Висновки

Підсумовуючи все вищевикладене з питання проведення екологічної експертизи в країнах з високим рівнем індустріального розвитку, можна зробити висновок, що різниця у «західному» і нашому, «українському», розумінні екологічної експертизи полягає в тому, що:

• експертиза «західного типу» є процесом прийняття економічно оптимального і екологічно прийнятного господарського рішення, а «українська» є складовою проектування (інвестиційний проект, ТЕО) або явищем післяпроектним, що забезпечує інтереси охорони довкілля і раціонального природокористування, обґрунтовуючи вже прийняте господарське рішення і визначаючи шляхи мінімізації його негативного впливу на довкілля;

• альтернативність є основою у вирішенні висновків «західного типу», в той час як в «українській» вона є тільки однією із складових обґрунтувань рішень, що приймаються;

• експертиза «західного типу» базується на якнайширшому залученні громадськості до процесів вироблення і прийняття оптимальних господарських рішень, що забезпечується економічними можливостями розвинених країн Заходу, а в Україні точка зору громадськості при експертному розгляді об’єктів фіксується і за можливістю (знов-таки з економічної, в основному, точки зору) враховується.

Контрольні запитання

1. Назвіть основні принципи підготовки і здійснення екологічної експертизи, що властиві світовій практиці.

2. Які загальні вимоги ставляться до змісту висновку екологічної експертизи в США?

3. Охарактеризуйте етапи екологічної експертизи, що проводиться в США.

4. Як розглядаються і виконуються висновки екологічної експертизи в США?

5. Що мається на увазі, коли йдеться про «японські особливості» проведення екологічної експертизи в цій державі?

6. Назвіть і охарактеризуйте вимоги щодо екологічної оцінки експертованих об’єктів в Японії.

7. Що мається на увазі, коли йдеться про «буклет екологічної експертизи»? Його призначення в Японії.

8. Хто є головним при організації вивчення громадської думки стосовно об’єкта екологічної експертизи в Японії? Назвіть етапи процедури.

9. Охарактеризуйте процедуру екологічної експертизи і підготовку її висновків у Франції.

10. Що входить до змісту висновків екологічної експертизи у Франції?

11. Яка головна мета проведення екологічної експертизи у Франції? Хто керує її організацією?

12. В чому, на Ваш погляд, полягає різниця між екологічною експертизою «західного типу» і її українським варіантом?

Загальні терміни та їх визначення

Природне середовище– узагальнююче поняття на позначення натуральних природних систем з усім різноманіттям виконуваних ними функцій.

Природні ресурси- тіла і сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил можуть бути використані в соціально-економічній діяльності людей.

Сталий розвиток– це такий розвиток суспільства, за якого задоволення потреб теперішніх поколінь не має ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби (доповідь “Наше спільне майбутнє” комісії Гро Харлем Брутланд).

Екологічна політика– система екологічних концепцій і напрямків діяльності, що документально оформлена і офіційно затверджена для різних рівнів управлінської діяльності.

Екологічна безпека– стан навколишнього природного середовища, який завдяки регулюванню у визначених чинним законодавством, нормами і нормативами межах, забезпечує стабільність або запобігає погіршенню екологічної складової співіснування суспільства та природи.

Екологічна експертиза - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС)– процес ідентифікації, прогнозування і кількісної оцінки ймовірного впливу на природне середовище в результаті реалізації того чи іншого продукту, інвестиційної пропозиції.

Забруднення– це наявність матерії (речовини) або енергії, чия природа, розміщення чи обсяг справляють небажаний вплив на природне середовище.

Природне забруднення– забруднення, що виникає внаслідок природних процесів. Прикладом може бути забруднення атмосфери внаслідок виверження вулкану.

Антропогенне забруднення– забруднення, яке пов’язане з людською діяльністю, включно із всіма видами відходів від виробничої діяльності чи від споживання людьми інших благ.

Екологічні нормативи– це закріплені законодавством норми, що регулюють природоохоронні і природоресурсні відносини, спрямовані на задоволення екологічних потреб суспільства й забезпечення оптимальної якості навколишнього середовища людини, мають кількісні значення і визначають рівень екологічної безпеки.

Екологічні вимоги– обов”язкові вимоги, що визначені в законодавчих чи підзаконних актах і спрямовані на забезпечення раціонального природокористування, охорону навколишнього природного середовища та екологічну безпеку.

Відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Небезпечні відходи – відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Утилізація відходів– використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Знешкодження відходів– зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.

Ліміт на утворення відходів– максимальний обсяг відходів, на який у суб’єкта права власності на відходи (власника відходів) є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику ( на розміщення, утилізацію, знешкодження, тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території.

Викиди речовини– надходження речовини в атмосферу від джерел забруднення.

Потужність викиду– кількість речовини, яка викидається в атмосферу за одиницю часу.

Стаціонарне джерело забруднення атмосфери– підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Пересувне джерело забруднення атмосферного повітря– транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферне повітря забруднюючих речовин.

Неорганізований викид– викид, який надходить в атмосферне повітря у вигляді ненаправлених потоків газопилової суміші від джерел забруднення не обладнаних спеціальними спорудами для відведення газів, такими як газоходи, труби та інше.

Гранично допустимий скид– маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом даного пункту водного об’єкту за одиницю часу.

Гранично допустимі викиди (ГДВ)– максимальна кількість шкідливих речовин під час викиду в повітря за одиницю часу, що не перевищує ГДК забруднювачів повітря на межі санітарної зони.

Гранично допустима концентрація– нормативи, що встановлюють концентрації шкідливої речовини в одиниці об’єму (повітря, води), маси (харчових продуктів, ґрунту) або поверхні шкіри працюючих, які при впливі за визначений проміжок часу практично не впливають на здоров’я людини і не викликають небажаних наслідків у його нащадків.

Стічні води– води, які відводять після використання в побутовій, промисловій і сільськогосподарській діяльності людини, або які пройшли через будь-яку забруднену територію чи об’єкт.

Рекультивація земель– комплекс заходів, спрямованих на відновлення продуктивності порушених земель, а також на поліпшення умов навколишнього середовища.

Фауна– історично сформована сукупність усіх видів тварин, які проживають на певній території (акваторії) й об”єднані в окремі зооценози.

Флора– історично сформована сукупність усіх видів рослин на певній території (акваторії) та об”єднана у природні співтовариства – фітоценози.