Особлива частина

Особлива небезпечність наркоманії полягає в тому, що вживання наркотичних засобів (або їх аналогів) у більшості випадків викликає незворотні зміни в організмі індивіда, руйнує його психіку, викривляє систему загальнолюдських цінностей, завдяки чому особа легко переступає межу не тільки моральних, а й кримінальних заборон і може стати «знаряддям» в інших руках.

З огляду на наявність подібності організаційної структури наркомережідоструктуриорганізованоїзлочинності, характеристикаособи, що вчиняє злочини, пов’язані з наркоманією, також вирізняється ши-

роким спектром типів. У кримінологічній літературі зустрічаються різні типологічні розподіли злочинців означеного виду, але сутність їх зводиться до виділення: а) осіб найнижчої ієрархічної ланки, які здебільшого є людьми молодими (від підліткового віку до 30 років), учиняютьзлочини, передбаченістаттями307, 309 ККУкраїни, йскладають більшістьвиявленихправоохороннимиорганамиосіб; б) осібсередньої ланки, які виконують певні розпорядчі функції, досить часто мають кримінальне минуле й так само порівняно часто потрапляють у коло зорусуб’єктів запобіжної діяльності; в) осіб, які уструктурній мережі наркобізнесу займають найвищі ієрархічні сходинки, і мають багато спільного зі злочинцями «білокомірцевого» типу. Такі особи, на жаль,

убільшості випадків уникають кримінальної відповідальності.

§2. Причини та умови злочинів, пов’язаних із наркоманією

Зприроди наркоманії випливає й розуміння причин та умов злочинів, пов’язаних з нею. На індивідуальному рівні співвідношення чинниківсоціальноготабіологічногопоходженняможесхилятисяубік останніх. Але біологічні чинники наркоманії найчастіше відіграють визначальнурольлишестосовноосібнайнижчоїієрархічноїланки, які здебільшогоєбезпосереднімиспоживачаминаркотичнихречовинізаймаються збутом такої «продукції» заради задовольняння власних потребнаркотичноїзалежності. Діябіологічногочинникавиявляється як у соматично обумовленої схильності до швидкого звикання до наркотиків, так і в особливостях психоемоційної сфери, які виявляються

унездоланній потребі особи до «гострих» відчуттів, «творчого натхнення» тощо. Алевсежнаявністьтакихбіологічнихпередумовможе бутикомпенсованавідповіднимвиховнимвпливомчикваліфікованою

170

Розділ 18. Злочини, пов’язані з наркоманією та їх запобігання

медичною допомогою, тому соціальний чинник навіть за таких умов відіграєзначнуроль. Стосовноосібсередньоїтанайвищоїієрархічних сходинок домінування соціального чинника не викликає сумніву, оскільки наркобізнес вважають одним із найприбутковіших.

Наркоманія визнана соціальною хворобою. І якщо вона існує і на-

буває поширення, слід звернути увагу на функціонування основних соціальнихінститутів, відякихзалежитьжиттєздатністьтастабільність даногосоціуму. Нарівнісуспільствасприятивиникненню, існуванню, розповсюдженню та самовідтворенню злочинності, пов’язаної з наркоманією, можуть не тільки соціально негативні фактори, а й брак уваги до окремих сфер суспільного життя, соціальних інститутів, які не отримують від держави належної підтримки, через що вони припиняють виконання суспільно корисних функцій, що спричиняє руйнівний вплив на соціум. Так, наприклад, якщо інститут освіти не виконує освітньо-виховної функції, суспільство поповнюється особами з асоціальними та навіть антисоціальними настановами.

За масштабами дії чинники наркоманії і пов’язаної з нею злочин-

ності можна розподілити на: чинники первинної соціалізації особи — сім’я, найближче оточення, школа; чинники подальшої соціалізації —

вищі навчальні заклади, трудовий колектив; чинники на державному рівні — проблеми суспільства в межах країни та чинники світового масштабу, які можуть бути дуже впливовими.

