МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

іменіВОЛОДИМИРА. ДАЛЯ

Аптекар М.Д.

Косенко В.Ф.

ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Навчальний посібник

ЛУГАНСЬК

Видавництво «Ноулідж»

2011

УДК 504.05:620.9

ББК 20.1я73

А 77

Рекомендовано до друку Вченою радою

Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля

Рецензенти:

Касьянов М.А., доктор технічних наук, професор Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля;

Плющев В.В., перший заступник начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області.

Аптекар М.Д.

А 77 Екологічна експертиза: навчальний посібник / М.Д. Аптекар, В.Ф. Косенко. – Луганськ: Вид-во «Ноулідж», 2011 – 196 с.

ISBN 978-617-579-326-8

Розглянуті основні принципи охорони природи в Україні, розкриті основи взаємодії екологічно небезпечних об’єктів з навколишнім природним середовищем, організація, методологія і засоби екологічної експертизи. Наведені структура та основні вимоги законодавства до проведення екологічної експертизи як при розгляді знов створених, так і на діючих об’єктах.

Для студентів екологічних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також буде корисним безпосередньо фахівцям з питань екологічної експертизи.

УДК 504.05:620.9

ББК 20.1я73

© Аптекар М.Д., Косенко В.Ф., 2011

ISBN 978-617-579-326-8© Вид-во «Ноулідж», 2011

ВСТУП

В реальній дійсності в Україні екологічна експертиза існує як вид експертної діяльності спеціально уповноважених державних органів, громадських, кооперативних та інших формувань і об’єднань, що забезпечують додержання вимог екологічної безпеки при прийнятті законопроектів, обґрунтуванні програм, концепцій, рішень, проектів та об’єктів, запровадження або реалізація яких може негативно впливати на стан навколишнього середовища.

За останні роки відбулися значні зміни в практиці інвестиційних процесів – замість планових інвестицій через відповідні централізовані структури забудовниками та підприємцями стають тисячі людей та організацій, які раніше не мали відповідної практики. Дуже часто таким інвесторам бракує знань, досвіду, розуміння необхідності і важливості ретельного дослідження екологічних аспектів діяльності.

Вже здійснені реальні кроки в напрямі підвищення соціальної значимості екологічної експертизи у вирішенні екологічних проблем України на державному та регіональних рівнях. Так, прийнято Закон України «Про екологічну експертизу», ряд постанов Кабінету Міністрів щодо здійснення державної екологічної експертизи. З 2004 року введено в дію ДБН А.2.2-1-2003 «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд» – оновлено державні будівельні норми оцінки впливу на навколишнє середовище.

Екологічна експертиза перестала бути аматорством окремих вчених та зацікавлених практиків. Вона увійшла до лексикону і життя практично кожної людини, що вболіває за термінове вирішення екологічних проблем. Саме в об’єктивній і незалежній екологічній експертизі передбачається ефективний механізм суспільства і держави, здатний гарантувати екологічну безпеку, оскільки в ній діалектично сполучено гласність, демократизм, соціальну справедливість, реальне забезпечення екологічних прав і інтересів громадськості.

На жаль, в Україні існує суттєвий дефіцит навчальних та рекомендаційних матеріалів з питань екологічної експертизи – до цього часу мало складено підручників, учбових посібників з екологічної експертизи, незначна кількість методичних рекомендацій до оцінки впливу на навколишнє середовище. Кількість існуючих наукових публікацій з питань екологічної експертизи також незначна.

З метою забезпечення студентів спеціальності «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування » матеріалами для пізнання суті, принципів, методів і типів екологічної експертизи, її правової основи та нормативної бази, формування уміння виконувати нескладні екологічні експертизи природних і антропогенних об’єктів укладено даний навчальний посібник.

1. Екологічна експертиза в системі соціально-правового механізму екологічної безпеки

1.1. Загальна характеристика соціально-правового механізму гарантування екологічної безпеки

Сучасна екологічна обстановка багатьох регіонів України характеризується як катастрофічна та екологічно небезпечна для навколишнього середовища. В цих умовах на державному і громадському рівнях застосовуються заходи щодо попередження і ліквідації екологічної небезпеки. Сукупність таких заходів прийнято називати системою екологічної безпеки. Безумовно, ефективними ці заходи можуть бути лише за умови спирання їх на глибоке усвідомлення і врахування в практичній діяльності ступенів ризику екологічної небезпеки окремих об’єктів, зон і територій.

Дуже вдало це питання обґрунтовано в роботі В.Я. Шевчука «Екологічне управління», де висвітлено загальносистемні основи екологічного управління в контексті Всесвітньої стратегії збалансованого розвитку з пріоритетами гармонізації співіснування суспільства, держави і Природи на основі біотичного механізму регулювання навколишнього середовища. Крім того, дано сучасне, у міру поглиблене розуміння системних теоретико-методологічних уявлень про екологічне управління як механізм гармонізації співіснування суспільства і Природи в напрямку глобальних тенденцій екологізації життєдіяльності людства, пошуку ним практичних дій на шляху до економічно і екологічно збалансованого господарства.

