Екологія людини

0. 1.Проаналізувати біосоцільний процес активного пристосуванн ялюдини до навколишньог осередовища.

Адаптація- це біосоціальний процесс активного пристосування людини до навколишнього середовища, направлений на забезпечення, збереження і продовження нормальної життєдіяльності в умовах данного середовища.

Найчастіше під адаптацією розуміють таке пристосування до навколишнього середовища, коли у людини закріплюється стереотип морфофізіологічних реакцій, що передається з покоління в покоління спадково. У тому випадку, коли адаптацію розуміють тільки як морфофізіологічне (або генетичне) пристосування організму, її називають біологічною адаптацією.

Біологічна суть активної адаптації полягає у встановленні та підтримці гомеостазу, який дозволяє існувати в змінному навколишньому середовищі. Гомеостаз - динамічна стабільність складу внутрішнього середовища і показників діяльності різних систем організму, що забезпечується регуляторними функціями.Як тільки навколишнє середовище змінюється, або змінюються будь-які суттєві його компоненти, організму необхідно змінювати і деякі константи своїх функцій. Гомеостаз у відомій мірі перелаштовується на новий рівень, більш адекватний для конкретних умов, що і є умовою адаптації.

Іноді адаптацію розглядають ширше – як пристосування не тільки морфофізіологічне, але і соціальне.

Соціальна адаптація – це процес активного пристосування індивіда (групи індивідів) до навколишнього середовища шляхом ізоляції від несприятливих дій (за допомогою інженерних споруд, побуту, одягу, харчування, навчальної діяльності, спілкування, профілактичної і лікувальної медицини) і шляхом пристосування середовища (консервації, освоєння, перетворення).

Соціальна адаптація - це інтегративний показник стану людини, що відображає його можливості виконувати певні біосоціальні функції, а саме:

· Адекватне сприйняття навколишньої дійсності і власного організму;

· Адекватна система відносин і спілкування з оточуючими;

· Здатність до праці, навчання, до організації дозвілля та відпочинку;

· Мінливість (адаптивність) поведінки відповідно до рольовими очікуваннями інших

Людина це біологічна істота, тому всі природні фактори та умови, у яких вона живе, впливають на її здоров'я. Активна трудова діяльність упродовж багатьох тисяч років розвинула й ускладнила взаємозв'язок людини і природи. Лише шляхом пристосування до навколишнього середовища людина залишається жити на Землі. Сьогодні природне середовище, в якому діє людина, змінюється швидше порівняно з адаптивністю людини, що негативно відбивається на ії здоров’ї.

2.Розглянути «зусилля», які витрачає організм під час адаптації.

Адаптація- це біосоціальний процесс активного пристосування людини до навколишнього середовища, направлений на забезпечення, збереження і продовження нормальної життєдіяльності в умовах данного середовища.

Фази процесу адаптації:

Перша фаза або “аварійна” – розвивається на початку дії як фізіологічного, так і патогенного фактору або зміни умов навколишнього середовища. При цьому реагують всі центральні системи допоміжного значення: кровообіг, дихання, якими керує ЦНС та гормони мозкової речовини наднирників (кахеаламіни), що супроводжується підняттям тонусу симпатичної системи. Наслідком цієї активації симпатико-адреналової системи є такі зміни вегетативних функцій, які мають катаболічний характер і забезпечують організм необхідною енергією, як би передбачаючи у швидкому майбутньому необхідність затрат. Ці попередження є яскравим проявом “опереджувального” збудження.Аварійна фаза адаптації проходить на фоні емоційності.

Друга фаза – перехідна до стійкої адаптації. Характеризується зменшенням загальної збудливості ЦНС, формуванням функціональних систем, які забезпечують управління адаптацією до виниклих нових умов, що виникли. Знижується інтенсивність гормональних здвигів. Під час цієї фази пристосувальні реакції організму переключаються на глибокий тканинний рівень. Гормональний фон видозмінюється, посилюють свою дію гормони кори наднирників – “гормони адаптації”.

Третя фаза – фаза стійкої адаптації (резистентності). Допоміжні системи функціонують на вихідному рівні. Тканинні процеси активізуються, забезпечуючи новий рівень гомеостазу, адекватний новим умовам існування. Особливості цієї фази: мобілізація енергетичних ресурсів; підвищений синтез структурних і ферментативних білків; мобілізація імунної системи.

Адаптація — це біологічна функція стресу. Тобто стрес, як особливий психо-фізіологічний стан, забезпечує захист організму від загрозливих та руйнівних впливів, як психічних, так і фізичних. Тому виникнення стресу означає, що людина включилась в певну діяльність, спрямовану на протидію небезпечним для нього впливам. При цьому в організмі розвивається функціональний стан, який характеризується комплексом реакцій нервової, гормональної та інших систем організму. Таким чином, стрес — це нормальна реакція здорової людини, захисний механізм біологічної системи. Але здатність до адаптації не безмежна. У тому випадку, коли інтенсивність впливу та його тривалість перевищують функціональні можливості протидій організму людини, коли вплив має різко негативний характер, такий стан називається дистрес .

Фізіологічні зміни в організмі у відповідь на дію стресорів В процесі еволюції при зіткненні організму з труднощами, було доведено, що він виробляє такі основні типи реагування: активний — це боротьба; пасивний — це втеча; компромісний — це терпіння. Незалежно від того, який тип реагування вибере організм, перша реакція буде однотиповою — мобілізація функціональних можливостей для подолання надто високих потреб. Походження стресових факторів (стресорів) може бути різноманітним. Це фізичні, хімічні, теплові, соціальні, психічні чинники. Напруга, втома, біль, приниження, втрата крові, довготривала фізична або розумова робота, безсоння, раптовий успіх, проте, незалежно від того позитивні чинники діють чи негативні, відповідь організму буде однаковою.

Після впливу на організм стресового подразника активізується функція гіпофізу. Він починає в підвищеній кількості виділятиадренокортикотропний гормон, який в свою чергу стимулює діяльність кори наднирників. Ті ж починають виробляти більше гормонів, зокремакортикостероїдів. Кортикостероїди стимулюють механізми, завдяки яким організм пристосовується (адаптується) до нових умов.