За змістом чинники можна розподілити на нормативно-правові, організаційні, науково-технічні, а також чинники просвітницьковиховноготамедичногохарактеру. Відповіднодовирішенняіснуючих у перелічених сферах проблем має бути побудована й система запобіжних заходів цього різновиду злочинності.

§3. Запобігання злочинам, пов’язаним із наркоманією

Оскільки важко знайти сферу суспільного життя, яка б тією чи іншоюміроюнеторкаласяпроблеминаркоманії, колосуб’єктів, наякі державою покладено ті чи інші запобіжні заходи, є досить широким. Загальносоціальне запобігання наркоманії, а, отже, й злочинам, пов’язаним з нею, здійснюється, перш за все державними органами, яківизначаютьпріоритетнінапрямирозвиткусуспільства, здійснюють нормотворчу діяльність, підтримують суспільну стабільність, забез-

171

Особлива частина

печують соціальну захищеність найбільш уразливих верств населення, — цеВерховнаРадаУкраїни, ПрезидентУкраїни, КабінетМіністрів України. Важливу роль у запобіганні наркоманії повинні відігравати Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Міністерство у справах сім’ї та молоді, Міністерство культури, Держтелерадіо, Міністерство охорониздоров’я, Академія педагогічних науктаін. Суб’єктамизапобіжної діяльності також можуть бути підприємства, установи, громадські організації, благодійні фонди та фізичні особи.

Спеціально-кримінологічне запобігання злочинності, пов’язаної з наркоманією, здійснюється суб’єктами, головними функціями яких є виявлення, розкриття та запобігання злочинам, пов’язаним з наркоманією. Це такі державні органи, як МВС України, Рада національної безпеки та оборони України, Генеральна прокуратура України, Державна митна служба України, Державний департамент з питань виконання покарань та ін. Для координації дій суб’єктів запобігання злочинності, пов’язаної з наркоманією, вищими органами державної владивидаютьсязаконитапідзаконні нормативніакти. Стосовнопроблемборотьбизнаркоманієювзагалітазлочинами, пов’язанимизнею, на найближчий період часу визначальними є Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767 та Програмареалізаціїдержавноїполітикиусферіборотьбизнезаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003–2010 роки, затвердженапостановоюКабінетуМіністрівУкраїни від4 червня 2003 р. №877. Комплекс заходів щодозапобігання наркоманії як соціально негативному явищу та системі злочинних діянь, пов’язаних з означеним явищем, за змістом можна розподілити на такі.

Нормативно-правовізаходипередбачаютьудосконаленняправової бази для боротьби з незаконним обігом наркотиків, їх аналогів та прекурсорів. Зокрема, цестосуєтьсярозробкинормативно-правовихактів щодо удосконалення порядку транзиту через територію України наркотичнихзасобів, психотропнихречовиніпрекурсорів, впорядкування процедуризнищенняконфіскованихабовилученихнаркотичнихзасобів і психотропних речовин, а також обладнання, що використовувалося для незаконного виготовлення таких речовин; вдосконалення ліцензування та розробка ефективної системи контролю діяльності, пов’язаної з виробленням, виготовленням, зберіганням, транспорту-

172

Розділ 18. Злочини, пов’язані з наркоманією та їх запобігання

ванням, відпуском наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та культивуванням нарковмісних рослин.

Організаційні заходи покликані посилити ефективність державного контролю задотриманнямзакладамитаустановами, діяльністьяких пов’язаназвиробництвомабообігомнаркотичнихзасобів, психотропних речовин і прекурсорів, чинного законодавства щодо такої діяльності. Необхідно створити удосконалену систему методів експрес-аналізу наркотичних засобів та психотропних речовин у позалабораторних умовах, розробититехнічнізасобидистанційноговиявленнянаркотичних засобів і психотропних речовин за одорологічним принципом.

