Оповіщення населення

Аналіз втрат серед населення при різних НС показує, що своєчасне оповіщення про небезпеку дозволяє значно понизити (в деяких випадках - у декілька разів, залежно від часу і місця перебування людей) кількість уражених. У зв'язку з цим система оповіщення і попередження населення частенько грає вирішальну роль серед інших захисних заходів.

Сигнали тривоги

Для попередження населення в мирний час і особливий період можуть передаватися певні тривожні повідомлення. Перед подачею мовної інформації включаються сирени, виробничі гудки і інші сигнальні засоби, що означає подачу попереджувального сигналу "УВАГА, УСІМ"!, по якому населення зобов'язане включити радіо - і телеприймачі для прослуховування екстреного повідомлення. У мирний час подаються наступні сигнали: "Аварія на АЕС"; "Аварія на хімічно небезпечному об'єкті"; "Землетрус"; "Затоплення"; "Штормове попередження" та ін. Сигналами оповіщення у військовий час є: "Повітряна тривога"; "Відбій повітряної тривоги"; "Радіаційна небезпека"; "Хімічна небезпека". Для кожного з перерахованих випадків розроблені спеціальні тексти повідомлень, що вказують на джерело небезпеки, характер розвитку НС, а також такі, що направляють дії населення в обстановці, що склалася. Сигнали і тексти оповіщень записуються заздалегідь на різні носії інформації, проте в екстрених випадках допускається "жива передача".

Для підвищення надійності потрібне неодноразове повторення сигналів і інформації по усіх засобах оповіщення. При цьому слід враховувати і час доби, оскільки ефективність різних засобів міняється. У нічний час найбільш ефективні мережі електросирен і вуличних гучномовців, вечірньої пори - телебачення, вдень - електросирени і вуличні гучномовці, мережі радіомовлення. Незважаючи на високу ефективність самого принципу попередження і оповіщення, повне охоплення населення практично неможливе. Необхідно також враховувати, що далеко не усі люди, що знаходяться в зоні дії засобів оповіщення адекватно сприймуть інформацію про небезпеку і, відповідно, організують свої подальші дії. У зв'язку з цим потрібна робота з населенням з приводу уміння розпізнавання тривожних сигналів і наступної дії з них.

2. Моніторинг потенційних небезпек

3.2.1. Функціональна підсистема моніторингу і прогнозування нс

З метою забезпечення заходів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і здійснення постійного моніторингу, лабораторного контролю, експертизи, досліджень і прогнозів відносно можливого розвитку події, в державі створюється функціональна підсистема моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій з постійно діючими центральним і регіональними координуючими органами з цих питань і мережа моніторингу лабораторного контролю і прогнозування, що функціонує у складі єдиної державної системи цивільного захисту.

Структура функціональної підсистеми моніторингу нс

Функціональна підсистема моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій має чотири рівні: державний, регіональний, місцевий і об'єктовий.

На державному рівні у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту діє Центр моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій. У цю ж мережу входять відповідні науково-дослідні установи Національної академії наук, галузевих академій наук, відомчі науково-дослідні установи.

На регіональному рівні у складі територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту створюються регіональні центри моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій. У регіональну мережу входять: галузеві науково-дослідні установи, кафедри, лабораторії, служби вищих учбових закладів і наукових установ гідрометеорологічного, мікробіологічного, санітарно-гігієнічного, ветеринарного, агрохімічного, фітопатологічного, будівельного, технічного профілю, суб'єкти моніторингу регіонального рівня з питань охорони природного довкілля, гідрометеорології, будівництва і експлуатації будівель, водного, лісового і житлово-комунального господарства, санітарно-епідеміологічного нагляду; установи і організації пожежного, гірського, промислового і техногенного нагляду, інженерно-сейсмометричні служби, що функціонують на території відповідного регіону України і виконують завдання в масштабі регіону.

На місцевому рівні мережа моніторингу, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій входить до складу районних і міських санітарно-епідеміологічних станцій, гідрометеорологічних станцій, центрів хімізації і сільськогосподарської радіології, ветеринарних лабораторій, станцій агрохімічної служби, підрозділів пожежного, гірського, промислового і техногенного нагляду, будівельного і технічного контролю, житлово-комунального господарства.

На об'єктовому рівні мережа моніторингу, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій складають виробничі лабораторії нагляду і контролю підприємств, виробничих об'єднань, акціонерних товариств, диспетчерські служби, системи контролю, організації, що функціонують на території, або об'єкті.

Координацію роботи мережі установ місцевого і об'єктового рівнів здійснюють регіональні центри моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій.