Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метод. посібник ТКД.docx
Скачиваний:
115
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
2.14 Mб
Скачать

Розподіл балів, які отримують студенти денної форми навчання

Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

Т6

Всього

100

С

П

С

П

С

П

С

П

С

П

С

П

-

2

-

2

2

-

2

+

-

2

-

-

2

Т7

Т8

Т9

Т10

Т11

Т 12

С.Р.

С

П

С

П

С

П

С

П

С

П

С

П

19

2

-

-

2

2

-

-

10

2

-

-

2

+

Т13

Т14

Т15

Т16

Т17

Т18

Т19

∑.

М 1

М 2

Н.Р.

С

П

С

П

С

П

С

П

С

П

С

П

С

П

38

12

14

7

-

2

-

2

2

-

2

-

-

10

2

-

-

2

Таблиця 2.7

Розподіл балів, які отримують студенти заочної форми навчання

Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

Т6

С

П

С

П

С

П

С

П

С

П

С

П

Всього

100

-

-

-

-

-

-

-

+

-

-

-

-

-

Т7

Т8

Т9

Т10

Т11

Т 12

К.Р.

С

П

С

П

С

П

С

П

С

П

С

П

30

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

5

+

Т13

Т14

Т15

Т16

Т17

Т18

Т19

∑.

І.Р.

М.К.

Н.Р.

С

П

С

П

С

П

С

П

С

П

С

П

С

П

20

10

30

10

-

-

-

5

-

-

-

-

-

5

-

-

-

5

Для отримання студентами оцінок (за національною шкалою та шкалою ECTS) їх рейтингова кількість балів переводиться згідно табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Шкала оцінювання: національна та ects

Сума балів за всі види навчальної діяльності

Оцінка ECTS

Оцінка за національною шкалою

для екзамену, курсового проекту (роботи), практики

для заліку

90 – 100

А

відмінно

зараховано

82-89

В

добре

74-81

С

64-73

D

задовільно

60-63

Е

35-59

FX

незадовільно з можливістю повторного складання

не зараховано з можливістю повторного складання

0-34

F

незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

  1. Короткий виклад теоретичного матеріалу навчальної дисципліни "безпека життєдіяльності, охорона праці (основи охорони праці)"

Тема 1. Наукові основи безпеки життєдіяльності. Концепція ризику. Питання, які розглядаються

  1. Науково-технічний прогрес та безпека цивілізації.

  2. Безпека життєдіяльності як наука та категорія.

  3. Принципи та методи забезпечення безпеки життєдіяльності.

  4. Способи та проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності.

  5. Небезпека, її сутність та класифікація.

  6. Ризик та критерії серйозності небезпеки.

  7. Типи ризиків та їх характеристика. Концепція прийнятного ризику.

  8. Управління ризиком.

  1. Науково-технічний прогрес та безпека цивілізації. Кількість катастроф техногенного та природного походження, зростання числа соціальних небезпек, пов'язаних з економічними і політичними суперечностями і негараздами характерні для останніх років XX і початку XXI століття.

Вихід з цього становища полягає у реалізації комплексу заходів, спрямованих на мобілізацію державних структур та громадськості на те, щоб створити матеріальні засади, підготувати відповідні людські ресурси і, найголовніше, змінити спосіб мислення та поведінки людини заради безпеки свого існування.

У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася конференція ООН присвячена Концепції сталого розвитку світового співтовариства. Україна заявила про підтримку Концепції ООН про сталий людський розвиток.

Метою Концепції ООН є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь.

Економіка, стабільність державних кордонів, суспільні цінності розглядаються як засоби досягнення цієї мети. Оголошена концепція ООН "Про сталий людський розвиток", сучасний незадовільний стан безпеки людей в Україні вимагають суттєвих змін у всіх ланках системи освіти держави, в її установах та органах управління, що дасть змогу освіті бути випереджаючою на шляху розв'язання проблеми безпеки людини як умови стійкого розвитку людства. Законодавчою базою для реалізації цих завдань є прийняття нових законів, що стосуються захисту населення від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, прийнятих Верховною Радою, проект закону "Про концепцію сталого розвитку в Україні".

Зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій є для України першорядним завданням, оскільки економіка її десятиліттями формувалася без урахування об'єктивних потреб та інтересів народу, належної оцінки екологічної можливості певних регіонів.

