Частки країн у світовому валовому внутрішньому продукті по валютному курсу і паритету купівельної спроможності в 1990 р. (за результатами Програми міжнародних зіставлень; у %)

	За валютним курсом	За паритетом купівельно спроможності
Світ	100	100
Розвинуті країни	73,21	54,44
"Сімка"	83.08	46,86
США	28,07	32,47
Японія	14,61	7,63
Германія	6,23	4,26
Франція	4,99	3,5
Італія	4,38	3.39
Великобританія	4.19	3.45
Канада	2,68	3,16
Країни , що розвиваються.	17,71	34.38
Африка	1.72	4,05
Азія	7.39	17.67
Ближній Схід	4.28	4,46
Латинська Америка	4,42	8,31
Країни перехідного періоду	9,07	11,18
Колиш. СРСР	7,53	8,31
Центральна Європа	1.53	2.86

Задача міжнародних зіставлень показників СНР зводиться не тільки до порівняння об'ємів валового внутрішнього продукту (ВВП), але й окремих його компонентів, а також структури ВВП. Ця структура може бути виражена більш докладними, так званими агрегованими показниками, такими, як хліб і зернові культури, безалкогольні напої, а також великими агрегованими показниками - продовольство або споживання домашніх господарств.

Міжнародна статистика використовує декілька критеріїв при виділенні окремих компонентів ВВП. Розбивка починається з основних категорій витрат, при цьому розрізняються: споживання домашніх господарств, державне споживання, капиталоутворення і чистий експорт. Наступний критерій - призначення (область) застосування споживаної продукції і послуг. Так, розрізняються продовольство, одяг, транспорт і зв'язок, такі різновиди споживної вартості, як продукти (товари) і послуги, предмети (товари) тривалого і короткочасного користування.

При регіональних зіставленнях може бути прийнята більш докладна розбивка, чим при міжнародних зіставленнях. Однак така розбивка повинна бути сумісною з поданою вище, тобто завжди повинна бути можливість одержати самі деталізовані аналітичні категорії світової розбивки за допомогою об'єднання аналітичних категорій регіональної розбивки.

Система валютних курсів з 60-х років і особливо після розпаду Бреттон-Вудської угоди на початку 70-х років і створення плаваючих і фіксованих валютних курсів перестала забеспечувати точність зіставлень макроекономічних вартісних показників, так як система валютних курсів стала обслуговувати тільки сферу зовнішньоекономічної діяльності. Сучасні валютні курси можуть коливатися на протязі року, місяця або дня за різними політичними та коньюктурними причинами і в результаті такі коливання не відображають реальної зміни купівельної спроможності валют. Тому з середини 50-х років перерахунок показників з національних валют в єдину зіставну валюту здійснюється розрахунком паритетів купівельної спроможності.

Систематичні міжнародні зіставлення, засновані на паритеті купівельної спроможності і що є попередником робіт, виконуваних під егідою ООН, охоплювали:

- зіставлення, проведенні у 50-х роках у рамках Організації Економічного Співробітництва і Розвитку (ОЕСР), потім Організації європейського економічного співробітництва (ОЄЕС);

- зіставлення, проведені з 1959 р. у рамках Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ);

- зіставлення, проведені на початку 60-х років у Латиноамериканському регіоні;

- зіставлення між країнами централізованого планового господарства і країнами з ринковою економікою, проведені в 60-х роках під егідою Конференції європейських статистиків.

У методологію і практику проведення міжнародних зіставлень зазначеного періоду, заснованих на паритеті купівельної спроможності, великий внесок внесли Гільберт, Кревіс, Пейдж, Бомбах, Сіладі.