6.5 Основні види цін, які застосовуються в міжнародній статистиці торгівлі

В міжнародній статистиці торгівлі ціна розподілять на два види: внутрішні ціни окремих країн та світові (ціна на світовому ринку).

Внутрішні ціни включають: 1) прейскурантні (довідкові ) — ціни фірм-виробників, до яких входять витрати та прибуток цих фірм, 2) тіньові — ціни фактичних угод. Вони як правило не розголошуються. 3) ціни оптової та роздрібної торгівлі, які перевищують тіньові ціни на величину торгових націнок і побічних податків. Іноді таке перевищення становить понад 100 відсотків. 4) договірні ціни, які є різновидом прейскурантних цін на нестандартну продукцію. Їх як правило визначають заздалегідь і враховують умови доставки та якість продукції.

Світові — це ціни, за якими здійснюються крупні регулярні комерційні експортно-імпортні операції на вільно конвертовану валюту в умовах вільного ринку. Їх називають також цінами комерційних операцій. Крім них в міжнародній торгівлі використовують ціни комерційних операцій у невільно конвертованій валюті, ціни за кліринговими угодами, преференційні (пільгові ціни), ціни в рамках міжнаціональних компаній та ін.

Якщо світові ціни розглядати у розрізі цін вільного ринку і закритих ринків, то як правило виділяють такі види цін:

ціни вільного ринку: 1) аукціонні; 2) ціни торгів; 3) біржові; 4) довідкові (офіційно опубліковані).

ціни закритих ринків: 1) ціни внутріфірмової торгівлі, які встановлюють як правило транснаціональні корпорації; 2) регіональні, функціонуючі для різних торгових блоків; 3) преференційні (пільгові), які встановлюють міжурядовими угодами про поставки певних видів товарів.

При визначенні цін комерційних операцій застосовують ціни: експортні найкрупніших постачальників певних товарів; імпортні, що діють у країнах, які є основними імпортерами цього товару, а також ціни, за якими торгують світові торгові центри.

В міжнародній торговій практиці існує більше десяти видів цін, які можуть бути встановлені на один і той же товар в залежності від умов угоди. Перелік умов носить назву ІНКОТЕРМС - “ Міжнародні комерційні терміни”, які розроблені Міжнародною торговою палатою. . Як відправна точка при формуванні ціни угоди використовують базисні чи так звані прейскурантні ціни на ідентичні угоди за попередні періоди. Їх публікують в спеціальних довідниках-прейскурантах. Згідно стандартам вартість експортуємих товарів рекомендовано приводити до вартості “FOB”, “FOB-порт відправлення”, ”FOB-франко-сухопутний кордон”, а імпортуємі товари – до вартості “CIF”, “CIF-порт призначення”, “CIF-франко-сухопутний кордон країни призначення”

Вартість “FOB” складається на кордоні країни-продавця.

FOB – free on board – “вільно на борту” – доставлений до судна та вільно завантажений на борт.

Вартість FOB включає:

Контрактна вартість товару + Всі витрати, які пов’язані із доставкою товару на борт судна + Вантаж “вільно на борт”, включаючи експортне мито.

Вартість FOB записується в підсумки зовнішньої торгівлі та означає вартість, яку експортер повинен отримати від партнера.

Імпортна вартість CIF складається на кордоні країни-імпортера.

При поставці товарів на умовах CIF до ціни реалізації входить: ціна самого товару + витрати на транспортування товару до порту призначення (фрахт) + витрати на страхування товару. Іншими словами, із врахуванням того, що нам відомо, що таке ціна FOB та фрахт, схему ціни CIF можна виразити так:

Вартість FOB + Фрахт + Страхування від кордону країни-експортера до кордону країни-імпортера.

При поставках на умовах CIF продавець зобов’язаний зафрахтувати транспортний засіб, оплатити фрахт, доставити товар в порт відправки, завантажити його за свій рахунок на транспорт, надати покупцю платіжні документи (коносамент). Продавець зобов’язаний страхувати товар від транспортних ризиків та надати покупцю страховий поліс. Покупець несе витрати по розвантаженню товару та його подальшому складуванню та зберіганню. Таким чином до розвантаження всю відповідальність за товар несе продавець, після розвантаження – покупець. При визначенні ціни FOB та CIF в міжнародній практиці за основу беруть спочатку ціну CAF (Cost and Freight), в яку входить тільки ціна товару та витрати по транспортуванню.

