Особлива частина

якемаємісцекожніпівроку, організованийкомандирами, свідчить, що близько 4 % призовників є наркоманами, 30 % — вживали наркотики, майже4 % маютьсудимістьабоперебуваютьнаоблікувміліції. Аіще сьогодні армія стає для певної кількості юнаків притулком в умовах безробіття та іноді недоступності вищої освіти.

§2. Причини та умови військових злочинів

Причини та умови військових злочинів, як й інших груп суспільно небезпечнихдіянь, нерідкоперебуваютьзамежамисамихЗбройнихСил та знаходяться на трьох (макро-, мікро- й на індивідуальному) рівнях (тобтоусферівсьогосуспільства, мікросоціальних групіокремихосіб).

Серед чинників на макрорівні можна назвати «фонові» явища, економічні, соціальні, соціально-психологічні, організаційно-управлінські, політичні, культурно-виховні та ін. Поряд з негативним матеріальним забезпеченням, політичними суперечностями нестримно знижується престижність військової служби, авторитет армії, нівелюється повага до захисника Вітчизни. Вказане не може не відбиватися на моральнопсихологічному кліматі у Збройних Силах, на ставленні до права, моралі, правіншихосіб, аотже, інакриміногенній ситуації. Усеперелічене поєднується з кризою самих Збройних Сил, пов’язаною з їх реформуванням (йдеться про перехід до комплектування військовослужбовцями контрактноїслужби). Цепитаннямаєдостатньояскраве політичнезабарвлення, аледлядосягненнямаксимальноїоб’єктивності таполітичноїнейтральностіавторипідручникаобмежуютьсянаданням фактів без їх політичної оцінки.

На мікрорівні панують чинники у сфері малих соціальних груп. Особливостями таких груп є: 1) одностатевість; 2) формальність через сутність самої системи армії; 3) різноманітність психологічних складів різних груп людей, привнесення ними своїх побутових, моральних, релігійних, політичних та інших традицій та уподобань (хоча неформальні малі соціальні групи в межах формальних також мають місце). Вчинення деяких військових злочинів нерідко пов’язано з існуванням безкарної жорстокості, агресивності з боку старших за званнями осіб, а також максимального декларування поведінки військовослужбовців. Неможнанеобмовитисяпродетермінантивженазваноївищедідівщини, як прояву негативних міжособистісних стосунків. Тут існує два

268

Розділ27. Злочинністьпротивстановленогопорядкунесення...

принциповихпідходи. Першийполягаєу«помсті» військовослужбовців, які раніше пережили знущання. Це є проявом стереотипу: «Так чинили зі мною, так і я чинитиму з іншими». Другий підхід полягає у давній «негативній армійській традиції». Адже, за словами Вольтера, «люди ніколи не відчувають мук совісті від вчинків, які стали звичаєм».

На мікросоціальному рівні не можна не наголосити на такій важливій детермінанті, як латентизація вчинених протиправних дій у зв’язку з закритістю системи.

На індивідуальному ж рівні існує достатньо складна система безпосередніх причин та умов, які є певною мірою похідними від негативних факторівназагальносоціальномурівні. Так, економічніпротиріччявкраїні та недостатнє фінансування Збройних Сил України призводить до матеріальних проблем військовослужбовців, що іноді стає причинами вчинення військових злочинів з корисливими мотивами. До того ж системна криза української армії та недостатність відчуття патріотизму українівціломупризводитьдотого, щовійськовикиневиконуютьфункціїзахисників Вітчизни. Цестворюєневідповідальність завласні дії, почуттявседозволеності, правовогонігілізму, знервованості; стаєпідґрунтям вчинення не лише військових злочинів з корисливими мотивами, а і суспільно небезпечних діянь, при вчиненні яких до їх об’єктивної сторони входятьнасильницькідії. Такождужевагомимидетермінантамивчиненнявійськовихзлочинівє: 1) скупченнявеликоїкількостімолодихчоловіків у замкнених казармених умовах; 2) зміна контингенту призовників (про що йшлося при висвітленні характеристики особи військового злочинця), які імовірно можуть мати криміногенні нахили чи навіть криміногенні навички і досвід; 3) найбільш поширений вік початку та прохо- дженнявійськовоїслужби18–25 роківзбігаєтьсязнайбільшкриміногенним періодом у рамках загальнокримінальної злочинності. Це час, коли маємісцепікфізичноїактивності, спробреалізації амбіцій тощо.

