1.3. Наукові засади розвитку екологічної експертизи

Нагромаджений нині комплекс наукових і практичних знань, поглядів і ідей про екологічну експертизу має логічну і послідовну теоретичну систему, що свідчить про формування цілісної наукової дисципліни – екологічної експертизи. Такий висновок спирається на аналіз основних чинників процесу, що розвивається під впливом екологічного підходу, який викликав перебудову всіх без винятку гуманітарних, технічних і природничих наук.

Отже, особливістю екологічної експертології як теорії екологічної експертизи є ряд обставин, що відзначені в положеннях міжгалузевих знань і модифікуються стосовно мети, завдань, статусу і механізму реалізації екологічної експертизи. Об’єктом пізнання екологічної експертології виступає калейдоскопічна практика проведення екологічної експертизи, а її предмет становить сукупність суспільних відносин, в межах яких призначається, проводиться екологічна експертиза і реалізуються її висновки.

Еколого-експертна діяльність є цементуючою основою, що сприяє виникненню різноманітних за структурою еколого-експертних відносин між:

• експертними органами (формуваннями) і замовниками;

• експертними органами (формуваннями) і організаціями, що створюють передпроектні і проектні матеріали;

• експертними органами (формуваннями) і власниками, або особами, що використовують (експлуатують, застосовують тощо) об’єкти експертизи;

• експертними органами (формуваннями) і зацікавленою громадськістю чи окремими громадянами при обговоренні експертованих об’єктів;

• експертними органами (формуваннями) і експертами, що залучені для проведення екологічної експертизи.

Саме дослідженню структури і змісту відносин, що складаються з приводу здійснення екологічної експертизи, визначенню меж її застосування екологічна експертологія повинна приділити увагу в процесі розвитку екологічної експертизи.

Метацієї наукової дисципліни полягає в розробці теоретичних засад застосування, формування і функціонування екологічної експертизи, обґрунтуванні методології, а також визначенні якісного і оптимального механізму забезпечення її ефективності при вирішенні важливих екологічних проблем правової держави і суспільства.

Завданнямиекологічної експертології є виявлення творчих соціальних функцій екологічної експертизи, її ролі і значення в забезпеченні якості навколишнього середовища, гарантування екологічної безпеки, виявлення закономірностей її розвитку і формування принципів ефективного застосування, вивчення економічних, науково-технічних, соціальних, організаційних і правових засобів забезпечення ефективності еколого-експертної діяльності в суверенній Україні.

Таким чином, інтегрована, комплексна, міжгалузева сфера загальнолюдських знань – екологічна експертологія - покликана створити необхідні наукові засади для дослідження різноманітних аспектів екологічної експертизи: методологічних, соціально-психологічних, інформаційних, організаційних, методичних, державно-правових, міжнародно-правових і деяких інших.

Розробка методологічних аспектів, яка є чи не найголовнішою в цьому переліку, має сприяти подоланню нормативно-управлінського розуміння екологічної експертизи як форми контролю, і ствердженню поглядів на неї, як різновид творчої, аналітичної, пізнавальної еколого-експертної діяльності, спрямованої на виявлення, аналіз і оцінку екологічних властивостей експертованих об’єктів, прогнозування і забезпечення їх відповідно до вимог екологічної безпеки навколишнього середовища і окремих природних ресурсів та екосистем.