Невід’ємним елементом цієї системи має стати соціально-правовий механізм гарантування екологічної безпеки, який містить ряд взаємозумовлених і взаємопов’язаних заходів щодо відвернення та усунення погіршення екологічної обстановки чи окремої ситуації, небезпечної для життя і здоров’я населення, стану навколишнього середовища, використання та відновлення природних ресурсів.

Соціально-правовий механізм гарантування екологічної безпеки об’єднує три основні групи заходів:

• превентивні;

• регулятивно-розпорядчі;

• виконавчо-охоронні (захисні).

Важлива роль серед превентивних заходів належить саме екологічній експертизі. Як вид діяльності спеціально уповноважених органів держави, громадських та інших формувань, екологічна експертиза спроможна забезпечити додержання норм і вимог екологічної безпеки при прийнятті важливих законопроектів, обґрунтуванні програм, рішень, проектів, інших об’єктів соціально-економічного розвитку, розміщенні продуктивних сил, запровадженні, застосуванні і функціонуванні підприємств, комплексів і систем. Досягнення мети екологічної політики правової держави тісно пов’язане з екологічною експертизою, яка в умовах поширення екологічної кризи стає тим необхідним соціально-правовим превентивним інструментом, що дозволяє на широкій демократичній основі з залученням висококваліфікованих спеціалістів і широких кіл громадськості оцінити ступінь екологічного обґрунтування різних експертованих об’єктів, визначити можливість їх реалізації в конкретній екологічній системі і науково аргументувати висновки, пропозиції і рекомендації щодо їх найбільшої доцільності і екологічно сприятливої реалізації.

Оцінюючи соціально-правовий механізм гарантування екологічної безпеки в країні, складається враження, що вирішення надзвичайно складних екологічних проблем можливо тільки при безпосередньому додержанні вимог, прогнозів і рекомендацій незалежної екологічної експертизи.

Отже, визначення місця екологічної експертизи в системі соціально-правового механізму екологічної безпеки – питання, перш за все, практичного значення, оскільки йдеться про виявлення її особливостей, розмежування з близькими соціально-правовими явищами цього механізму, визначення характеру еколого-експертної діяльності та умов, що мають сприяти найбільш ефективній реалізації її висновків.

Тривалий час екологічна експертиза розвивалася переважно як засіб нормативного упередження екологічно несприятливих наслідків від реалізації народногосподарських об’єктів, тобто формувалася на нормативній методології, і її завдання зводилося до перевірки експертованого об’єкту, співставлення запроектованих показників з чинними нормативно-правовими критеріями та наступним узагальненням і формуванням висновків обов’язкового характеру, які юридично оформлялися рішенням відповідного органу управління. Еколого-експертна оцінка ґрунтувалась не на нормах законодавчих актів, а здебільшого на правилах стандартів, будівельних, санітарних норм та приписів різних за юридичною силою методичних вказівок і рекомендацій з приводу розробки, експертизи та затвердження передпланових, передпроектних та проектних матеріалів.

Розширення форм та об’єктів екологічної експертизи, запровадження демократичних принципів і процедур її проведення, залучення широкого кола громадськості для обговорення питань щодо експертованих об’єктів справили позитивний вплив на вдосконалення методології та методики організації і проведення екологічної експертизи як особливого виду експертної діяльності і були закріплені в Законі України «Про екологічну експертизу», що набув чинності в 1995 році.

Така діяльність стає творчим, логічним і послідовним процесом практичного пізнання обґрунтованості заходів екологічної безпеки експертованих об’єктів. За таких умов екологічна експертиза повинна спиратися в своїх висновках не тільки на нормативні показники, але й обов’язково враховувати закономірності і особливості (техногенні, демографічні, соціальні тощо) розвитку відповідної екосистеми та додержуватись екологічних дисциплін.

Раніше експертиза проводилась переважно стосовно проектів будівництва (реконструкції) народногосподарських об’єктів. Тому нормативний підхід значною мірою влаштовував зацікавлені сторони (тих, хто проводив, і тих, для кого вона проводилась). Часто можна було спостерігати типову ситуацію, коли проект без будь-яких ускладнень проходив експертизу, затверджувався, виділялися кошти і будувались екологічно несумісні об’єкти. Експертиза за таких умов розглядалась як форма контролю, причому не завжди обов’язкова.

Нові функції екологічної експертизи значно розширені, практично немає обмежень щодо об’єктів експертизи, бо до Закону «Про екологічну експертизу», постанови Кабінету Міністрів України з цього питання вносяться все нові й нові доповнення та пояснення з метою їх вдосконалення. Їй підлягають майже всі передпланові, передпроектні, проектні матеріали, збудовані й функціонуючі господарські об’єкти усіх форм власності, окремі екологічні ситуації, різні речовини, винаходи, технічні та технологічні засоби.

Цей новий підхід використовують при проведенні екологічних експертиз об’єктів, що здатні негативно впливати на екологічні системи та уражати екологічні інтереси населення. Перелік цих об’єктів і видів діяльності затверджує Кабінет Міністрів України.