Порядок ідентифікації і обліку об'єктів підвищеної небезпеки

Дія цього Порядку поширюється на усі суб'єкти господарської діяльності (потенційно небезпечні об'єкти (ПНО)), які використовують, виготовляють, переробляють, зберігають або транспортують небезпечні речовини, а також ті, що планують будівництво ПНО. Вимоги цього Порядку не поширюється на ПНО військового призначення; підприємства, віднесені до ПНО за ознакою радіаційної небезпеки; ПНО розвідки, здобичі і розробки корисних (включаючи морське дно) копалин; небезпечні речовини, які вивозяться за межі підприємства усіма видами транспорту, за винятком трубопровідного; гідротехнічних споруд.

Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки

Ідентифікація організовується суб'єктом господарської діяльності, в користуванні якого є ПНО. ПНО вважається об'єктом підвищеної небезпеки відповідного класу, якщо значення сумарної маси небезпечних речовин перевищує встановлений норматив порогової маси. Також до ПНО відносяться апарат або пов'язані одним технологічним циклом апарати, об'єднані за адміністративною (структурний підрозділ суб'єкта господарської діяльності) або територіальною ознакою. У разі, коли відстань між ПНО менше 500 м, вони вважаються за один ПНО; якщо дистанція між ними перевищує 0,5 км - це окремі об'єкти.

Під час проведення ідентифікації для ПНО розраховується сумарна маса кожної небезпечної речовини, за яку береться:

1) для сховищ (резервуарів) - сумарна маса при їх повному завантаженні відповідно до технічної документації;

2) для технологічних установок - максимальна сумарна маса, яка може знаходитися в апаратах і трубопроводах відповідно до технологічного регламенту, умов процесу і правил експлуатації;

3) для устаткування колонного типу - сумарна маса небезпечної речовини при максимальному рівні рідини на тарілках. Для апаратів, в яких застосовуються наповнювачі з пористим інертним середовищем, сумарна маса небезпечної речовини визначається з урахуванням максимального об'єму вільного простору;

4) для трубопроводів за межами підприємства - сумарна маса небезпечної речовини в секції трубопроводу між двома замочними пристроями, а для внутрішньозаводських трубопроводів - сумарна маса небезпечної речовини в усьому трубопроводі;

5) для сливо-наливних естакад - сумарна маса небезпечної речовини в залізничних або автомобільних цистернах.

Процедура ідентифікації вважається закінченою, якщо сумарна маса хоч би однієї небезпечної речовини рівна або перевищує норматив порогової маси.

Суб'єкт господарської діяльності складає повідомлення про результати ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки за формою ОПН-1 і посилає його в двотижневий термін відповідним територіальним уповноваженим органам.

У "Повідомленні про результати ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки" вказується.

1. Відомості про потенційно небезпечні об'єкти:

- основний вид вироблюваних робіт, пов'язаних з небезпечними речовинами;

- перелік основних технологічних процесів, пов'язаних з небезпечними речовинами;

- умови прийняття і зберігання сировини;

- умови зберігання і відвантаження продукції;

- перелік основних структурних підрозділів;

- розташування основних структурних підрозділів на майданчику (майданчиках);

- розташування на місцевості і відстань до потенційно небезпечних об'єктів: населених пунктів, місць великого скупчення людей, промислових об'єктів, транспортних магістралей, природоохоронних об'єктів, життєво важливих цивільних об'єктів.

2. Перелік ПНО з небезпечними речовинами, виділених для ідентифікації, у тому числі тих, які ідентифіковані як об'єкти підвищеної небезпеки.

3. Маса небезпечних речовин, що знаходяться на потенційно небезпечних об'єктах.

4. Перелік нормативно-правових актів, нормативних документів, довідкових і науково-технічних видань, які використовувалися під час проведення ідентифікації.

5. Відомості про організацію, яка провела ідентифікацію (заповнюється у разі проведення ідентифікації іншим суб'єктом господарської діяльності).

У разі зміни умов виробництва, номенклатури небезпечних речовин або їх кількості суб'єкт господарської діяльності, у власності або користуванні якого є об'єкти підвищеної небезпеки, проводить в 6-місячний термін їх повторну ідентифікацію.

Результати ідентифікації і розрахунки, на підставі яких вона проводилася, зберігаються суб'єктом господарської діяльності протягом 25 років.

Уповноважені органи ведуть облік об'єктів підвищеної небезпеки на підставі повідомлень про результати ідентифікації. Державна статистична звітність відносно об'єктів підвищеної небезпеки затверджується Держкомстатом. Державний реєстр об'єктів підвищеної небезпеки веде Держнаглядохоронпраці. Включення об'єкту підвищеної небезпеки до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки здійснюється протягом 30 робочих днів після представлення суб'єктом господарської діяльності "Повідомлення про результати ідентифікації" територіальному органу Держнаглядохоронпраці. Протягом 10 робочих днів після реєстрації Держнаглядохоронпраці видає суб'єктові господарської діяльності посвідчення про державну реєстрацію об'єкту (об'єктів) підвищеної небезпеки.

Держнаглядохоронпраці публікує до 1 березня поточного року в загальнодержавних друкарських засобах масової інформації перелік об'єктів підвищеної небезпеки, включених в Державний реєстр об'єктів підвищеної небезпеки станом на 31 грудня попереднього року.