2.2. Потенціал овнс в україні

У Законі «Про охорону навколишнього природного середовища» (стаття 51) зазначено, що «проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище …», тобто у проектній документації має даватися оцінка екологічних наслідків її реалізації для довкілля. Сама ідеологія цієї статті (незважаючи на її безумовну прогресивність на фоні повної відсутності будь-якої юридичної регламентації питань ОВНС до цього) вже підпорядковує ОВНС проекту, визначає, по суті, вторинність процесів ОВНС щодо проектування, їх «обслужуючий» характер, внаслідок чого повною мірою може бути втрачена впевненість у неупередженості і цілковитій об’єктивності матеріалів, що складатимуть зміст документації ОВНС.

Закон України «Про екологічну експертизу» фактично не вніс змін до такого розуміння місця ОВНС у процесах прийняття господарських рішень. Так, у статті 8 зазначено, що комплексна еколого-економічна оцінка передбачуваного впливу на стан довкілля має додаватися до документації на об’єкти екологічної експертизи, тобто ця оцінка є не основою рішень, що пропонуються документацією, а додатком, який має обґрунтовувати їх доцільність. Стаття 15 Закону трактує ОВНС аналогічно – як обов’язкову складову документації, що підлягає державній екологічній експертизі, але не як основу і підґрунтя рішень цієї документації.

У цьому сенсі більш прогресивний вигляд має стаття 36 Закону, яка встановлює, що матеріали ОВНС не тільки мають обґрунтовувати доцільність вже запроектованої діяльності, але й містити можливі альтернативні варіанти запланованих рішень.

У тому ж дусі трактується поняття ОВНС і у ДБН А.2.2-1-2003 «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд». У документі визначено, що метою ОВНС є екологічне обґрунтування доцільності проектної діяльності та способів її реалізації, визначення шляхів і засобів нормалізації стану навколишнього середовища та забезпечення вимог екологічної безпеки.

Підсумовуючи, слід зафіксувати головне – ОВНС визнається як засіб обґрунтування вже запроектованої діяльності, тобто де-факто прийнятого рішення і реальної ролі у його прийнятті практично не відіграє.

Таким чином, реальний потенціал ОВНС в Україні полягає у спроможності максимально можливого забезпечення природоохоронних, екологічних інтересів при реалізації прийнятих проектами рішень, що, безумовно, має дуже велике значення для дотримання вимог техногенної безпеки і є одним із головних аспектів необхідного перехідного етапу від звичних раніше природоохоронних розділів проектної документації до можливого повномасштабного впровадження ОВНС як процесу дійсного прийняття відповідальних рішень, економічно доцільних та екологічно прийнятних.

Цей потенціал реалізується через виконання основних завдань ОВНС, а саме через:

• визначення сучасного екологічного стану територій, які обираються для здійснення запланованої господарської діяльності за можливими варіантами її розміщення;

• встановлення масштабів та ступеню інтенсивності негативних впливів передбаченої діяльності на довкілля в звичайних та екстремальних умовах;

• виявлення всіх можливих небезпечних для довкілля впливів запланованої діяльності (в залежності від територіального фактору – згідно варіантів розміщення);

• прогнозування імовірних змін стану довкілля внаслідок очікуваних впливів реалізації запланованої діяльності з урахуванням можливих аварійних ситуацій;

• розробка заходів щодо повного запобігання або ж, принаймні, часткового обмеження негативного впливу реалізації запроектованої діяльності на довкілля, достатніх для задоволення вимог чинного екологічного законодавства та нормативних документів;

• визначення суті й масштабів залишкових впливів на довкілля і найбільш імовірних екологічних наслідків втілення у життя передбаченої проектом діяльності;

• формування змісту Заяви про визначені екологічні наслідки реалізації запроектованої діяльності.