Ґрунтознавство

1.Охарактеризувати морфологічні ознаки ґрунтів та їх значення.

Грунт являє собою ієрархічнопобудовануприродну систему, яка складається з морфологічнихелементіврізногорівня. Цеприроднітілавсередині грунту, якімаютьчіткіабодифузніграниці, а такожсвоїспецифічні форму та властивості.

Морфологічнимиелементами грунту є генетичнігоризонти, структурніагрегати, новоутворення, включення і пори. Різняться вони між собою за формою і зовнішнімивластивостями – морфологічнимиознаками. Як ми здатнівідрізнятисвоїхдрузів з натовпу за певнимиморфологічнимиознаками, так і грунтирізнятьсяміж собою за зовнішнімвиглядом, щодаєунікальнуможливістьдіагностуватинапрямокгрунтоутворення на рівні типу чипідтипу та класифікуватигрунти без проведеннялабораторнихдосліджень.

Морфологічнимиознакамигрунтів є форма елементів, характер їх меж, забарвлення, гранулометричний склад, взаємнерозташування й співвідношення в просторітвердихчасток і зв'язанихіз ними пор, характер поверхні, щільність, твердість, деякіфізичнівластивості (липкість, пластичність) тощо. Головною рисою, щоїхоб'єднує, є легкість у візуальномувизначенні.

Розділгрунтознавства, якийвивчаєморфологічніознаки грунту, називаєтьсяморфологієюгрунтів. Морфологіягрунтів – цесконцентрованевідображення генезису, історіїрозвитку грунту. Оскільки грунт постійнознаходиться в процесірозвитку, в ньомупостійнопроходятьзміни, в тому числі й у морфологічнихознаках. Зауважимо, щоморфологічніознакиконсервативні і повільнозмінюються в часі.

Морфологічнаорганізація грунту як природного тіласкладається з п'ятирівнів.

І рівень – грунтовийпрофіль, тобто вертикальна послідовністьгоризонтів.

II рівень – грунтовігоризонти – шари, на якідиференціюєтьсявихіднаматеринськагірська порода (грунтоутворююча порода) у процесі педогенезу.

Грунтовий горизонт також не є однорідним. Вінскладається з морфологічнихелементів III рівня – морфонів. Цевнутрішньогоризонтніморфологічніелементи, відокремленітріщинамиабонатічними потоками верхньогоматеріалу, якийскладаєтьсязіструктурнихвідокремлень. Крім того, у роліморфоніввиступаютьвключення й новоутворення. Одноріднийгрунтовий горизонт можеявляти собою єдинийморфон, який не поділяється на структурнівідокремлення. Наприклад, суцільнийглейовий горизонт (G1) не поділяється на морфони, оскількивінвиступаєфактично одним морфоном. Отже, виділенняморфоніву межах генетичного горизонту можливе не в усіх грунтах і не в усіх горизонтах.

На IV рівніморфологічноїорганізаціївиділяютьсягрунтовіагрегати (педи, структурнівідокремлення), на які грунт розпадається в межах генетичнихгоризонтівабоїхморфонів. Грунтовіагрегатиможуть бути різнихпорядків (наприклад, брили, якіскладаються з крупних призм, щоподіляються на горіхуватівідокремлення), протевсі вони складають один морфологічнийрівень.

V рівеньморфологічноїорганізаціїгрунтів – їхмікробудова, яку можнавиявити та дослідитилише за допомогоюмікроскопа на надтонкихзрізах, шліфах. Йоговивченнямзаймаєтьсямікроморфологіягрунтів. Основнаособливістьмікроморфології в тому, щодослідник у роботізавждимає справу з грунтом у непорушеномустані, тобтоедафотопрозглядається як єдинеціле, в якому в деталях проглядаютьсявсіскладові в їххарактерних формах і взаємномурозташуванні

Розглядаючи грунт як природнетіло, необхіднорозмежовуватитакіпоняття:

Будова грунту – специфічне для кожного грунтового типу сполученнягенетичнихгоризонтів, яке складаєгрунтовийпрофіль.

Складення грунту – фізичний стан грунтового матеріалу, якийобумовлюєвзаємнерозміщення та співвідношення в просторітвердихчастинок.

Структурність грунту – здатністьйогорозпадатись в природному стані при механічнійдії на агрегативизначеногорозміру й форми.

Структура грунту – взаємнерозміщення в грунтовому тіліструктурнихвідокремлень (агрегатів) визначеноїформи та розмірів.

Склад грунту – співвідношення (масовеабооб'ємне) компонентів грунтового матеріалу, яке виражається у відсоткахвідйогозагальноїмасичиоб'єму. Розрізняютьфазовий, агрегатний, мікроагрегатний, гранулометричний, мінералогічний та хімічний склад грунту.