Важливимєзабезпечення перекриттянаділянкахдержавногокордонуканалів проникнення вУкраїну наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів шляхом систематичного проведення міждержавних операцій «Канал», комплексних операцій «Допінг» та «Батискаф», щорічноїоперативно-профілактичніоперації«Мак» зметоювиявленняізнищеннянезаконнихпосівівмакутаконопель, недопущення незаконного отримання наркосировини. Необхідним також є створення банку даних усіх видів об’єктів, функціонування яких пов’язано з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Одним із шляхів поліпшення запобіжної роботи є вдосконалення кадрового забезпечення. Ця робота має здійснюватися за двома напрямками — інтенсивним та екстенсивним. Інтенсивний напрямок передбачаєпідвищеннякваліфікаціїпрацівниківпідрозділів, якіусвоїй щоденній роботі стикаються з проявами злочинності, пов’язаної з наркоманією. Для цього доречним є створення міжвідомчого центру підготовкитапідвищеннякваліфікаціїспівробітниківМВС, СБУ, Державної митної служби, кримінально-виконавчої системи та ін. Зміст екстенсивного напрямку — у збільшенні штатної чисельності підрозділів, які ведуть боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Таке збільшення чисельності відповіднихпрацівниківпередбаченоПрограмоюреалізаціїдержавної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003–2010 роки.

Заходи просвітницько-виховного характеру мають охоплювати широківерствинаселення, починаючиізшкільноговіку, якінеобхідно інформувати про наслідки вживання наркотичних засобів. Роз’яснювальна робота може проводитися із залученням аудіовізуальних засобів масової інформації, уформі друкування буклетів, плакатів, які

173

Особлива частина

можуть бути розміщені у транспортних засобах, на вулицях, у місцях дозвіллятощо; створенняциклутелепередачантинаркотичноїспрямованості, освітньо-розважальнихпрограм, фільмів зпопуляризації здорового способу життя, проведення культурно-мистецьких заходів під гаслом«Життябезнаркотиків», видовищно-освітніхакційдоВсесвіт- нього дня боротьби з наркоманією: «Мистецтво проти наркоманії», «Рок проти наркотиків» тощо. Перспективним заходом є розробка (з урахуванням вікових особливостей споживача) комп’ютерних ігор, які містять застереження щодо незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин.

Заходиусферіміжнародногоспівробітництва маютьстворювати умови для обміну із спецслужбами зарубіжних країн досвідом та інформацією щодо суб’єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у міжнародних операціях з контрольованими речовинами. Доцільнорозширюватипартнерські відносинизОб’єднаноюпрограмою ООН/СНІД та іншими міжнародними організаціями, що працюють у сфері протидії наркоманії та СНІДу, забезпечити участь України в роботі Комісії ООН з наркотичних засобів та реалізацію схвалених нею стратегій, сприяти виконанню міжнародних програм та проектів щодо запобігання поширенню у суспільстві цих негативних явищ. Україною вивчається питання про можливість приєднання до Взаємовигідної програми PHARE стосовно інформаційних систем у сфері боротьби з наркоманією в країнах Центральної та Східної Європи.

Заходи медичного характеру важко переоцінити у контексті даної проблеми. Перспективним є забезпечення можливості вивчення найбільш ефективного і перспективного світового досвіду лікування та соціальної реабілітації осіб, хворих на наркоманію, вдосконалення методик«замісноїтерапії» таін. Дляудосконалення фаховоїпідготовки медичних працівників розглядається питання про включення до кваліфікаційного реєструспеціальності «адиктолог», завданням якого будероботавнапрямімедичноїісоціальноїпрофілактикинаркотичної залежності.

Науково-технічні заходи мають здійснюватися за багатьма галузями науки: широкий спектр проведення селекційних робіт, пов’язаних із створенням безнаркотичних сортів рослин маку та конопель; впровадження науково-технічних розробок щодо медико-соціального та економічного розв’язанняпроблемискорочення попитунанаркотичні засоби та ін.

174

Розділ 18. Злочини, пов’язані з наркоманією та їх запобігання

Питання та завдання для самоконтролю

1.Які риси злочинності, пов’язаної з наркоманією, відрізняють її від інших видів злочинності?

2.Зякимирізновидамизлочинностізлочини, пов’язанізнаркоманією, мають спільні риси? Назвіть їх.

3.Яким заходам запобігання злочинності, пов’язаної з наркоманією, слід приділяти найбільшу увагу при роботі з особами молодого віку?