§ 3. Запобігання військовим злочинам

Загалом заходи запобігання поділяються на загальносоціальні, спеціально-кримінологічні та індивідуальні.

Найвпливовішими заходами на загальносоціальному рівні вважаємо виховні та економічні, спрямовані на підняття іміджу та престижу армії, а також покращення її матеріального забезпечення.

269

Особлива частина

До того ж необхідно вживати конкретних заходів на рівні усіх ЗбройнихСилУкраїнивумовахїхреформування(згіднозКонцепцією переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями контрактної служби на період до 2015 року, затвердженої Указом Президента України від 07. 04. 2001 № 239/2001, а також згіднозДержавною програмою переходу Збройних Сил України докомплектування військовослужбовцями, якіпроходятьвійськову службуза контрактом від 17. 04. 2002 № 348/2002).

Середнагальнихзаходівзапобіганняназагальносоціальномурівні виділяємо такі: 1) вироблення чіткої доктрини побудови та функціонування Збройних Сил, а також складання поетапної, максимально деталізованоїпрограмиїхподальшогорозвитку; 2) здійсненнявказаної реформи Збройних Сил поступово, ґрунтовно розробляючи та зважуючикоженкрок; 3) забезпеченняякісногонавчаннямайбутніхвійськовослужбовців; 4) вживання заходів щодо забезпечення неухильного дотримання суворих вимог до морально-психологічних, ділових, фізичних та інтелектуальних якостей членів офіцерського корпусу.

Спеціально-кримінологічні та індивідуальні заходи мають орієнту-

ватисянасистемудетермінантвійськовихзлочинівзметоюзменшення їх впливу чи повного усунення. Має йтися про: 1) поліпшення роботи правоохоронних органів з виявлення та розслідування військових злочинів; 2) підвищення морального та професійного рівня командирів з метою недопущення замовчування ними випадків учинення злочинів їхпідлеглимичиколегами; 3) наданнямаксимальногорозголосуфактів учиненнярезонанснихзлочинівтазаходів, вжитихприїхрозслідуванні й для усунення їх причин та умов; 4) розширення мережі громадських організацій, для забезпечення дотримання прав людини, полегшення процедуризверненнявійськовослужбовціврізнихрівнівдотакихорганізацій1; 5) покращення системи обліку правопорушень у Збройних Силах і розроблення заходів запобігання військовим злочинам на рівні окремоїструктурноїодиниці, усіхЗбройнихСил; 6) покращеннямікроклімату в колективах, недопущення проявів агресії, жорстокості тощо; 7) постійне контролювання командирами вказаного мікроклімату, підвищення їх відповідальності при вивченні та веденні особових справ підлеглих; 8) створення системи контролювання результативності реалізації вказаних та інших запобіжних заходів.

1Одним із прикладів існування такої організації є Спілка солдатських матерів

всистемі Харківської правозахисної організації.

270

Розділ27. Злочинністьпротивстановленогопорядкунесення...

Індивідуальнізаходизапобігання військовимзлочинаммаютьбути спрямовані на окрему особу з метою виявлення та вчасного недопущеннярозвиткукриміногеннихнахиліврізнихкатегорійвійськовослужбовців. До заходів на індивідуальному рівні має належати: 1) уважна, неупереджена роботапсихологівталікарів щодовиявлення порушень розвитку чи схильностей до асоціальних дій, детальне вивчення особистостей військових; 2) дотримання жорстких вимог щодо прийому долавЗбройнихСил; 3) проведеннякомандирамивідповідноївиховної роботи з підлеглими з метою формування їх ціннісних орієнтирів, якісної фізичної та психологічної підготовки.

Питання та завдання для самоконтролю

1.Охарактеризуйте динаміку військових злочинів, з якими державними та суспільними процесами вона пов’язана?

2.Наведіть типологію військових злочинів за кримінально-правовим та кримінологічним критерієм.

3.Які особливості притаманні особам, що вчиняють військові злочини?

4.Надайте характеристику причин та умов учинення військових злочинів, заходів їх запобігання.

5.Вкажіть зв’язокміжпричинамийумовамивчиненнявійськовихзлочинів та заходами їх запобігання, а також наведіть їх особливості на сучасному етапі розвитку України.

271