Статистика свідчить про те, що рівень смертності, травматизму, аварій і катастроф в Україні набагато перевищує аналогічні показники розвинутих країн. Незважаючи на те, що в останні роки спостерігається чітке зниження рівня травматизму та загибелі людей на виробництві, загальний рівень каліцтва та смертності людей працездатного віку залишається надзвичайно високим. За темпами вимирання людей Україна входить в першу десятку країн світу, а дитяча смертність в ній найвища в Європі. За результатами Всеукраїнського перепису насе­лення, що відбувся у грудні 2001 p.,чисельність співвітчизників скоротилася майже на 4 млн.

У такій ситуації зрозумілим є те, що кожна людина і, безперечно, людина з вищою освітою повинна усвідомлювати важливість питань безпеки у своїй життєдіяльності. Зважаючи на це, "Безпека життєдіяльності" відноситься до рекомендованих навчальних дисциплін, які вивчаються в усіх вищих навчальних закладах країни в циклі професійної та практичної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста та бакалавра.

Наслідки або ж кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою, залежать від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, що знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (в тому числі і природних) цінностей, що перебували там, природних ресурсів, перспективності зони тощо.

  1. Безпека життєдіяльності як наука та категорія. Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук з ризиків «FORM-OSE», науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них належать:

  • гуманітарні (філософія, культурологія, лінгвістика);

  • природничі (математика, фізика, хімія, біологія);

  • інженерні науки (опір матеріалів, електротехніка, електроніка та ін.);

  • науки про людину (медицина, психологія, педагогіка);

  • науки про суспільство (соціологія, економіка, право).

Гуманітарні, природничі, інженерні науки про людину та про суспільство є складовими галузі знань, яка зветься безпекою життєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності. З цього коріння «проросли» екологічна культура, соціальна екологія, соціальна та комунальна гігієна та інші науки.

Кроною цього дерева є охорона праці, пожежна безпека, інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охорона навколишнього природного середовища, промислова екологія і багато інших дисциплін.

Поняття «життєдіяльність» складається з двох слів - «життя» і «діяльність», тому з'ясуємо спочатку зміст кожного з них.

Життя — це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

Отже, під життєдіяльністю розуміється властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

Безпеку можна визначити як стан діяльності, за якого з визначеною ймовірністю виключено прояв небезпек або ж відсутня надзвичайна небезпека.

Безпека життєдіяльності (БЖД) - це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек.

Основні проблеми безпеки життєдіяльності людини зводяться до комплексу заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої природи (рослинний і тваринний світ) і неживої (ґрунт, вода, атмосфера, надра, клімат та ін.).

  1. Принципи та методи забезпечення безпеки життєдіяльності. Принципи та методи забезпечення безпеки життєдіяльності визначаються наступним чином:

  1. Безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини повітрям, питною водою, продуктами харчування, теплом, світлом тощо.

  2. Взаємозв'язок і взаємозалежність з навколишнім середовищем. Життєдіяльність забезпечується такими факторами навколишнього середовища, як параметри споживання, енергоресурси, корисні копалини, продукти харчування, елементи штучного середовища тощо.

  3. Раціональна організація праці за ціллю, часом, місцем і нормами. Грамотна організація праці передбачає управління, принципи організації, цілі і завдання, засоби праці, виробничу діяльність і результати праці. Порушення норм праці, технологічних процесів, моральне і фізичне за старіння засобів виробництва, як правило, призводять до аварійних ситуацій.

  4. Матеріальне заохочення при організації життєдіяльності. Певний вплив на продуктивність праці мають також індивідуальні особливості працівників, їх фізіологічні та психологічні можливості, параметри навколишнього середовища, технічні та організаційні умови.

  5. Захист здоров'я, меж і умов життєдіяльності. Для реалізації цього принципу людство створило спеціальні інститути: медичного забезпечення, екологічного захисту, оборони, моралі та ін.

  6. Ліквідація негативних наслідків життєдіяльності.

  1. Способи та проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності

Способи забезпечення безпеки життєдіяльності.

Кожен принцип має певну кількість способів його реалізації. Найбільш типовими з них є:

1. Усі види трудової діяльності, практики.

2. Способи розробки і створення засобів праці, забезпечення безпечних умов праці.

3. Забезпечення життєдіяльності людини параметрами штучного середовища.

4. Здоровий спосіб життя, профілактика здоров'я, відпочинок.

5. Оптимальне обмеження параметрів споживання ресурсів, забезпечення і поповнення їх.