4.Складітьпроектрічногокомплексногопланузапобіганнярозповсюдженню наркотиків у школі. Яких суб’єктів доречно залучити до такої роботи?

175

Розділ19

ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇХ ЗАПОБІГАННЯ

§1. Кримiнологiчна характеристика злочинiв у сфері службової діяльності

Чинне кримінальне законодавство України дослужбових злочинiв вiдносить сiм складiв злочинiв: зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, службова недбалість, одержання хабара, давання хабара, провокацiя хабара (статті 364–370 КК). Але з використанням службового становища можуть вчинятися i злочини, передбаченi iншими розділами КК України, такi, наприклад, як злочини проти правосуддя, господарськi, вiйськовi злочинитощо. Томупоняття«службова злочинність» розумiється і у широкому значеннi, тобто вся сукупнiстьзлочинiв, учиненихслужбовимиособами, i увузькому— як сукупнiсть злочинiв, передбачених тільки Розділом ХVII КК України. У цьому розділі ми будемо дотримуватися вузького тлумачення цього термiна, оскiлькивчиненняслужбовимиособамиiншихвидiвзлочинiв виходитьзамежi нашогоаналiзуi розглядаєтьсяувiдповiднихрозділах підручника.

Службовi злочини створюють реальну загрозу конституційним правам і свободам громадян, справляють негативний вплив на всi

176

Розділ 19. Злочини у сфері службової діяльності та їх запобігання

важливi сфери суспiльного життя (економiку, полiтику, управлiння, соцiальну i правову сферу, громадську свiдомiсть), пiдривають авторитетдержавиуміжнароднихвідносинах, перешкоджаютьутвердженню демократичних основ суспiльства, функцiонуванню державного апарату, порушують принципи верховенства права і закону, сприяють кримiналiзацiїтатiнiзацiїекономiчнихвiдносин, живлятьорганiзовану злочиннiсть, нищать духовнi та моральнi цiнностi.

Усi службовi злочиниможутьбутикласифiкованi на: службовi злочини корисливої спрямованостi (хабарництво) i некорисливої (зловживання владою, перевищення влади, службова недбалість, службовепiдроблення). Середнихнайбiльшусуспiльнунебезпечність становить хабарництво. Воно призводить до дезорганiзацiї управлiнської дiяльностi, пiдриву авторитету органiв влади i управлiння. Досить часто хабарництво поєднується із вчиненням рiзноманiтних економiчних злочинiв.

Останнiмчасом, заданимисоцiологiчнихдослiдженькримiнальноправовоїстатистики, рiвеньслужбовихзлочинiвзначнозрiс. Так, якщо у 1990 р. було зареєстровано 3199 службових злочинів, то у 2001 р. — вже 18 871, у 2007 р. — понад 15 тис. У 1994 р. було виявлено 1501 факт хабарництва, а у 2001 р. — 2304, у 2007 — майже 3 тисячі. Рівень судимості за вчинення службових злочинів за останні роки суттєво зріс. Втім кримiнально-правова статистика не відображає дiйсних обсягів цих злочинiв через високий рiвень їх латентностi, труднощівиявленняi низькуефективністьдiяльностi правоохоронних органiв. За оцiнками деяких спецiалiстiв, до кримiнально-правової статистики потрапляє вiд 2 % до 5 % фактів хабарництва. На нашу думку, рiвень латентної злочинностi хабарництва набагато вищий. За данними кримінологічних досліджень, майже кожний зопитанихгромадян давав хабара службовим особам, а понад 70 % вчиняли це неодноразово. Випадкiв хабарництва, вчиненого за попередньою змовою групою осiб, — близько 1/4. Однак у цілому навіть данi лише про зареєстровані злочини свiдчать про неухильну тенденцiю до зростання службових злочинiв.

Аналізсудовоїстатистикидозволяєдiйтивисновку, щоуструктурi службових злочинiв домiнує такий вид злочину, як одержання хабара, а потiм — давання хабара; на третьому мiсцi — зловживання владою або службовим становищем. Iншi види зустрiчаються значно рiдше.

