8.2. Сучасні аспекти здійснення держекоекспертизи поза рамками комплексної державної експертизи

Мінекобезпеки України листом за № 09-4-926 від 10.12.99 р. «Про сучасні аспекти здійснення держекоекспертизи» надало роз’яснення про те, що державна екологічна експертиза поза рамками комплексної державної експертизи може організовуватись і здійснюватись регіональними органами Міністерства щодо:

• суттєвих факторів, що впливають чи можуть впливати на стан навколишнього природного середовища з урахуванням можливості виникнення надзвичайних екологічних ситуацій;

• кількісних та якісних показників оцінки рівнів екологічного ризику запланованої діяльності, а також заходи, що гарантують впровадження діяльності відповідно до екологічних стандартів і нормативів;

• інформування документації екологічного спрямування;

• проектно-планувальної документації (окрім передпроектної (ТЕО, ТЕР) документації);

• документації з впровадження нової техніки і технологій у випадках, коли ця документація не стосується розширення та технічного переоснащення підприємств;

• документації, проти розгляду якої з тих чи інших причин у відокремленому від комплексної державної експертизи порядку, не заперечують відповідні служби Укрінвестекспертизи (це має бути підтверджено відповідними листами);

• в порядку виключення, документації, стосовно яких з ініціативи її замовників уже розпочатий і здійснюється процес оцінки відокремлено кожною складовою комплексної державної експертизи (при наявності на час звернення замовника висновків експертиз санітарно-гігієнічної, з охорони праці, пожежної безпеки).

Раніше листом Мінекобезпеки від 04.11.99 р. за № 09-4-832 «Про комплексну державну експертизу» було визначено перелік документації екологічного спрямування. До вказаних екологічних програм і проектів Мінекобезпеки України віднесло будь-яку документацію щодо:

• визначення і встановлення водоохоронних зон і прибережних смуг рік та водойм;

• здійснення різноманітних заходів природоохоронного призначення (заліснення, залуження, протиерозійних, берегоукріплення, розчистки і поглиблення русел річок та дна озер і водойм);

• рекультивації порушених земель (в тому числі – териконів, кар’єрів, розрізів і т. ін.);

• локалізації та ліквідації забруднення довкілля нафтопродуктами та будь-якими іншими речовинами (в тому числі водних акваторій);

• організації, встановлення та впорядкування територій округів та зон санітарної охорони курортів, водозаборів та інших об’єктів;

• створення парків, зелених насаджень будь-якого призначення у населених пунктах та поза ними, рекреаційних зон та об’єктів;

• здійснення заходів, спрямованих на збереження біологічного різноманіття, покращення умов існування фауни і флори;

• виконання заходів, спрямованих на покращення стану довкілля та його охорону від забруднення, не пов’язаних із новим будівництвом, реконструкцією, реставрацією, капітальним ремонтом будинків, споруд та інших об’єктів, розширенням і технічним переоснащенням підприємств.

Відносно проектно-планувальної документації, треба дивитись частину «2» статті 14 Закону України «Про екологічну експертизу», яка відносить до об’єктів державної екологічної експертизи проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, генеральних планів промислових вузлів, розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, упорядкування промислової забудови.

Наступним кроком уряду стало те, що, зважаючи на звернення служб Укрінвестекспертизи з приводу того, що мають місце постійні порушення замовниками встановленого порядку проведення комплексної державної експертизи (зокрема, ними ініціюється розгляд документації у відокремленому порядку), виходячи з необхідності подальшого впорядкування відносин у галузі комплексної експертизи, листом Мінекоресурсів від 12.04.01 р. за № 2692/08 «Щодо організації здійснення держекоекспертизи» припинено дію пункту «в порядку виключення».

Рекомендовано у випадках виникнення ситуацій, вказаних у цьому пункті листа, не приймати документацію до розгляду без згоди на це відповідної служби Укрінвестекспертизи, що має бути письмово підтверджено нею, тобто, як сказано у попередньому пункті.

Враховуючи те, що більшість проектів, які не підлягають комплексній експертизі, проходять за пунктом 22 Постанови КМУ від 27.07.95 р. № 554 «Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» (інші) (Додаток 1), надано роз’яснення і з цього приводу. Так, основними критеріями застосування положень цього пункту є:

• приналежність того чи іншого об’єкту до категорії промислових;

• розташування його поза межами забудови населених пунктів (тобто у відносно техногенне мало зміненому середовищі);

• відсутність у намічуваному місці розташування об’єкту необхідної для його функціонування інженерної інфраструктури;

• можливість негативного впливу на об’єкти природно-заповідного фонду.

Висновки державної екологічної експертизи повинні відповідати вимогам статті 39 Закону України «Про екологічну експертизу» і містити оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об’єкта екологічної експертизи (стосовно реалізації певного проекту).

Висновки держекоекспертизи оформляються у довільній формі.

Обов’язковим є гриф «Висновок державної екологічної експертизи» на початку тексту.

Висновки держекоекспертизи готуються на чистих листах паперу (не на бланках), підписуються керівниками еколого-експертних підрозділів, візуються керівником Департаменту екологічної безпеки (у Міністерстві), заступниками начальників регіональних управлінь (на місцях).

Висновки затверджуються підписом заступника міністра (у Міністерстві), начальника (заступника начальника) регіонального управління (на місцях). Затверджувальний запис, який підтверджується відбитком гербової печатки, розміщується у правому верхньому кутку першої сторінки висновку держекоекспертизи.

Висновки держекоекспертизи доводяться до зацікавлених сторін супроводжувальними листами – на бланках Міністерства (його регіональних органів), підписаними заступником Міністра (у регіонах – начальником (заступником начальника) місцевого органу).

Висновки держекоекспертизи щодо невеликих об’єктів при обсязі тексту до двох сторінок можуть готуватись без супроводжувальних листів на бланках (міністерства чи регіональних органів) з використанням зворотної сторони останніх. Їх затвердженням вважається підпис заступника міністра (на місцях – начальника (заступника начальника) регіонального органу Міністерства) в кінці тексту висновку, який підтверджується відбитком гербової печатки.