3.2 Загальна характеристика снр оон - 1993

Даний матеріал подається виходячи з того, що національні рахунки є інтегрованою системою ра­хун­ків, відносно яких потрібне нове узгодження. Ця точка зо­­ру є традиційною у національній сис­темі обліку і залишається ос­новною. Мате­рі­ал подається з іншої точки зору, у відповідності до якої на­ціо­наль­ні рахунки розгля­дають­ся як сукупність взає­мо­по­в’я­за­них підсистем, кожна з яких внут­рішньо є повністю узгод­же­ною, а всі вони, хоч і від­різ­ня­ють­ся одна від одної у де­яких аспектах, сумісні між собою в ши­рокому розумінні сло­ва. У цьому ж розділі введено допоміжні рахунки на­пів­інтегровані з централь­ною структурою, що знаходяться в тісному зв’язку з нею.

Центральна структура характеризує основні явища, що скла­дають економічне життя: виробництво, доход, спо­жи­ван­ня, нагромадження і багатство. Цей матеріал вміщує зрозуміле і спрощене але повне викладення цієї сукупності явищ та їх взаємозв’язків. Центральна структура включає декілька ас­пек­тів, наприклад: запаси і потоки, характер та мета опе­ра­цій, інституційні одиниці типу установ, ринкова та нерин­ко­ва про­дукція, споживчі витрати та фактичне споживання. Усі вони взаємоузгоджуються і не призводять до будь-якої не­пос­лідовності.

Центральна структура також є узгодженою. Це означає, що кожен економічний потік або запаси вимірюються іден­тич­но для відповідних сторін. Ця узгодженість досягається шля­хом використання в усій Системі одних і тих же понять і виз­на­чень, а також шляхом використання єдиного комплексу пра­вил обліку та всіх запасів у Системі. Звичайно, фактичні да­ні, що поступають з рахунків або з статистичних даних, які по­даються первинними одиницями, з різних підстав не будуть пов­ністю узгодженими. На практиці забезпечення уз­год­же­нос­ті в національних рахунках вимагає більшого обсягу до­дат­ко­вої роботи.

Інтеграція та узгодженість — ось основні вимоги, що вип­ли­ва­ють з основних характеристик економічного життя і не­об­хід­ності забезпечити логічно послідовний облік. Ці риси доз­во­ляють центральній структурі слугувати основою для коор­ди­нування економічної і частково соціальної статистики.

За допомогою засобів, які наведені в попередніх розділах, можна фік­сувати всі потоки і запаси. Це робиться в рахунках Сис­те­ми. Рахунок є засобом, яким фіксується для даного аспекта еко­номічного життя види використання і ресурси або зміна в ак­тивах та пасивах або запас активів та пасивів, іс­нуючих в певний час.

Рахунки можуть бути побудовані для інституційних одиниц та секторів, операцій, іншіх країн світу (зовнішні операції), активів і пасивів, закладів та галузей, продуктів, економіки країни в цілому.

Стосовно одиниць (інституційні одиниці, заклади) або гру­пи одиниць (інституційні сектори і як їх продовження інші кра­їни світу і галузі) в різних субрахунках фіксуються опе­ра­ції та інші потоки, які пов’язані з яким-небудь конкретним ас­пектом економічного життя (наприклад, з виробництвом). Та­ка сукупність операцій не балансується; під­сум­­кові суми зафіксовані як дебіторська і кредиторська за­бор­­го­ваність звичайно розрізняються. Тому повинна бути введена балансуюча стаття. Як правило, балансуюча стаття по­вин­­на бу­ти також введена між підсумком за активами і під­сум­ком за зо­бов’язаннями інституційної угоди або сектора. Балансуючі стат­ті є важливими показниками еко­но­мічної ді­яльності. На рівні для всієї економіки вони скла­дают такі агреговані показники як ВВП, національний доход.

Перш ніж приступити до рахунків детально, корисно ко­рот­ко розглянути побудову центральної структури.

Вона складається з нас­туп­ного:

1. інтегровані економічні рахунки, в яких подана повна су­куп­ність рахунків інституційних секторів та інших кра­їн світу разом з рахунками для операцій (та інші за­па­си, які торкаються накопичення) та рахунками для ак­ти­вів і пасивів;

2) таблиця ресурсів та їх використання, в якій інтегровані ра­хунки галузей відповідно з видом економічної діяль­нос­ті і рахунки операцій з товарами та послугами відпо­від­но з видом продукту;

3) трьохмірний аналіз фінанасових операцій і запасів фінансових активів і пасивів, в яких безпосередньо відображені відносини між секто­ра­ми ("від кого кому?");

4) функціональний аналіз, в якому надані деякі операції ін­ституційних секторів у відповідності з цілями, яким во­ни слугують;

5) таблиці населення і зайнятості.

Ці різні блоки, які разом складають центральну струк­ту­ру, вза­є­мопов’язані різними шляхами, які описані нижче. Во­н­и пов­ністю узгоджуються між собою, тому що в них ви­ко­рис­­то­ву­ється один і той же набір понять, визначень, кла­си­фі­к­ацій та правил розрахунку.