Особливістюкримінологічноїхарактеристикислужбовихзлочинів є вiдносно велика питома вага жiнок. Їх частка у цих злочинах у 4–6

177

Особлива частина

разiв перевищує загальні тенденції цього показника серед iнших видiв злочинності. Це пов’язано з переважною кiлькiстю жiнок серед працівникiв сфери господарського управлiння, торгівлі, побутового обслуговування тощо, де передусім вчиняються службовi злочини.

Такожхарактерноюєтаобставина, щослужбовi злочинивчиняють особиубільшзріломувіці, ніжіншізлочини(переважноособистарше 30 рокiв). Це пояснюється віковою зайнятістю осiб, що працюють на вiдповiдних посадах. Зокрема, особи призначаються на посаду, пов’язанузматерiальноювiдповiдальнiстю, якправило, тодi, коливони маютьзначнийтрудовийстажi життєвийдосвiд. Вiдповiдноуцихосіб вищим є i освiтнiй рiвень порiвняно iз злочинцями iнших категорiй.

Особи, що вчиняють злочини, пов’язанi з порушенням службових обов’язкiв, належать, як правило, до працівникiв, що мають безпосереднiй доступ до майна (комiрники, касири, старшi продавцi, завiдувачівiддiлів, складів, магазинів), абодоспiвробiтникiв, щоздійснюють контроль за дiяльнiстю останнiх (бухгалтери, ревiзори, iнвентаризатори).

Службовi особи адмiнiстративного апарату становлять невеликий відсоток від загальної кiлькостi тих, хто вчинив службовi злочини. Разомзтимсередодержувачівхабаравонискладають, завибiрковими даними, майже 1/3.

Особам, що вчиняють службові злочини, властиві такі риси, як корисливiсть, потяг до зловживання владою, адмiнiстрування (це особливо характерно для тих, хто допускає перевищення повноважень), зневага до закону i нехтування обов’язками виконувати його, пiдлабузництво, формальнеаболегковажно-безвiдповiдальнеставлен- нядонаслiдкiвсвоїхдiйi рiшень, зневага долюдейтощо. Нерiдкомає мiсце i схильнiсть до пияцтва, розгульного способу життя.

Серед службових осiб, засуджених за службову недбалiсть, переважають працiвники господарського апарату (4/5). Серед останнiх перше мiсце посiдають (ненабагато бiльше половини) працiвники торгiвлi, передусім службовi особи, якi несуть матерiальну вiдповiдальнiстьзамайно, нестачаякоговиявляєтьсяприiнвентаризацiї i ревiзiях. На другому мiсцi — особи, зайнятi у виробництвi (1/4). Аналогiчна картина спостерiгається i з таким видом службових злочинiв, як зловживання владою або службовим становищем. Тут домiнуютьзловживанняпрацiвникiвгосподарськогоапарату, прицьому в таких його галузях, як торгiвля (половина усiх випадкiв) i виробництво (1/5).

178

Розділ 19. Злочини у сфері службової діяльності та їх запобігання

Переважна бiльшiсть (до 95 %) службових осiб, якi притягаються до кримiнальної вiдповiдальностi, — представники середньої i найнижчої управлiнської ланки. Серед них перше мiсце посідають низовi працiвники, якi безпосередньонесутьматерiальнувiдповiдальнiстьза майно, що їм доручене, — продавцi, касири, комiрники, завiдувачи вiддiлів баз, магазинів. Рахівники, якi вiдповiдають за постановку облiку майна (бухгалтери), а також за здiйснення безпосереднього контролюзайогозберiганням(iнвентаризатори, ревiзори), становлять 1/10 засуджених. Це рiвною мiрою стосується і суб’єктiв службової недбалості, i суб’єктiв службового підроблення.

За морально-психологiчною спрямованістю особистості суб’єктiв

зловживаннявладоюi халатностi можнарозподiлитинакiлькаумовних типів.