Теоретично при аналізі світової торгівлі зрозуміло, що вартість світового експорту повинна дорівнювати вартості світового імпорту. Насправді це не відбувається; існуюча між експортом та імпортом різниця пояснюється тим, що експорт рахується в цінах FOB, а імпорт – в цінах CIF. В статистиці США в платіжному балансі експорт та імпорт оцінюються в цінах FOB.

При підготовці до переговорів про наcтупну угоду одним з основних питань є збирання, узагальнення, аналіз інформації про ціни та визначення можливої ціни продажи або купівлі товара. Процес обумовлення ціни залежить від того, в якості кого виступає підприємець - продавця чи покупця.

Головними проблемами, які потрібно вирішити при встановленні ціни на товар, являються наступні:

• на які ціни орієнтуватися експортеру при встановленні ціни пропозиції або імпортеру при визначенні цілеспрямованості купівлі (рівень ціни);

• як співвідноситься ціна товару з витратами по доставці товара покупцю (базисні ціни);

• яким засобом розрахувати ціну на товар;

• як зафіксувати ціну в контракті;

• в який валюті встановити ціну товара і в який проводити платіж;

• як уникнути валютних ризиків.

Ціна на кожен товар встановлюється за певну одиницю виміру. Вибір одиниці виміру визначається характером товару та практикою, що склалася на світовому ринку при торгівлі даним товаром.

В базісні ціни крім ціни товара входять витрати, що пов’язані з доставкою товара від продавця до покупця. Ці витрати досить різноманітні і іноді складають 40-50% загальної ціни товара.

Витрати по доставці товара можуть включати:

1. витрати по підготовці товара до відвантаження ( перевірка якості та кількості, упаковка );

2. оплату відвантаження товара на перевізні засоби внутрішнього перевізника (водним, залізничним, автомобільним, авіаційним і іншими видами транспорту );

3. оплату перевезення товару від пункта відправлення до основних транспортних засобів;

4. оплату витрат по завантаженню товара на основні транспортні засоби в пункті експорта;

5. оплату вартості транспортування товару міжнародним транспортом;

6. оплату страхування вантажу в дорозі;

7. витрати по зберіганню товару в дорозі та перевантаженні;

8. витрати по вигруженню товара в пункті призначення;

9. витрати по доставці товара від пункта призначення на склад покупця;

10. оплату мита, податків та зборів при переході митного кордону;

11. витрати по отриманню експортних, імпортних та транзитних ліцензій і дозволів.

Базисні ціни визначається в залежності від базисних умов поставки. Тут необхідно вияснити один важливий момент: незалежно від того, яка базисна умова поставки обирається для встановлення ціни товара, в кінцевому підсумку всі витрати, пов’язані з доставкою товара від продавця до покупця, сплачує покупець. Але від умов поставки залежить і те, на який строк продавець і покупець вилучають з свого обігу кошти, необхідні для забезпечення доставки товара від продовця до покупця, і хто з них буде нести додаткові витрати, якщо з товаром що-небудь трапиться в дорозі або хто - небудь з контрагентів порушить свої контрактні обов’язки по доставці товара.

Чим довше на продавці лежить обов’язок по забезпеченню доставки товара до покупця, тим на дольший термін він для цього вилучає кошти з свого обігу. В сучасному ринковому господарстві, де гроші змінюють свою вартість щодня, це грає надзвичайно важливу роль.

Базисними умовами поставки називають спеціальні умови, які визначають обов’язки прдавця та покупця по доставці товара та встановлюють момент переходу ризика випадкової загибелі або пошкодження товара з продавця на покупця.

Міжнародно признаним документом, що містить пояснення базисних умов поставки, є ІНКОТЕРМС. Інкотермс чітко та просто розподіляє обов’язки продавця і покупця при різних варіантах умов поставки та визначає момент переходу ризика випадкової загибелі або пошкодження товара в дорозі з продавця на покупця. Базисними ці умови називаються тому, що вони встановлюють основу ( базис ) ціни в залежності від того включаються витрати по доставці в ціну товара чи ні.

Всі терміни розподілени на чотири принципово різні групи.

• Перша група складається усього з одного терміну, який описує ситуацію, коли продавець передає товари покупцю безпосередньо в своїх приміщеннях (терміни групи “ Е “ - відправка вантажу - Eterm-EX Works) - Франко - підприємство.

• Терміни другої групи відносяться до ситуації, коли продавець зобов’язується предоставити товар в розпорядження перевезника

( повинен доставити вантаж перевізнику ), обраного покупцем

(терміни групи “F” - основний вид транспортування продавцем - FCA, FAS та FOB ).

