8.4.2. Метод Гірі-Каміса

На думку ряду теоретиків з міжнародною репутацією, більш обгрунтоване уявлення (у порівнянні з методом ЕКШ) про місце країн у світовій економіці і співвідношеннях у рівнях економічного розвитку різних країн дає метод Гірі-Каміса, заснований на застосуванні середніх зважених міжнародних цін, що відбивають роль кожної країни у світовій економіці. Індекси Гірі-Каміса дають більш точне відображення економічної реальності, ніж індекси ЕКШ; деякі розрахунки, проведені в минулому, показали, що метод Гірі-Каміса дає цифри відносно більш низькі (у порівнянні з методом ЕКШ) для країн із більш високим рівнем економічного розвитку. Таким чином, принаймні з погляду прихильників методу Гірі-Каміса, індекси ЕКШ відносно занижують показники найбільш розвитих країн.

Найбільш розробленим і використовуваним на практиці міжнародних зіставлень методом, в основі якого лежить концепція середньої міжнародної ціни, є метод Гірі-Каміса. В основу цього методу покладено вирішення системи лінійних рівнянь, що дозволять обчислити одночасно середні міжнародні ціни на основні групи продуктів, а також паритети купівельної спроможності валют, що показують відношення валют окремих країн, що приймають участь у міжнародному зіставленні, до деякої умовної міжнародної валюти; зрозуміло, що при такому підході дається можливість обчислити паритети купівельної спроможності валют, що виражають співвідношення між валютами країн, що приймають участь у зіставленнях. Формула Гірі-Каміса має наступний вигляд:

Pi = Rj pij qij / qij (i=1,2…N) (2.2)

Rj =  Pi qij /  pij qij (j=1,2…M), (2.3)

де Pi - середня міжнародна ціна і-го товару, виражена в одиницях умовної міжнародної валюти;

Rj - паритет купівельної спроможності валюти країни j по відношенню до деякої умовної міжнародної валюти;

pij- ціна i-го товару в країні j

qij - кількість i-го товару в країні j,

N - число країн, що беруть участь у зіставленні;

М - число товарів (товарних груп).

Таким чином, з формули випливає, що міжнародні ціни за методом Гірі-Каміса обчислюються як середні з національних цін, зважених за допомогою даних про об'єми виробництва відповідних продуктів; при цьому національні ціни конвертуються з метою їх порівняння в єдину (умовну) міжнародну валюту за допомогою паритетів купівельної спроможності валют. Така схема обчислення середньої міжнародної ціни має чітку економічну інтепретацію. Слід зазначити, що для обчислення середніх міжнародних цін в умовній міжнародній валюті передбачається, що паритет купівельної спроможності валют однієї з країн, що приймають участь у зіставленні, дорівнює 1 (тобто Rk = 1, якщо k - це країна, валютні одиниці якої використовуються в якості умовної міжнародної валюти). На перших етапах реалізації ПМЗ умовна міжнародна валюта виражалася в доларах США. Це значить, що: по-перше, паритет купівельної спроможності американського долара по відношенню до умовної міжнародної валюти (у міжнародних доларах) приймався рівним 1; по-друге, прирівнювання американського і міжнародного долара відбувалося тільки на рівні ВВП в цілому, але не на рівні його окремих компонентів (споживання й окремі групи споживання, накопичення і т.д.). Таким чином, середні міжнародні ціни в міжнародних доларах відрізнялися від американських цін у доларах США, а також від середніх міжнародних цін у доларах США, отриманих за допомогою валютних курсів.

Індекси, отримані на основі формули Гірі-Каміса, задовільняють ряд важливих вимог: вимоги транзитивності, адитивності, незалежності від вибору базисної країни, оберненості факторів. Однак індекси Гірі-Каміса не задовільняють вимогу характерності ваг або вони відступають від цієї вимоги в більшій мірі, ніж індекси ЕКШ і ще в більшому ступені, ніж індекси Фішера.

Вже протягом тривалого часу йде широка дискусія по питанню про відносні переваги і недоліки формули Гірі-Каміса. Її прихильники, відомі американські спеціалісти в цій області І. Кревіс, Р. Саммерс, А. Хестон, вважають, що вона має ясний економічний зміст, оскільки середні міжнародні ціни, що лежать в основі цього методу, відбивають реальну економічну дійсність. У той же час критики формули Гірі-Каміса, що, як правило, одночасно є прихильниками формули Фішера, вважають, що формула Гірі-Каміса привносить систематичні перекручування в результати розрахунків. Вони відзначають при цьому, що на середні міжнародні ціни, обчислювальні за формулою Гірі-Каміса, впливають розходження в розмірах ВВП країн і тому такі середні міжнародні ціни неминуче тяжітимуть до цін великих з економічної точки зору країн. Така залежність на їх думку не бажана, тому що вплив на індекси великих з економічної точки зору країн (скажімо, США) буде означати систематичне відхилення одержуваних індексів від деякого «теоретичного» індексу, верхні і нижні межі якого визначають індекси Ласпейреса і Пааше. Іншими словами, на їхню думку, застосування середніх міжнародних цін за методом Гірі-Каміса в зіставленні групи країн, включаючи США, буде означати, що отримані індекси будуть тяжіти до індексів Ласпейреса (якщо США буде розглядатися як базисна країна), і до індексів Пааше, якщо в якості базисної буде виступати якась інша країна з даної групи.

Слід зазначити, що основна відмінність формули Гірі-Каміса від формули ЕКШ полягає не в тому, що перша має форму середньої арифметичної, а друга - форму середньої геометричної, а в тому, що в формулі Гірі-Каміса використовуються ваги, а у формулі ЕКШ ваги не застосовуються (або, іншими словами, кожній країні надається рівна вага).

На початкових етапах реалізації проекту ООН по міжнародних зіставленнях ВВП і паритетів купівельної спроможності валют (1970 р.) формула Гірі-Каміса була основною, однак на більш пізніх етапах основною стала формула ЕКШ, а формула Гірі-Каміса розглядається як друга за значимістю; тому що вона задовільняє вимогу адитивності, її застосовують для порівняльного аналізу структури економіки.