Наближені значення питомих опорів землі залежно від типу грунту

Грунт	Питомий опір, Ом ∙ м			Грунт		Питомий опір, Ом ∙ м
	можливі граничні коливання	за вологості 10 – 20% до маси грунту	можливі граничні коливання			за вологості 10 – 20% до маси грунту
Пісок	400 – 700	700	Глина		8 – 70		40
Супісок	150 – 300	300	Суглинок		40 – 150		100
Пливун	100 - 300	250	Чорнозем		9 – 53		20
Садова земля	30 – 60	40	Торф		10 – 30		20

Таблиця 19.3

Значення коефіцієнтів сезонності

Тип електродів
Вертикальні довжиною 2 – 3 м та глибиною закладання їх вершини 0,5 – 0,8 м	1,2 – 1,4
Вертикальні довжиною 5 м та глибиною закладання їх вершини 0,8 м	1,1

5. Визначити опір розтіканню струму одиничного вертикального заземлювача , Ом. Для стрижневого вертикального заземлювача з круглим перерізом, заглибленого в землю, визначається за формулою:

де – розрахунковий питомий опір землі,Ом ∙ м;

–довжина вертикального стрижня, м; d – діаметр перетину вертикального стрижня, м;

–відстань від поверхні грунту до середини довжини вертикального стрижня, м, причому:

де h – глибина закладання вершини вертикального стрижня, м (рис. 12.2).

Рис. 19.2. Схема розташування вертикального стрижня в грунті.

6. Розрахувати наближену (мінімальну) кількість вертикальних стрижнів за формулою:

За умови відсутності природних заземлювачів тому

7. Визначити необхідну кількість вертикальних стрижнів n із врахуванням коефіцієнта використання (вибирається залежно від величини відношення , кількості та порядку розміщення вертикальних стрижнів за табл. 19.4) за формулою:

Таблиця 19.4

Значення коефіцієнтів використання вертикальних електродів

	Коефіцієнти використання вертикальних стрижнів , розміщених у ряд, при кількості електродів у ряді
	2	3	4	5	6	10	15	20	40	60	100
1	0,85	0,78	0,73	0,69	0,65	0,59	0,53	0,48	–	–	–
2	0,91	0,86	0,85	0,81	0,77	0,74	0,70	0,67	–	–	–
3	0,94	0,91	0,89	0,87	0,85	0,81	0,78	0,76	–	–	–
	Коефіцієнти використання вертикальних стрижнів , розміщених по контуру, при кількості електродів у контурі
	2	3	4	5	6	10	15	20	40	60	100
1	–	–	0,69	–	0,61	0,56	–	0,47	0,41	0,39	0,36
2	–	–	0,78	–	0,73	0,68	–	0,63	0,58	0,55	0,52
3	–	–	0,85	–	0,80	0,76	–	0,71	0,66	0,64	0,62

Примітка. – відношення відстані між вертикальними електродами до їх довжини.

8. Визначити конфігурацію групового заземлювача (в ряд або контур) та відповідну довжину горизонтальної смуги:

– по контуру

– у ряд

де n – кількість вертикальних стрижнів; а – відстань між вертикальними стрижнями, м, причому:

де k – коефіцієнт кратності (k = 1 для заглиблених стаціонарних заземлювачів; k = 3 – для заземлювачів, розміщених біля поверхні землі (тимчасових)); – довжина вертикального стрижня,м.

9. Розрахувати опір розтіканню струму горизонтальної з’єднувальної смуги , Ом за формулою:

де – розрахунковий питомий опір землі,Ом ∙ м;

–довжина горизонтальної смуги, м;

b – ширина смуги (b = d, якщо це круглий дріт), м;

–відстань від поверхні грунту до середини ширини горизонтальної смуги, м, причому:

де h – глибина закладання горизонтальної смуги, м (рис. 19.3).

Рис. 19.3. Схема розташування з’єднувальної горизонтальної смуги.

11. Визначити розрахунковий опір розтіканню струму групового заземлювача R, Ом за формулою:

де n – кількість вертикальних стрижнів;

–коефіцієнт використання горизонтальних смуг (вибирається залежно від величини відношення , кількості та порядку розміщення вертикальних стрижнів за табл. 19.5).

Таблиця 19.5