовірності того, що відбулася небажана подія;

4. мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

XVIIІ. В основі управління ризиком лежить:

1. заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки;

2. порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження;

3. кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

4. розробка та використання спеціальних засобів захисту.

XIX. Шляхи управління ризиком передбачають:

1. повну або часткову відмову від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;

2. порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження;

3. встановлення мінімуму при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

4. аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю.

XХ. Попередній аналіз небезпек – це:

1) порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження;

2) заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки;

3) аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю;

4) встановлення якісного та кількісного значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов.