Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
gotovaya_religia.docx
Скачиваний:
6
Добавлен:
30.08.2019
Размер:
138.9 Кб
Скачать
  1. Що вивчає релігієзнавство?

Релігієзнавство являє собою комплекс суспільних наук, об´єктом вивчення котрих є релігія. Кожна з цих наукових дисциплін, виходячи з специфіки свого предмета, розглядає ту чи іншу сторону цього складного явища, що дозволяє в рамках релігієзнавства представити його цілісну картину. Таким чином слід наголосити, що об´єкт і предмет релігієзнавства співпадають: це – закономірності становлення та розвитку релігії, її роль у житті суспільства та індивіда. Релігієзнавство вивчає релігію як соціальне явище, причини її походження, процес відображення релігії у людській свідомості, її місце та роль в структурі культури народу. Ці аспекти вивчаються у тісному зв'язку з аналізом соціального і природного середовищ, що впливає на процес формування релігійних вірувань.

До структури релігієзнавства насамперед входять такі науки:

Філософія релігії, що вивчає загальне призначення релігії, найбільш загальні закономірності її виникнення і розвитку, роль у становленні цивілізації, того чи іншого типу людської спільності.

Соціологія релігії, що вивчає роль та функції релігії в житті того чи іншого суспільства, взаємозв´язок і взаємний вплив релігії, різноманітних соціальних інститутів, суспільних процесів тощо.

Психологія релігії, що вивчає взаємозв´язок та взаємну залежність релігії і психічного, внутрішнього, емоційного світу особистості або суспільної групи.

Політологія релігії, що вивчає взаємний вплив політики та релігії, її взаємовідносини з різними політичними інститутами.

Історія релігії, що вивчає розвиток цього явища в часі, або релігію та пов´язані з нею процеси на якомусь історичному етапі.

Географія релігії, що вивчає розвиток релігії в просторі, поширення тих чи інших релігій в різних регіонах.

Серед наук, що вивчають релігію, слід назвати також культурологію і правознавство, які розглядають взаємозв´язок культури й релігії, а також правову базу функціонування релігійних організацій та різноманітних культів.

  1. Релігієзнавство та богослов’я. Релігієзнавстов та атеїзм

Релігієзнавство — галузь науки, що досліджує таке соціальне явище як релігія, а релігійні вчення належать до системи богослов'я (теології), де теоретично обґрунтовуються релігійні цінності. Однак, крім таких протилежностей, які протиставляють наукові принципи теорії релігієзнавства і богословські концепції, релігієзнавство і богослов'я мають деякі спільні риси, оскільки вивчають (з позиції науки та релігійних вірувань) одне й теж саме явище — релігію та її інститути. Релігієзнавство — комплексна галузь наукового знання досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв'язків з економічними, політичними і духовними структурами суспільства, впливу на особистість віруючих у конкретно-історичних умовах. На такому рівні релігія вивчається не як залишок минулого, а як об'єктивний процес, що спирається на соціальні передумови і фактори, відображаючи їх в догматах. Отже, релігієзнавство визначає релігію як складову частину суспільства, що розвивається разом з ним і впливає на людську свідомість. Богослов'я у будь-якій формі виступає системою релігійно-догматичних доказів і обґрунтування надприродних, абсолютних істин, що випливають з необмеженої, надчасової природи Бога. Релігійні вчення існують у формі апології (захисту) віровчення і культу від інших релігійних (конфесійних) впливів, руйнування з боку наукового світогляду. Разом з тим богослов'я не ізолюється повністю від суспільства. За допомогою соціальної доктрини релігійні авторитети формують суспільну позицію церкви, вимагаючи від віруючих здійснення конкретних соціально-корисних дій, залучаючи до церковних організацій нових членів з різних прошарків суспільства. Особливого значення набувають питання ставлення релігієзнавства до атеїстичної теорії та ідеології. Атеїстичні ідеї і норми оцінки релігійних явищ, як відомо, за панування тоталітарного режиму в Україні клалися в основу антирелігійної й антицерковної політики. Це вело до порушення прав людини, а конституційний принцип свободи совісті лише декларувався, що породжувало значні деформації в духовному житті суспільства, правовій політиці держави, створювало напруження у відносинах між віруючими і невіруючими. Певний період релігієзнавство розвивалося в лоні атеїстичних знань і вважалося їх складовою частиною. У сучасних умовах релігієзнавство як наука є самостійною теоретичною галуззю знань і за принципами та методами докорінно відмінна від атеїзму. На відміну від атеїстичних поглядів, релігієзнавство вивчає релігійні явища як складний комплекс соціально-історичних, філософських і психологічних проблем. Тому звертається увага на конкретні галузі релігієзнавства як науки.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]