12. Досвід проведення екологічної експертизи в країнах з високим рівнем індустріального розвитку

12.1. Основні принципи проведення екологічної експертизи

В багатьох країнах, починаючи з 70-х років, стали проводити оцінку впливу на навколишнє середовище. Значний досвід накопичено в Австралії, Великобританії, Канаді, США, ФРГ, Японії.

Світова практика організації, підготовки і здійснення екологічної експертизи показала необхідність дотримання ряду основних принципів (вимог):

• передусім, вона має носити імперативний характер – без попередньої експертизи жодному відомству, жодному проектові, яким би необхідним він не був для господарства, не повинно надаватися дозволу і відкриватися фінансування;

• екологічна експертиза має заосновуватися на принципі потенційної екологічної небезпеки будь-якої намічуваної господарської або іншої діяльності. Це означає, що обов’язком замовника майбутньої діяльності є спрогнозування її впливу на навколишнє середовище, обґрунтування допустимості цього впливу і передбачити необхідні заходи щодо захисту навколишнього середовища;

• в процесі експертизи пріоритет має віддаватися медико-екологічній безпеці. Під цим розуміється прагнення до нової якості розвитку виробництва. Воно вимірюється за обсягами виробничих потужностей, що стають до ладу, і отриманої з них продукції, не масштабами освоєння капіталовкладень тощо, а ступенем задоволення потреб ринку, населення в товарах і послугах, і, передусім, головної потреби людини – в здоровому і безпечному для життя існуванні. Такий підхід має сприяти заміщенню найбільш матеріально- і енергоємних технологій замкнутими (маловідходними), екологічно більш чистими, а, отже, більш безпечними технічними системами;

• обговорення проектів або роботи діючих об’єктів в процесі екологічної експертизи має бути гласним з тим, щоб, маючи необхідні дані, будь-який член суспільства – чи то спеціаліст, чи то рядовий громадянин, міг висловити свою думку про його доцільність і безпеку для здоров’я людей і довкілля. Проте, суть цього принципу полягає у вимозі обов'язкового урахування суспільної думки, участі громадськості в процесі експертизи, а не відсторонення її за мотивами непрофесійності;

• з указаною обставиною тісно пов’язано ще один важливий принцип організації і проведення екологічної експертизи – її незалежний характер. Вона має здійснюватися спеціалістами за активною участю зацікавлених сторін, що не працюють і не пов’язані будь-якими зобов’язаннями з організаціями-проектантами і замовниками, а також виконавцями;

• крім того, експертиза має носити науково обґрунтований, міждисциплінарний і комплексний характер, спираючись на думку і оцінку фахівців різного профілю (екологів, біологів, інженерів, системних аналітиків тощо).

12.2. Особливості екологічної експертизи в сша

Фундаментом, на якому будується організація екологічної експертизи в США, виступає Закон про національну політику в області навколишнього середовища 1969 р. Рада з якості навколишнього середовища США, зобов’язана здійснювати нагляд за дотриманням на федеральному рівні вимог Закону, випустила Керуючі вказівки з підготовки висновку проектної екологічної експертизи (або оцінки впливу проекту на довкілля).

Трактування вимог Закону, що стосуються процедури підготовки висновку екологічної експертизи відносно конкретної ситуації (у випадку розбіжностей), здійснюють федеральні суди. В наш час процедура підготовки висновків екологічної експертизи застосовується не тільки на федеральному рівні, але й використовується як ефективний засіб адміністративно-правового регулювання в 20 штатах країни. Щорічно федеральними відомствами готується, в середньому, більше 1 тис. висновків експертизи.

Він готується на ранній стадії розробки проекту до прийняття рішень про його реалізацію. Згідно діючих інструкцій, підготовка висновку екологічної експертизи здійснюється в строки, якомога більш близькі до моменту прийняття рішення, і закінчується достатньо рано для того, щоб зазначений висновок міг бути використаний в процесі прийняття рішення, а не слугував би засобом підтвердження вже прийнятого рішення.

До висновку екологічної експертизи пред’являються такі вимоги. Воно має відображати:

• негативні наслідки запропонованого проекту для навколишнього середовища і здоров’я людини;

• неминучі та непоправні втрати природних ресурсів;

• альтернативні варіанти проекту (за ступенем екологічного ризику), в тому числі відмову від нього;

• співвідношення короткострокових вигод експлуатації ресурсів навколишнього середовища і довгострокових переваг, пов’язаних з охороною і покращенням його стану.

Якщо в ході експертизи не виявлено значного ризику впливу на навколишнє середовище та здоров’я людини, то у висновку дається лише обґрунтування для припинення подальших досліджень.

Екологічна експертиза і підготовка її висновку здійснюється в декілька етапів. На першому етапі федеральна установа, що відповідає за проведення експертизи, проводить попереднє дослідження доцільності і потенційних наслідків реалізації проекту для навколишнього середовища з метою визначення ступеня екологічного ризику і необхідності повного висновку. Результатом першого етапу є так званий короткий висновок екологічної експертизи, в якому сформульовано і обґрунтовано висновок щодо обов’язковості або необов’язковості підготовки висновку екологічної експертизи. Цей попередній документ надається для обговорення зацікавленим організаціям, хоча й не публікується в офіціальному переліку законодавчих і нормативних актів.

Якщо прийняте рішення про підготовку повномасштабної екологічної експертизи і її розверненого висновку, то об’яву про це наводять у вищезгаданому переліку. Конкретні пункти висновку узгоджуються в ході консультацій відповідального федерального органу з іншими федеральними відомствами і громадськістю. Проект розверненого висновку готується або безпосередньо органом управління, відповідальним за проведення експертизи, - спонсором (або головною організацією), або обраними консультативною фірмою чи університетом.

Далі проект висновку експертизи направляється до Агентства з охорони навколишнього середовища (EPA)і передається на обговорення громадськості і зацікавленим федеральним органам управління, яке триває не менше 1,5 місяця. Компетентні федеральні відомства зобов’язані в цей строк надати свої зауваження або документ із свідченням про відсутність таких. Лише після цього головний федеральний орган управління готує остаточний текст розверненого висновку експертизи з урахуванням зроблених зауважень. Зазначимо, що і короткий, і остаточний висновки екологічної експертизи можуть бути доповнені, якщо запропонований проект зазнає коректування, яке серйозно змінить ступінь впливу, або з’явиться нова інформація про проект і його екологічні наслідки тощо.

Висновок екологічної експертизи служить засобом забезпечення федеральних органів управління необхідною інформацією, і з цієї точки зору може розглядатися як комплекс рекомендацій, а не як привід до дій. Висновок, відображаючи можливі передбачувані наслідки для навколишнього середовища запропонованих проектів, таким чином, не відіграє вирішальної ролі в прийнятті рішення. Важливу роль в ньому грають рішення федеральних судів.

З метою посилення ролі екологічної експертизи і її висновку в процесі прийняття рішень в Інструкціях Ради з якості навколишнього середовища федеральним установам дозволяється, а в окремих випадках і наказується проведення спостережень за дотриманням природоохоронних заходів, які заплановано для здійснення рекомендацій, що містяться у висновку експертизи. Таким чином забезпечується необхідний в системі управління зворотній зв'язок.