12.4. Особливості екологічної експертизи у франції

Екологічна експертиза в природоохоронній політиці західноєвропейських країн, на відміну від США, є більш пізнішим явищем. Якщо в США вона була введена, як вже зазначалось, в 1970 р., то в Європі – через 5-10 років. Наприклад, в Ірландії – в 1977 р., у Франції і Люксембурзі – в 1978 р. тощо. Поки що не у всіх європейських країнах екологічна експертиза закріплена в законодавстві, проте вона проводиться в рамках адміністративних процедур затвердження планів розвитку і видачі дозволів на реалізацію господарських проектів і у ряді випадків носить обов’язковий характер.

Питання підготовки та здійснення екологічної експертизи в Західній Європі на загальнорегіональному рівні (країн-членів ЄЕС) розглянуто нижче. В цьому розділі питання екологічної експертизи висвітлюються на рівні країн з тим, щоб підкреслити національні особливості організації і правового забезпечення.

Критерії обов’язковості, а також основні вимоги до проведення екологічної експертизи у Франції сформульовано в Законі про охорону природи, прийнятому 10 липня 1976 р і доповненому в 1977 р. спеціальним декретом, що вступив у дії 1 січня 1978 р. В 1983 р. коло охоплених експертизою питань було розширене прийняттям спеціального циркуляра уряду. На підставі вимог Закону, за деякими оцінками щороку готується біля 1,5 тисячі висновків екологічної експертизи.

Процедура екологічної експертизи і підготовки її висновку поширюється на всі великі проекти, реалізація яких може справити значний негативний вплив на навколишнє середовище. Це стосується, зокрема, всіх промислових підприємств, будівництво яких потребує отримання дозволу. Виняток робиться для проектів, що справляють незначний вплив на навколишнє середовище. Їх перелік міститься в декреті 1977 р., причому він регулярно коректується. До числа таких проектів віднесено відновлювальні та ремонтні роботи, а також проекти, що коштують менше 6 млн. франків; проте, як і в США, критерій вартості проекту не є самодостатнім. Документація на проекти вартістю менше 6 млн. франків, але із значним ступенем екологічного ризику, підлягає обов’язковій екологічній експертизі.

У Франції немає центрального (загальнодержавного) органу управління, відповідального за проведення екологічної експертизи. Часткові повноваження в цій області покладені на Міністерство навколишнього середовища. Його центральний відділ навколишнього середовища здійснює адміністративний контроль проведення оцінок впливу на довкілля за дорученням міністра. Крім того, відділ бере участь в підготовці висновку екологічної експертизи поряд із заявником і консультативними фірмами, сприяє ознайомленню громадськості і адміністративних органів з результатами екологічної експертизи.

Зміст висновку експертизи, визначений декретом 1977 р., містить:

• аналіз вихідного стану навколишнього середовища в районі передбачуваного здійснення проекту, особливо природних ресурсів і ландшафтів, що використовуються з метою розвитку сільського і лісового господарства, а також відпочинку населення;

• аналіз можливого впливу даного проекту на довкілля, особливо на ландшафти, флору і фауну, біологічну рівновагу, а в ряді випадків – на якість життя людей (мається на увазі шум, пахощі, світові завади);

• обґрунтування причин, передусім, екологічного порядку, що спонукали до вибору місця реалізації проекту;

• заходи, запропоновані для зменшення негативного впливу проекту на довкілля, а також оцінка обсягів витрат на їх реалізацію. Для деяких видів діяльності зміст екологічної експертизи і її висновки можуть уточнюватися на міжміністерському рівні.

Відповідальність за проведення екологічної експертизи і сплата її витрат покладається на особу, що звертається до офіціальних інстанцій за отриманням дозволу на реалізацію проекту, тобто на його виконавця. Лише в окремих випадках екологічну експертизу проводить державне відомство.

Важливо зазначити, що метою проведення екологічної експертизи у Франції є не з’ясування можливості здійснення даного проекту розвитку, а, як говориться в Законі, встановлення ефектів впливу проекту на природне середовище. Передбачається, що претендент на отримання дозволу на здійснення проекту, маючи інформацію про цей вплив, намагатиметься змінити або передислокувати проект з урахуванням інтересів навколишнього середовища (що на практиці трапляється далеко не автоматично). З метою посилення обов'язкового характеру екологічної експертизи Закон наділяє адміністративний суд правом призупинити або заборонити реалізацію проекту, якщо претендент на дозвіл не надав висновок експертизи. В останні роки значення екологічної експертизи у Франції, а також у ряді інших західноєвропейських країн зросло у зв’язку із зростанням масштабів негативних наслідків технологічних катастроф. Екологічна експертиза розглядається зараз багатьма урядами як ключовий елемент превентивного правового регулювання, що забезпечує або попередження, або мінімізацію ризику цих катастроф.