Глава 5 прогнозування обстановки в зонах нс

5.1. Іонізуючі випромінювання

Іонізуюче випромінювання викликає в організмі ланцюжок оборотних і безповоротних змін. Пусковим механізмом дії є процеси іонізації і збудження атомів і молекул в тканинах. Дисоціація складних молекул в результаті розриву хімічних зв'язків - пряма дія радіації. Істотну роль у формуванні біологічних ефектів грають радіаційно-хімічні зміни, обумовлені продуктами радіолізу води. Вільні радикали водню і гідроксильної групи, маючи високу активність, вступають в хімічні реакції з молекулами білку, ферментів і інших елементів біотканини, що призводить до порушення біохімічних процесів в організмі. В результаті порушуються обмінні процеси, сповільнюється і припиняється зростання тканин, виникають нові хімічні сполуки, не притаманні організму. Це призводить до порушення діяльності окремих функцій і систем організму. У таблиці 5.1 приведені види іонізуючих випромінювань.

Таблиця 5.1 - Види іонізуючих випромінювань

Випромінювання	Характеристика
Іонізуюче	Будь-яке випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків
Гамма-випромінювання	Електромагнітне (фотонне) випромінювання, що випускається при ядерних перетвореннях або при анігіляції часток
Характеристичне	Фотонне випромінювання з дискретним спектром, що випускається при зміні енергетичного стану ядра
Гальмівне	Фотонне випромінювання з безперервним спектром, що випускається при зміні кінетичної енергії заряджених часток. Гальмівне випромінювання виникає в середовищі, що оточує джерело бета-випромінювання, в рентгенівських трубках, прискорювачах електронів і тому подібне
Рентгенівське	Сукупність гальмівного і характеристичного випромінювань, діапазон енергії фотонів яких складає 1-1000 кеВ
Корпускулярне	Іонізуюче випромінювання, що складається з часток з масою покою, відмінною від нуля (альфа- і бета-часток, протонів, нейтронів та ін.)

Примітка: Ультрафіолетове випромінювання і видиме світло не відносяться до іонізуючих випромінювань.

Індуковані вільними радикалами хімічні реакції розвиваються з великим виходом, залучаючи до процесу сотні і тисячі молекул, не задіяних випромінюванням. У цьому полягає специфіка дії іонізуючого випромінювання на біологічні об'єкти. Ефекти розвиваються протягом різних проміжків часу: від декількох секунд до багатьох годин, днів, років.

Іонізуюча радіація при дії на організм людини може викликати два види ефектів, які клінічною медициною відносяться до хвороб: детерміновані порогові ефекти (променева хвороба, променевий опік, променева катаракта, променеве безпліддя, аномалії в розвитку плоду та ін.) і стохастичні (імовірнісні) безпорогові ефекти (злоякісні пухлини, лейкоз, спадкові хвороби).

Міра дії радіації залежить від того, є опромінення зовнішнім або внутрішнім (при попаданні радіоактивного ізотопу всередину організму). Внутрішнє опромінення можливе при вдиханні, заковтуванні радіоізотопів і проникненні їх в організм через шкіру. Деякі речовини поглинаються і накопичуються в конкретних органах, що призводить до високих локальних доз радіації. Кальцій, радій, стронцій і інші накопичуються в кістках, ізотопи йоду викликають ушкодження щитовидної залози, рідкоземельні елементи - переважно пухлини печінки. Рівномірно розподіляються ізотопи цезію, рубідію, викликаючи пригноблення кровотворення, атрофію сіменників, пухлини м'яких тканин. При внутрішньому опроміненні найбільш небезпечні альфа-випромінюючі ізотопи полонію і плутонію.

Здатність викликати віддалені наслідки - лейкоз, злоякісні новоутворення, раннє старіння - одна з підступних властивостей іонізуючого випромінювання. Гігієнічна регламентація іонізуючого випромінювання здійснюються Нормами радіаційної безпеки і Гігієнічними нормами.