9. Які основні ідеї первісного християнства?

На цьому етапі християнські общини складалися з бідноти, серед якої найбільш популярною стає ідея спасіння. Умовою його досягнення була віра в месію і ця віра робила всіх рівними перед богом. Яким уявлявся месія людям того часу? Незвичайну відповідь дає старо-заповітний пророк: той, хто прийде, буде лагідним і смиренним серцем. Всемо­гутність Божа може являтися і в слабкості, а велич - в смиренності. Ці парадокси підводили до християнського розуміння спасіння людини і світу як чуда.

Первісне християнство не було однорідним, її ньому існувало ряд течій, течій дуже часто суперечливих одна одній. В цей час визначилось дві основні течії в християнстві:

І. Палестинська, яка захищала інтереси і погляди рабів, вільних бідняків і якій був притаманний радикальний і демократичний характер, тому що вимагала встановлення Царства Божого на землі.

2. Паулінська (пов'язана з проповідницькою діяльністю апостола Павла і названа його Ім'ям) відрізнялась примиренністю по відношенню до існуючого суспільного і політичного порядку.

Згодом ці дві течії злились і стали основою формування офіційного християнства.

Основними джерелами, за якими ми можемо уявити діяльність пер­ших християн, особливості їх практичної діяльності І змісту, є Діяння апостолів. Саме завдяки ним ми знаємо, що розповсюдженням християнства займалися апостоли і їх учні. Це покоління проповідників Євангелія, більшість з яких закінчили життя мучениками, за традицією називають «мужами апостольськими».

І все-таки, не дивлячись на гоніння, число послідовників християнств швидко зростало.

10. З яких частин складається Біблія? Коли вони написані?

«Біблія», складається із двох основних частин — це Старий Заповіт і Новий Заповіт. у Старому Заповіті розповідається про союз Бога із єврейським народом; у Новому Заповіті — про союз Бога з людством через Ісуса Христа.

Для християн священними є обидві частини Біблії.

Старий заповіт займає 4/5 усього тексту Біблії і відомий у двох варіантах. Масоретський текст (Танах), прийнятий в іудаїзмі і написаний давньоєврейською. Він складається з 39 книг об´єднаних в 3 великі групи: П´ятикнижжя, Пророки, Писання. Головним є П´ятикнижжя (Буття, Вихід, Левит, Числа і Повторення закону). Тут Йдеться про створення Богом світу і людини, гріхопадіння Адама і Єви, всесвітній потоп, про завіт, який нібито заповідав Бог людям, та регламентацію життєдіяльності людини, що викладена у відомих десяти заповідях. Старий заповіт, перекладений на грецьку мову (Септуагінта), містить 50книт. До них ставлення християн різне: протестанти визнають~39 книг, а православні — додані 11 книг вважають неканонічними, католики — 11 книг визнають другоканонічними.

Загалом історія створення старозаповітної частини Біблії обіймає період у кілька століть (з IX ст. по 60-і рр. II ст. до н.е.).

У Новий завіт, що сформувався протягом І—II ст. нашої ери, богослови відібрали^ книг, текст яких абсолютно єдиний для всіх християн. Він складається з чотирьох Євангелій — від Матвія, Марка, Луки та Івана, в яких розповідається про прихід Спасителя (Месії) Ісуса Христа, про його життя, смерть і воскресіння. В інших книгах (Діяннях і посланнях апостолів, в Одкровенні Івана Богослова (Апокаліпсис)) описується небесне життя Христа, поширення християнства, тлумачиться віровчення, даються пророцтва про страшний суд та кінець світу. Канонізація Нового завіту проходила у складній ідеологічній боротьбі. Панівні класи та церква намагалися нейтралізувати бунтівний дух первісного християнства, пристосували новозавітну літературу для проповідування серед трудящих смирення та покірності.