7.3. Еколого-експертна діяльність

Державна екологічна експертиза документації (матеріалів ОВНС) проводиться при здійсненні комплексної державної експертизи і має за мету встановлення відповідності і достатності запроектованої діяльності вимогам екологічного законодавства, нормативно-технічних та методично-інструктивних документів.

Оскільки державна екологічна експертиза здійснюється у рамках комплексної державної експертизи, екологічний експертний розгляд документації здійснюється виключно в аспекті екологічних питань, які розкриваються у матеріалах ОВНС. Розглядаються потенційні фактори впливу на навколишнє середовище, пов’язані із запроектованою діяльністю з точки зору відповідності вимогам чинного природоохоронного законодавства України, підзаконних актів, що конкретизують його положення, ДБН А.2.2-1-2003 «Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд».

Міністерство екології та природних ресурсів листом за № 6518/16/1-4 від 14.08.02 р. «Про еколого-експертну діяльність» чітко визначило межі діяльності еколого-експертних підрозділів в системі комплексної державної експертизи.

У зв’язку із впровадженням в Україні з 1998 р. системи комплексної державної експертизи, у рамках якої передбачено чинним законодавством державні експертизи – зокрема, санітарно-гігієнічна і екологічна, є її рівноцінними складовими і, як такі, повинні кожна займатися тільки своїми питаннями, які належать саме до їх компетенції, а також, беручи до уваги той факт, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» із Закону України «Про екологічну експертизу», вилучено такі поняття, як «здоров’я людей», «створення загрози здоров’ю людей», «небезпека для здоров’я людей» тощо (тобто вони виведені з кола тих, які розглядаються при здійсненні державної екологічної експертизи – завдяки тому, що з пункту «3» статті 5 Закону «Про екологічну експертизу» виключено слова «санітарних норм»), всі питання, пов’язані зі встановленням і зміною меж, організацією територій, упорядкуванням, дотриманням режимів тощо санітарно-захисних зон та зон санітарної охорони не розглядаються при здійсненні державної екологічної експертизи та погодженні матеріалів вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів, оскільки належать до компетенції виключно державної санітарно-гігієнічної експертизи, а отже входять до відома тільки органів МОЗ.

Вплив на компоненти довкілля розглядається, виходячи з ресурсного розуміння цих компонентів – атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, землі тощо, тобто оцінюється вплив на якісні та кількісні характеристики природних ресурсів, а не на їх стан як середовища життєдіяльності людини.

Таким чином, при вирішенні питань розміщення будь-яких об’єктів і проведенні держекоекспертизи документації стосовно них, еколого-експертні органи контролюють, зокрема, таке:

• використання особливо цінних земель;

• кількісні і якісні показники впливу на водні ресурси;

• наявність об’єктів природно-заповідного фонду і дотримання їх статусу, включаючи їх охоронні зони;

• раціональність і комплексність використання мінерально-сировинних ресурсів;

• дотримання режиму використання прибережних смуг водойм;

• поводження з відходами і їх еколого-безпечну утилізацію чи поховання;

• потреби у знесенні зелених насаджень і їх компенсаційного відновлення;

• масштабність забруднюючого впливу на повітряний басейн і, як наслідок, пригнічення флори і фауни;

• можливості техногенного тиску на тваринний світ тощо.

Питання забезпечення нормативних параметрів усіх видів санітарних, протипожежних, містобудівельних і т. ін. розривів, зон і т. ін. не розглядаються, оскільки вони (за приналежністю) входять до відання, відповідно, санітарно-гігієнічної, пожежної, інвестиційної (будівельної) експертиз.

Те ж саме стосується і питань охорони праці, міцності і надійності та будівельно-конструкторської досконалості будівель і споруд, протидії несприятливим інженерно-геологічним процесам і явищам. Всі ці питання належать до компетенції не екологічної, а інших державних експертиз і контролюються ними.

У той же час, у випадках, коли еколого-експертні підрозділи, з тих чи інших причин, вважають за доцільне і виправдане звернути увагу замовників, генпроектувальників чи відповідних служб Укрінвестекспертизи на питання, які безпосередньо до їх компетенції не входять і не є предметом їх відповідальності, вони можуть це зробити (у своїх висновках) у констатуючо-рекомендаційному контексті, відзначивши потребу у підвищеній увазі до певних питань з боку відповідних інших державних експертиз – складових комплексної, чи тих служб, з якими погоджуються матеріали вибору земельних ділянок для розміщення промислових та інших об’єктів.

Ті частини матеріалів ОВНС, які у складі підрозділів, що характеризують навколишнє соціальне середовище, стосуються характеристик населення в аспектах статево-вікової структури і захворюваності та оцінок впливів проектованої діяльності на стан здоров’я і захворюваність є предметом не екологічної, а державної санітарно-гігієнічної експертизи і розглядаються органами МОЗ.

У контексті усього вищевикладеного, у тих випадках, коли при погодженні матеріалів вибору земельних ділянок чи проектів їх відведення з’ясовується наявність позитивних оцінок щодо розміщення будь-яких об’єктів з боку відповідних, уповноважених на це служб системи МОЗ і МВС, всі питання санітарно-гігієнічного і протипожежного профілю слід вважати остаточно вирішеними і такими, будь-які аспекти яких не є критичними для органів Мінекоресурсів України у їхніх оцінках.

Рекомендується при розгляді скарг і заяв у разі з’ясування того факту, що їх причини пов’язані з питаннями дотримання параметрів санітарно-захисних зон, режимів зон санітарної охорони, розмірів протипожежних розривів та інших, які входять до відання місцевих органів МОЗ і МВС чи Держнаглядохоронпраці, негайно направляти такі скарги і заяви для розгляду і реагування саме до тих служб, у компетенції яких вони знаходяться.

Керуючись частиною «4» статті 30 Закону України «Про екологічну експертизу», згідно якої забороняється втручатися будь-кому в проведення екологічної експертизи, встановлюється, що питаннями державної екологічної експертизи в усіх її аспектах займаються тільки спеціально для цього призначені еколого-експертні підрозділи:

• на місцевому рівні – територіальних органів Мінекоресурсів;

• на загальнодержавному рівні – центрального апарату Міністерства.

Будь-які оцінки висновкам державної екологічної експертизи можуть даватись тільки за результатами додаткової державної екологічної експертизи – уповноваженими на те органами, які її проводили. Робитись це може тільки у тих випадках, коли юридичні особи, зацікавлені в спростуванні висновків державної екологічної експертизи або її окремих положень, подають обґрунтовану заяву про це, у порядку, визначеному статтею 44 Закону України «Про екологічну експертизу».

Після отримання висновків додаткової державної екологічної експертизи, ніякі скарги і звернення з того ж питання, якому вона була присвячена, не розглядаються і не беруться до уваги, оскільки згідно останньої частини статті 44 Закону України «Про екологічну експертизу» висновки додаткової державної екологічної експертизи є остаточними для прийняття відповідним органом рішення щодо подальшої реалізації об’єкта екологічної експертизи. Подальші спірні питання можуть вирішуватись тільки судом.