• Терміни третої групи визначають випадки, коли продавець зобов’язується заключити договір перевезення, однако без прийняття на себе ризику випадкової загибелі або яких - небудь додаткових витрат після відвантаження товару. Тобто продавець відповідає за перевезення вантажу, але не за його втрату, пошкодження, не несе додаткових витрат, що виникли після відправки товара ( терміни групи “С” - основний вид транспортування продавцем до покупця CFR, CIF, CPT and CIP).

• Четверта група об’єднує терміни, що визначають умови слідування вантажу до його доставки в країну призначення. В цьому випадку продавець несе всі витрати та приймає на себе всі ризики до моменту доставки товара в країну призначення ( група “D” - прибуття вантажу DAF, DES, DEQ, DDU і DDP).

Вільно на борту (найменування порту відвантаження)

Free on board (named port of shipment) - FOB

Термін “ вільно на борту “ означає, що продавець бере на себе обов’язки по поставці товара до момента переходу його через поручні судна, зафрахтованого покупцем, в порту відвантаження. В обов’язки продавця входить отримання експортної ліцензії, а також виконання усіх митних формальностей, необхідних для вивозу товара. При умові FOB покупець за свій рахунок заключає договір перевезення товара від порта відвантаження, своєчасно доповідає продавцю назву судна, місце завантаження, необхідну дату поставки вантажу. Ризик випадкової загибелі або пошкодження товара переходить з продавця на покупця з момента фактичного переходу товара через поручні судна у вказаному порту відвантаження.

Термін FOB може застосовуватися лише при перевезеннях товара морським або внутрішнім водним транспортом.

Вартість, страхування, фрахт ( найменування порта призначення)

Cost, insurance, freight ( named port of destination) - CIF

Термін “ вартість, страхування, фрахт” означає, що продавець несе всі витрати необхідні для доставки товара в согласований порт призначення.

Продавець за свій рахунок отримає експортну ліцензію, а також виконує всі митні формальності, необхідні для вивозу товара. Витрати по вивантаженню товара в порту призначення несе покупець. Вивантаження товарe сплачується продавцем тільки у випадку, коли воно включається до фрахту. Крім того він повинен забезпечити морське страхування від ризику загибелі або пошкодження товара за час перевезення та передати покупцю страховий поліс. В сплачуєму покупцем ціну CIF входять вартість товара, страхування, фрахт.

Згідно Інкотермс, при умові CIF від продавця потрібно забезпечення на мінімальних умовах. Воно повинно бути здійснено в страхових компаніях на умовах “ вільно від приватної аварії “ або на інших подібних умовах. Інкотермс передбачає, що страхова сума повинна перекривати як мінімум передбачену в договорі куплі - продажу ціну плюс 10% (тобто 110%). Страхування здійснюється в валюті договору куплі - продажу.

Специфічні ризики не страхуються, крім випадків, коли їх страхування здійснюється на вимогу та за рахунок покупця.

Термін CIF може застосовуватись тільки при морських та внутрішніх водних перевезеннях.

Нижче наведена приблизна схема розрахунку ціни в залежності від базисних умов поставки.

Ціна з заводу або складу постачальника ( EXW )

+ витрати на оплату відвантаження товара на перевізні засоби внутрішнього перевізника

+витрати на оплату перевезення товара від пункта відправлення до основних транспортних засобів

= Ціна на умовах “ франко повздож борта судна” ( FAS )

+ витрати на оплату відвантаження товара на основні перевізні засоби в пункті експорта

= Ціна на умовах “франко - перевезник “ ( FCA )

або ціна на умовах “ франко - борт судна “ ( FOB )

+ витрати на оплату вартості транспортування товара до кордону

= Ціна на умовах “поставлено за кордон “ ( DAF )

+ витрати на транспортування до місця призначення

=Ціна на умовах “ вартість та фрахт “ при водних перевезеннях (CAF ) або ціна на умовах “доставка оплачена до... ( CPT )

+ витрати на страхування вантажу

= Ціна на умовах “ вартість, страхування та фрахт “ при водних перевезеннях ( CIF ) або ціна на умовах “ доставка та страхування сплачени до... “ ( CIP )

+можливі витрати в дорозі при водних перевезеннях

-витрати на страхування, якщо продавець не буде самостійно страхувати вантаж

= Ціна на умовах “ поставлено з борту судна “ ( DES )

+ витрати на перевалку товара в порту призначення

+витрати на оплату імпортного мито

= Ціна на умовах “ поставлено з пристані, мито сплачено”

