10. Проаналізувати питання нормування в галузі радіаційної безпеки.

Особливо небезпечним забрудником довкілля є іонізуюче випромінювання. Нині захист організму людини та живої складової біосфери від радіоактивного опромінення у зв’язку зі зростаючим радіоактивним забрудненням планети – одна з найактуальніших проблем екології.

Природними є випромінювання Сонця, космічне випромінювання, а також випромінювання внаслідок радіоактивного розпаду мінералів у надрах Землі.

Усі види іонізуючого випромінювання підрозділяють на дві групи: електромагнітне випромінювання, до яких відноситься рентгенівське і гамма-випромінювання та корпускулярне випромінювання – розпад супроводжується виділенням ядерних частинок: альфа-, бета-, нейтронів, протонів, мезонів тощо.

Якісною характеристикою випромінювання є вид та енергія випромінювання, проникна здатність, період піврозпаду, кількісною – активність (радіоактивність).

У природі є багато джерел природного іонізуючого випромінювання. Перш за все – це ізотопи багатьох елементів, що знаходяться у складі гірських порід та мінералів. Головним є калій – 40 та вуглець –14.

Космічне випромінювання також є джерелом радіаційного фону. Космічні промені дають трохи менше половини зовнішнього опромінення, яке отримує населення від природних джерел радіації.

Під час аварій атомних реакторів, розгерметизації захоронень радіоактивних відходів радіаційний бруд поширюється на десятки і сотні км, внаслідок вибухів ядерних бомб – по всій планеті.

За силою та глибиною впливу на організм іонізуюче випромінювання вважається найсильнішим. Різні організми мають неоднакову стійкість до дії радіоактивного опромінення, навіть клітини одного організму мають різну чутливість. Кінцевий результат опромінення залежить не стільки від повної дози, скільки від її потужності, тобто часу, протягом якого вона накопичена, а також від характеру її розподілу.

При атомних вибухах проходить пряме потрапляння радіоактивних речовин у природне середовище. Радіоактивний пил, що осідає на землю після атомних вибухів, називають радіоактивними опадами. Цей пил змішується і взаємодіє в атмосфері з частинками природного походження та зі всіма штучними забруднювачами повітря. Характер радіоактивних опадів залежить від типу бомби.

Випавши, радіоактивні опади (особливо ⁹⁰Sr та ¹³⁷Cs) можуть дійти харчовим ланцюгом і до людини, хоча їх концентрація у тканині людини ніколи не буває такою високою, як у людини. Людину захищає її положення у харчовому ланцюгу, процеси переробки і приготування їжі, при яких деякі забруднювачі знешкоджуються. Проте, в арктичних районах Аляски, Фінляндії населення, яке харчується м’ясом північних оленів одержує внутрішнє опромінення у значно вищих дозах, ніж фонове.

Другу групу джерел складають підприємства атомної енергетики. Знищення радіоактивних відходів, які утворюються при використанні атомної енергії з мирною метою, є найважливішою проблемою.

Біологічний ефект радіації зумовлений взаємодією енергії випромінювання з речовиною, наслідком чого є канцерогенез, або розвиток раку. Наслідки опромінювання організму залежать як від отриманої дози, так і від їх чутливості. Найменш стійкими до радіаційного опромінювання с ссавці, а найбільш стійкими - бактерії. Радіочутливість вимірюється 50%-ою летальною дозою (ЛД₅₀), яка викликає з імовірністю 50% загибель опроміненого організму.

Основним державним документом, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих рівнів опромінення як для окремої людини, так і для суспільства є “Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-(97)”. НРБУ-97 встановлюють підходи до забезпечення протирадіаційного захисту:

• підходи, які передбачаються для усіх видів практичної діяльності за умов нормальної експлуатації джерел іонізуючого випромінювання;

• при втручанні, що пов’язано з опроміненням населення за умов аварійного опромінення, а також під час хронічного опромінення за рахунок техногенно підсилених джерел природного походження.

НРБУ основано на наступних принципах радіаційноїбезпеки:

- не перевищення встановленого основного дозового рівня;

- виключення необґрунтованого опромінення;

- зниження дози випромінювання наскільки можливо до низького рівня.

Дотримання норм радіаційної безпеки є обов’язком усіх державних органів, підприємств, установ.