XV. До групи статевих хвороб, які викликаються вірусами належать:

1. кандидоз на статевих органах;

2. короста;

3. генітальний герпес, СНІД;

4. сифіліс, гонорея.

XVI. До бактеріальної групи захворювань, які належать до статевих хвороб відносяться:

1) сифіліс, гонорея;

2) генітальний герпес, СНІД;

3) короста;

4) кандидоз на статевих органах.

XVII. До паразитарної групи захворювань, які належать до статевих хвороб відносяться:

1. генітальний герпес, СНІД;

2. сифіліс, гонорея;

3. кандидоз на статевих органах;

4. короста.

XVIII. До грибкової групи захворювань, які належать до статевих хвороб відносяться:

1. кандидоз на статевих органах;

2. короста;

3. генітальний герпес, СНІД;

4. сифіліс, гонорея.

XIX. ВІЛ не передається через:

1) статевий контакт з інфікованою людиною;

2) переливання крові та пересадки органів та тканин;

3) купання в басейні;

4) неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами.

XX. Психічна залежність – це:

1) бажання подальшого прийому наркотику з метою поліпшення настрою;

2) стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотиків;

3) адаптаційний стан, який проявляється в зниженні інтенсивності реакції організму на ту саму кількість наркотику;

4) зміна одної чи декілька функцій організму.

XXI. Фізична залежність – це:

1) адаптаційний стан, який проявляється в зниженні інтенсивності реакції організму на ту саму кількість наркотику;

2) зміна одної чи декілька функцій організму;

3) стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотиків;

4) бажання подальшого прийому наркотику з метою поліпшення настрою.

XXII. Толерантність – це:

1) зміна одної чи декілька функцій організму;

2) адаптаційний стан, який проявляється в зниженні інтенсивності реакції організму на ту саму кількість наркотику;

3) бажання подальшого прийому наркотику з метою поліпшення настрою;

4) стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотиків.

XXIII. До наркотиків, які пригнічують діяльність центральної нервової системи відносяться:

1. амфетаміни, кокаїн, гашиш;

2. опіати, барбітурати;

3. марихуана, мускатний горіх;

4. мескалін, псилоцибін.

XXIV. До наркотиків, які збуджують діяльність центральної нервової системи належать:

1) опіати, барбітурати;

2) мескалін, псилоцибін;

3) амфетаміни, кокаїн, гашиш;

4) марихуана, мускатний горіх.

XXV. До наркотиків, які викликають галюцинації належать:

1. мескалін, псилоцибін;

2. амфетаміни, кокаїн, гашиш;

3. опіати, барбітурати;

4. кокаїн, гашиш.

XXVI. Залежність характеризують:

1) бажання подальшого прийому наркотику з метою поліпшення настрою;

2) сильне бажання або непереборна потреба (нав'язливий стан) подальшого прийому наркотику, а також спроби отримати його за будь-яку ціну;

3) стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотиків;

4) незначна тенденція (або її відсутність) до збільшення дозування.

XXVII. Звикання характеризують:

1) сильне бажання або непереборна потреба (нав'язливий стан) подальшого прийому наркотику, а також спроби отримати його за будь-яку ціну;

2) тенденція збільшення дозування через розвиток залежності;

3) стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотиків;

4) бажання подальшого прийому наркотику

Тема 4. Невідкладна допомога при нещасних випадках.

І. Перша медична допомога:

1) це заходи, що мають за мету порятунок життя травмованого або попередження появи важких наслідків ураження і виникнення ускладнень;

2) має своїм основним призначенням боротьбу із розладами, загрозливими для життя, попередження травматичного шоку і боротьбу з ним;

3) має наступні основні завдання: профілактику шоку і боротьбу з ним; усунення безпосередньо загрозливих для життя наслідків ураження (кровотечі, розлад дихання та ін.); попередження розвитку інфекції в рані; підготовку до подальшого транспортування;

4) має завдання усунення важких загрозливих для життя наслідків уражень, боротьбу з ускладненнями і їх профілактику, а також створення найбільш сприятливих умов для подальшого лікування.

ІІ. Долікарська допомога:

1) має наступні основні завдання: профілактику шоку і боротьбу з ним; усунення безпосередньо загрозливих для життя наслідків ураження (кровотечі, розлад дихання та ін.); попередження розвитку інфекції в рані; підготовку до подальшого транспортування;

2) це заходи, що мають за мету порятунок життя травмованого або попередження появи важких наслідків ураження і виникнення ускладнень;

3) має своїм основним призначенням боротьбу із розладами, загрозливими для життя, попередження травматичного шоку і боротьбу з ним;

4) має завдання усунення важких загрозливих для життя наслідків уражень, боротьбу з ускладненнями і їх профілактику, а також створення найбільш сприятливих умов для подальшого лікування.

ІІІ. Перша лікарська допомога:

1) має своїм основним призначенням боротьбу із розладами, загрозливими для життя, попередження травматичного шоку і боротьбу з ним;

2) це заходи, що мають за мету порятунок життя травмованого або попередження появи важких наслідків ураження і виникнення ускладнень;

3) має завдання усунення важких загрозливих для життя наслідків уражень, боротьбу з ускладненнями і їх профілактику, а також створення найбільш сприятливих умов для подальшого лікування;

4) має наступні основні завдання: профілактику шоку і боротьбу з ним; усунення безпосередньо загрозливих для життя наслідків ураження (кровотечі, розлад дихання та ін.); попередження розвитку інфекції в рані; підготовку до подальшого транспортування.