1.Працiвник господарського апарату, який розглядає своє службове становище головним чином з корисливих позицiй або iнших особистихвигод; упевненийувладi грошей; одержуєособистіматерiальнi вигодизарахунокдержавнихабогромадськихорганiзацiйчиокремих громадян; знає справу, вмілий органiзатор, але iгнорує iнтереси служби, цiкавиться ними лише для того, щоб залишатися на посадi, яку вiн обiймає. Звичайноприховуєзлочини, якi вчиняютьпiдлеглі, чимзміцнює своє становище серед них.

2.Службова особа господарського i адмiнiстративного апарату,

вякої домiнуючим мотивом злочинних зловживань є кар’єризм. Така особа стає на злочинний шлях, маючи на меті у першу чергу особистi інтереси, щовиявляютьсяубажаннi репрезентуватисебеякпрацiвника, який заслуговує на подальше просування по службi.

3.Службоваособа, якправило, низовоїабосередньоїланкигосподарськогоапарату, яканемаєдостатньоїквалiфiкацiї. Мотивислужбових злочинiв — забезпечення нібито iнтересів пiдприємства, вузьковiдомчийпiдхiддовирiшенняслужбовихзавдань. Нерiдковона керується порочною практикою протиставлення доцiльностi і законностi. Не вмiючи органiзувати роботу, долати труднощi, що виникають, законним шляхом, легко йде на правопорушення.

4.Серед суб’єктiв службових злочинiв певне мiсце посідає особа, яка дала згоду на виконання службових обов’язків, але є недостатньо компетентною для успiшного їх виконання. Така особа від самого початкувиявляєсамовпевненiсть, непiдкрiпленунеобхiднимизнаннями, навичками i здiбностями для виконання вiдповiдних органiзацiйнорозпорядчих або адмiнiстративно-господарських обов’язкiв. Для неї

179

Особлива частина

характерний мотив безвiдповiдального, легковажного, недисциплiнованого ставлення до служби.

5. Окремостоїтьсуб’єктслужбовогозлочину, услужбовiйповедiнцi якого визначальною є схильнiсть до пияцтва. Звичайно така особа буваєпредставникомнижчоїланки, якарозпоряджаєтьсяввiренимиїй матерiальними цiнностями або здiйснює контроль за їх зберiганням. Потяг до надмiрного вживання алкогольних напоїв (звичайно, укомпанiї) нерiдкопов’язанийiзвитратами, якіперевищуютьлегальнi можливостi суб’єкта злочину, призводить до зловживань, злочинних дiй з придбання спиртного. Цей же потяг визначає злочинно-халатне ставленнядослужбовихобов’язкiвпозабезпеченнюзберiганнямайна i здiйсненню контролю за ним.

За морально-психологiчною спрямованістю хабарникiв можна класифікувати на два типи:

а) звичайнийхабарник, якийзаймаєтьсясвоєюзлочинноюдiяльнiстю тривалийчас, оскiлькивмiломаскуєїї. Вiндужеактивнийувідшуканнi можливостей одержати хабара, готовий одержувати його у будь-якому виглядi, але краще за все — грошима. Нерiдко дотримується твердого «тарифу» завиконанняслужбовихдiй, пов’язанихзнаданнямгромадянам конкретних благ матерiального або iншого характеру. Такий тип хабарництва є найбільш суспільно небезпечним;

б) хабароодержувач порівняно нестійкого типу, який виявляє нездатністьутримуватисявідспокусиодержати«винагороду» завиконання службових обов’язкiв. Активних дiй, спрямованих на відшукання можливостейодержатихабара, вiннездійснює. Значночастiшеподiбному суб’єктузлочинувластивасхильнiстьдоалкоголiзму; прийняттярішення одержати хабар здiйснюється під впливом компанiї «друзiв».

