8. Методологічні основи проведення міжнародних зіставлень

8.1. Етапи проведення міжнародних зіставлень

Потреба в порівняній економічній інформації, що відбиває рівні і тенденції розвитку, структуру і пропорції національних економік, рівень життя населення, відзначалася давно, але вона різко зросла в умовах інтенсивного розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці. В теперішній час результати зіставлень широко використовуються міжнародними організаціями (ООН, МВФ, МБРР, ОЕСР, ЄЕС і ін.), національними державними органами і неурядовими організаціями різних країн, вченими для аналітичних і практичних робіт.

Зіставлення показників у вартісній формі почалося з робіт "політичних арифметиків" (друга половина XVIII ст.), зокрема В. Петті, М. Кінга. В. Петті порівнював потенціали Великобританії, Голландії, Франції. При цьому він приходив до висновку, що Голландія і Франція розвивалися швидше Англії. М. Кінг обчислював компоненти прибутку і витрат в Англії, Франції і Голландії в єдиній валюті (у фунтах стерлінгів). У Росії (перша половина XIX ст.) статистичними зіставленнями з іншими європейськими країнами займалися Д.А. Мілютін і інші економісти.

У середині XIX ст. відбулося міжнародне об'єднання статистиків (Перший Міжнародний статистичний конгрес у Брюсселі відбувся в 1853 р. з ініціативи А. Кетле). У 1885 р. був створений Міжнародний статистичний інститут, головною метою якого було одержання "порівняльних матеріалів для різних країн". В другій половині XIX ст. почалося проведення докладних міжнародних зіставлень (Л. Леві, М. Мелхолл). Наприкінці XIX ст. М. Мелхолл опублікував роботи "Розвиток світової економіки" і "Баланс світового господарства", у яких містилися порівняльні дані про національний доход різних країн у порівняній валюті (у фунтах стерлінгів). За підрахунками М. Мелхолла, наприкінці XIX ст. найвищий прибуток на душу населення мала Австралія, на другому місці стояли США, на третьому - Англія.

Л. Леві і М. Мелхолл робили перерахування економічних показників окремих країн за допомогою офіційних курсів валют. З середини XX ст. одержав поширення метод зіставлення національного доходу за допомогою так званих "споживчого кошика" та "робочих пайків" (К. Джині, С.Г. Струмілін). К. Кларк вимірював національний доход у "міжнародних одиницях". "Міжнародна одиниця" являла собою набір товарів і послуг, які можна було придбати в США на один долар за цінами 1925-1934 р. Цей набір товарів оцінювався у валюті країни, що зіставляється. Розподілом вартісного показника в національній валюті на вартість набору товарів одержують оцінку цього показника в доларах США. Після другої світової війни почалися розгорнуті зіставлення на базі міждержавних угод, а також у рамках таких міжнародних організацій, як ОЄЕС (нині ОЕСР - Організація економічного співробітництва і розвитку), ООН, РЕВ (Рада Економічної Взаємодопомоги функціонувала до 1991 р.). Міжнародні зіставлення показників системи національних рахунків (СНР) почали проводитися починаючи з 50-х років. А до цього міжнародні зіставлення зведених показників і розробка методології національного обліку (як міжнародних стандартів) йшли рівнобіжними курсами.

Великою віхою в створенні робіт з міжнародних зіставлень показників СНР стала публікація в 1954 р. у Парижі роботи М. Джильберта і І. Кревіса "Міжнародні порівняння національного продукту і купівельної сили валют", у якій підсумовувалися результати досліджень, виконаних у рамках ОЄЕС.

Зіставленнями були охоплені США і вісім західноєвропейських країн: Англія, Бельгія, Голландія, Данія, Італія, Норвегія, Франція і ФРН. В основі зіставлень - двосторонні порівняння між кожною західноєвропейською країною і США за 1950 рік. У цьому класичному зіставленні вперше широко був застосований індексний метод розрахунку купівельної спроможності (сили) валют, або іншими словами, реального співвідношення цін, на базі товарів (послуг) представників.

Зіставлення робилися по показнику валового національного продукту. Для цього Джильберт і Кревіс зазначений показник представили у вигляді суми споживчих витрат на товари і послуги, валових капіталовкладень (включаючи зміни запасів матеріальних оборотних коштів), поточних державних витрат, як цивільних, так і військових. По групах споживання і капиталоутворення було підібрано по 150 товарів (послуг) представників з цінами. Товари (послуги) представники підрозділялися на ідентичні, аналогічні й унікальні; особлива увага зверталася на коригування цін у зв'язку з якісними розходженнями між функціонально аналогічними товарами і послугами, виробленими різними країнами.

Індекси цін обчислювалися як за структурою США, так і за структурою країни, що зіставляється. Отримані два співвідношення (за структурою кожної із порівнюваних країн) не збігалися між собою, як не збігаються індекси Пааше (ваги звітного періоду) і Ласпейреса (ваги базисного періоду). Були знайдені середньогеометричні з цих співвідношень - типу індексів Фішера. Результати розрахунків, крім того, показали неприйнятність використання в міжнародних порівняннях вартісних показників валютних курсів, що, як правило, приводили до істотної недооцінки положення європейських країн стосовно США і один до одного (табл.8.1.1.).

Таблиця 8.1.1. Співвідношення рівнів валового національного продукту в розрахунку на душу населення за 1950 рік (у %; США=100) [8; 6с.]

Країна	На основі реального співвідношення цін	На основі валютного курсу
Данія	61	З7
Англія	60	37
Норвегія	59	34
Бельгії	67	43
Франція	63	35
Голландія	52	27
ФРН	44	26
Італія	30	16

Міжнародні зіставлення, як і міжнародна статистика в цілому, одержали серйозний імпульс із виникненням ООН. З 1963 р. публікується показник національного доходу різних країн, перерахований у єдину валюту по одному із різновидів валютних паритетів (імпортні, експортні, середні експортно-імпортні й ін.).

На початку 70-х років Статистична комісія ООН разом із Пенсильванским університетом (США) під керівництвом І.Кревіса виконала роботу з розгорнутим зіставленням валового національного продукту десятьох країн за 1967 і 1970 р. (США, Великобританія, Франція, ФРН, Італія, Японія, Індія, Колумбія, Кенія, Угорщина). Методологія прямих зіставлень, заснована на розрахунках реального співвідношення цін, практично не відрізнялася від методології, використаної М. Джильбертом і І.Кревісом у зіставленні за 1950 рік. Новим в роботі було насамперед те, що поряд із більш ретельними парними зіставленнями були проведені експериментальні багатобічні зіставлення (методи Гірі, Уолша, ЕКШ ( Елтете, Кевеш, Шульц ), Ван Ізерена).