6. Функціонування захисних систем у звичайних умовах і в умовах виникнення різних небезпек.

Основні функції БЖД повинні забезпечити безпеку життєдіяльності людини, охорону навколишнього середовища через:

- опис життєвого простору, його зонування за значеннями негативних чинників на основі експертизи джерел негативних впливів, їх взаємного розташування та режиму дії, а також із урахуванням кліматичних, географічних та інших особливостей регіону або зони діяльності;

- формування вимог безпеки до джерел негативних чинників — їх гранично допустимих викидів, енергетичних впливів, допустимого ризику та ін.;

- організацію моніторингу стану навколишнього середовища та контролю джерел негативних впливів;

- розробку та використання систем захисту;

- реалізацію заходів щодо запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

- навчання населення основам БЖД, підготовку спеціалістів усіх рівнів і видів діяльності.

Проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності. Небезпека для життя людини може виникнути як в надзвичайних ситуаціях, так і в звичайних умовах середовища буття. При цьому життєдіяльність може бути не тільки частково порушена, але й повністю зупинена. Такий стан висуває вирішення проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності в різних ситуаціях. Умовно можна виділити такі дві групи:

1. Забезпечення безпеки життєдіяльності в нормальних умовах середовища.

2. Забезпечення безпеки життєдіяльності в надзвичайних умовах.

До першої групи можна віднести вирішення проблем за такими напрямками:

  1. охорона здоров'я;

  2. охорона та захист кордонів;

  3. охорона прав людини і громадського порядку;

  4. охорона праці;

  5. захист навколишнього середовища.

До другої групи можна віднести вирішення проблем за такими напрямками:

1) захист населення в надзвичайних ситуаціях;

  1. запобігання або зниження наслідків надзвичайних ситуацій.

Отже, прийнятні умови життєдіяльності людини великою мірою ґрунтуються на забезпеченні належних умов безпеки перебування людини у навколишньому середовищі. А поява наукової галузі знань про безпеку життєдіяльності людини - це закономірний процес розвитку суспільства, який обумовлюється, з одного боку, бурхливим розвитком науково-технічного прогресу, процесами глобалізації і створенням комфортних умов життя для людини, а з іншого - зростанням різного роду небезпек.

  1. Небезпека, її сутність та класифікація. Небезпека - це явища, процеси, об'єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.

Всі небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані.

Перші три вказують на те, що небезпеки за своїм походженням належать до трьох елементів життєвого середовища, яке оточує людину — природного, техно­генного (матеріально-культурного) та соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища.

Така класифікація майже збігається з класифікацією надзвичайних ситуацій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.98 р. № 1099, згідно з якою надзвичайні ситуації (НС) на території України поділяються на: НС техногенного, НС природного, НС соціально-політичного та НС воєнного характеру.

Природні джерела небезпеки — це природні об'єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, риби, комахи, грибки, бактерії, віруси, інфекційні хвороби тварин та рослин).

Техногенні джерела небезпеки — це передусім небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (йонізуючого, електромагнітного, акустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об'єкти, що породжують як наведені небезпеки, так і багато інших, які, можливо, інколи не зовсім правильно було б називати техногенними, але до них ми відносимо всі небезпеки, пов'язані з впливом на людину об'єктів матеріально-культурного середовища. Такою небезпекою, наприклад, можна вважати і виведену людьми породу собак — бультер'єр, яка небезпечна не лише для чужих людей, а навіть для свого господаря. До техногенних небезпек слід також віднести виведені у військових лабораторіях бактерії, а також організми, створені методами генної інженерії.

До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем: бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, наркоманія, злочинність, тощо. Першоджерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови прожи­вання конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті.

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, страйки, повстання, революції, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.

І все ж більшість джерел небезпек мають комбінований характер. Це:

  • природно-техногенні небезпеки - смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

  • природно-соціальні небезпеки - химерні етноси, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД та інші;

  • соціально-техногенні небезпеки - професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.

З метою уніфікації будь-які наслідки небезпеки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, поранених чи хворих, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих споруд, тощо. Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди - це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.

Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а точніше, мірою можливої небезпеки є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

  1. Ризик та критерії серйозності небезпеки. Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R = n / N

Для того щоб визначити серйозність небезпеки, існують різні критерії.

Категорії серйозності небезпеки, представлені у табл. 3.1, встановлюють кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов.

Таблиця 3.1

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.