Серед хабародавців можна видiлити два типи, які рiзко вiдрiзняються один вiд одного:

а) «злісний» хабародавець, якийчастокористуєтьсяхабаромтаiншими видами«подяки» длядосягненняякзаконних, такi протиправнихцiлей; додержується поглядiв, що «все продається i все купується». Якщо вiн є службовою особою, то використовує i свої обов’язки вiдповiдно до наведеної формули. У разі коли зустрічається з вiдмовою прийняти вiд нього«подяку», пояснюєцетим, щоне«знайшовпiдходу»;

б) «випадковий» хабародавець, який йде на давання хабара пiсля тривалих вагань, використавши всi можливi, на його погляд, законнi засоби. Нерiдконимможебутималоосвiченалюдина, яканедостатньо чітко уявляє собi легальнi можливостi здiйснення своїх прав.

180

Розділ 19. Злочини у сфері службової діяльності та їх запобігання

§ 2. Причини та умови вчинення злочинiв у сфері службової діяльності

Тривалий час у радянськiй кримiнологiї існування службових злочинiв пояснювалося наявністю дефектiв у психологiї індивідів i соцiальних спiльнот, тобто службова злочиннiсть пояснювалася виключно суб’єктивними факторами. Об’єктивнi ж фактори, пов’язанi зекономiчнимбуттямсуспiльства, роллюi становищемслужбовихосiб

усистемi суспiльнихвiдносин, розглядалисялишеякумовислужбових злочинiв.

Такий погляд на причини службових злочинiв зустрічається іноді й нинi. Він уявляється нам недостатнім. Зрозумiло, що соцiальнопсихологiчнi моментивiдiграютьважливурольугенезi iндивiдуальної злочинної поведiнки, але визнавати їх головними є помилкою, адже

увзаємодiї суспiльного буття i суспiльної свiдомостi визначальною є роль суспiльного буття. Таке тлумачення причин службової злочинностi не може і правильно пояснити змiни у динамiцi цих злочинiв, і гарантувати цiннiсть практичних рекомендацій щодо боротьбизними, якаобмежуєтьсяпереважнорекомендацiямиморальновиховного характеру або посиленням кримiнально-правової репресiї.

Глибокий кримiнологiчний аналiз причин службових злочинiв можливий передусiм з урахуванням базисних економiчних процесiв i становищаслужбовихосiбусистемi існуючихсуспiльно-економiчних вiдносин. Кримiногеннi фактори, якi визначають причини і умови службовихзлочинiв, доситьчисленнi, рiзноманiтнi івизначенінаперед істотними змiнами у соцiально-економiчному життi суспiльства. За сутнісною характеристикою їх можна розподілити на п’ять основних груп: полiтичнi, економiчнi, органiзацiйно-управлiнськi, соцiальнопсихологiчнi, правовi фактори.

Специфiка дiї полiтичних факторiв в Українi обумовлюється радикальним переходом суспiльства вiд партiйно-тоталiтарної системи до демократичної, соцiальної, правової держави. При цьому гiпертрофованi командно-адмiнiстративнi методиi функцiїуправлiння рiзними сферами суспiльного життя (закритiсть державного апарату, вiдсутнiсть ефективного громадського контролю за його дiяльнiстю, тотальнiстьдержавногорегулюваннятощо) небулизміненi вiдповiдно до обраного шляху реформування полiтичного та соцiальноекономiчного життя держави.

181

Особлива частина

Стратегiчнi помилки, допущенi в процесi переходу вiд бюрокра- тично-плановогорегулюванняекономiкидорегулювання, щобазується на ринкових вiдносинах, призвели до специфiчних проявів корпоративного та локального регулювання, якi не вдалося вчасно усунути або нейтралiзувати. Вплив на економiчнi i полiтичнi процеси

всуспiльствi почали здiйснювати корпоративно-бюрократичнi структури(клани), щопризвелододисбалансувсистемi розподiлуресурсiв i, якнаслiдок, допоявисфердiяльностi знадприбутками(бiзнесусферi виробництва та торгiвлi металобрухтом, енергоносiями, банкiвська дiяльнiсть тощо) та сфер з низькою концентрацiєю ресурсiв (сiльськогосподарське виробництво, виробництво товарiв народного споживання тощо).