( DEQ, duty paid )

+ витрати на доставку товара до місця знаходження покупця

= Ціна на умовах “ поставлено з оплатою мито “ ( DDP )

-імпортне мито

= Ціна на умовах “ поставлено без сплати мито “ ( DDU )

В залежності від метода визначення ціни підрозділяються на :

• тверді

Встановлюються при заключенні договору та не можуть бути змінені у подальшому. В контракті робиться запис “ ціни залишаються твердими на весь строк дії контракту”. Такі ціни точно фіксують розмір платежа, але виключають можливість наступного коливання кон’юнктури та змін в витратах виробництва. Тому тверда ціна характерна для короткострокових угод.

• плинні

Ціна встановлюється в момент підписання контракта та коректується у випадку змін витрат виробництва в період виконання договору. Такий спосіб встановлення цін застосовується при поставках обладнання, машин та інших товарів, що потребують довгого терміну виготовлення. При використанні такої ціни оговорюється її структура ( вартість сировини, матеріалів, за робітна плата і ін. ). Приводиться метод розрахунку. Одночасно встановлюється межа коливання ( як правило, у % ), в межах якої допускається перегляд цін. Обмежується строк на протязі якого допускається перегляд цін.

P₁= P₀/100(a+bM₁/M₀+cS₁/S₀)

a+b+c=100%

де P₁ - кінцева ціна;

P₀ - базисна ціна, встановлена на день підписання контракта;

М₁ - середня зважена ціна на сировину та матеріали на момент виконання контракта;

М₀ - ціна (або індекс цін) на сировину та матеріали в момент підписання контракта;

S₁ - середньозважена заробітна платня (відповідні індекси) на момент виконання контракта;

S₂ - заробітна платня (відповідні індекси) на момент підписання контракта;

a,b,c - частки, якs займають в ціні окремі витрати: постійні витрати, витрати на матеріали, на заробітну платню.

• гнучка ціна фіксується в момент підписання контракта, та в подальшому можа бути переглянута в залежності від зміни ринкових цін на даний товар. При її використанні в контракті обов’язково вказується джерело, за яким можно свідчити про зміну ринкових цін. Оговорюється межа (2 - 6 % ), в межах якої не робиться перегляд зафіксованої ціни.

• ціни з послідуючою фіксацією оговорюються в момент підписання контракта. В даному випадку у договорі регламентується порядок їх розрахунку к моменту платежа.

Ціна може бути встановлена в валюті країни експортера, імпортера або в валюті третьої країни. Експортер намагається встановитти ціну в більш стійкій валюті, імпортер, навпаки, - в валюті, що може бути зніцінена. Тому в деяких випадках в контракти включаються валютні оговорення , які передбачають залежність зміни ціни товара в момент платежа в порівнянні з моментом заключення угоди від зміни курсу даної согласованої валюти від іншої стійкої валюти.

Таким чином як найбільш представницькі світові ціни, як правило, розглядуються експортні ціни FOB, тобто ціни, у які входять вартість товару на місці продажу і всі витрати до порту відправлення експортуючої країни, включаючи вантаження на борт судна. При сухопутному перевезенні товарним цінам FOB відповідають ціни франко - кордон експортуючої країни. Однак такі ціни доступні не для всіх товарів, що обертаються і міжнародній торгівлі. Тому як два інших різновиди світових цін виступають

імпортні ціни CIF та оптові у країнах, які виробляють чи споживають. У деяких країнах (наприклад США) імпорт оцінюють за цінами FOB, враховуючи окремо витрати на страхування та фрахт.

До ціни CIF включаються вартість товарів у порту відправлення, витрати на страхування і морський фрахт до порту призначення.

При сухопутних перевезеннях товарній ціні CIF відповідає ціна франко - кордон імпортуючої країни. Використовувати оптові ціни країн, які виробляють чи споживають продукцію, як своєрідні представники світових цін можна лише тоді, коли вони належать країнам, що є основними чи найважливішими виробниками або (рідше) основними чи найважливішими споживачами того чи іншого товару. Незважаючи на те, що подібні ціни відрізняються від реальних експортних чи імпортних, вони певною мірою наближені до них за абсолютною величиною, особливо за динамікою.

У ціноутворенні важливе місце посідають довгостокові контракти, за якими покупець бере участь у фінансуванні виробництва продукції.

Наявність на світовому ринку різних за характером дії та величиною цін на один і той самий товар означає, що не кожен вид ціни може виступати в ролі світовоі ціни.