Наслiдком цього стала активiзацiя економiчних факторів службовихзлочинів: виникненнясферекономiкизодержаннямнадприбуткiв; утвореннямонопольнихоб’єднаньi наданняїмперевагуфiнансуваннi та кредитуваннi з боку державних чиновникiв; створення фiнансових структурдляобслуговуванняекономiчноїдiяльностi, пов’язаноїзнадприбутками; протиправне перекачування державних ресурсiв недержавним суб’єктам пiдприємницької дiяльностi; створення фiнансової базидляорганізаціїкорпоративно-бюрократичнихструктур; перекоси

вцiноутвореннi; значний спад виробництва у сферi економiки з низькою концентрацiєю ресурсiв; наявнiсть великих нефiксованих коштiв

ворганiзованих злочинних угруповань, що використовуються для пiдкупу осiб, уповноважених виконувати функцiї держави.

Обранi способи приватизацiї та її фактичне здiйснення призвели до перерозподiлу державної власностi на користь корпоративнобюрократичних структур. У результатi вiдбулися рiзке зменшення валового нацiонального продукту та вiдповiдне зменшення прибуткової частини бюджету, що зумовило потребу збiльшувати видатки на соцiальний захист осiб з низькими доходами, кiлькiсть яких неухильно зростала. Для вирiшення цих проблем були обрані не зовсiм виправданi шляхи, а саме: посилення податкового пресу на суб’єктів пiдприємницької дiяльностi; значне розширення цiльових фондiв; збiльшення кiлькостi контрольно-фiнансових органiв.

Цi та iншi обставини зумовили рiзке розшарування суспiльства за рiвнем доходiв, що призвело до знецiнення чесної працi, поляризацiї населення за соцiальним статусом, появи нової соцiальної верстви надбагатих людей i вiдповiдно зростання їх впливу на полiтичну сферу, включаючи їх безпосереднє проникнення у владнi структури.

182

Розділ 19. Злочини у сфері службової діяльності та їх запобігання

Зазначенi обставини недалиможливостi створитиефективну систему полiтичних, економiчних i соцiальних iнститутiв, а навпаки, призвели до ще бiльшого загострення суперечностей, якi сприяли значному зростанню злочинності, у тому числі й службової.

До органiзацiйно-управлiнських факторів, що безпосередньо зу-

мовлюють службовi злочини в Українi, належать недолiки механiзму функцiонування системи державного управлiння та формування його апарату, а саме:

–система державного управлiння залишається спрямованою на державне регулюванням широких сфер суспiльного життя, особливо

векономiцi, без реальної на те необхiдностi;

–дiяльнiсть державного апарату здiйснюється без належної її регламентацiї, щовбагатьохвипадкахдаєможливiстьслужбовимособам використовувати свої повноваження всупереч iнтересам служби;

–унормативнихактахнеобґрунтованозакріплюєтьсяальтернативність при прийняттi того чи iншого рiшення без чiтко визначених критерiїв такого вибору;

–управлiнська вертикаль формується за принципом особистої вiдданостi працiвникiв;

–вiдсутня система детального регламентування пiдбору та розстановкикадрiвапаратууправлiннянаконкурснихзасадахзурахуванням їх професiйного рiвня та належних моральних якостей;

–недооцінюються механiзми, якi б обмежували можливiсть робити полiтичну кар’єру лiдерам i членам злочинних угруповань i вiдповiдно впливати на управлiнський апарат держави;

–вiдсутнiй механiзм постiйної ротацiї та горизонтального перемiщення державних службовцiв.

Соцiально-психологiчнi факторивиявляються, зокрема, втому, що:

–система соцiального контролю за дiяльнiстю органiв державної владиi мiсцевогосамоврядування, їхслужбовихосiбнеєдiйовоюi не забезпечує виконання покладених на неї функцiй;

–система державного контролю розвивається екстенсивним шля-

хом;

–фактично поза державним контролем залишається дiяльнiсть службових осiб у таких важливих сферах, як формування i використання бюджету, приватизацiя, лiцензування, дiяльнiсть митних i податкових, правоохоронних i судових органiв;

–усистемi державнихорганiв, покликанихздiйснюватисоцiальний контроль, має мiсце тенденцiя до створення замкнутого середовища

183

Особлива частина

зпевноюсистемоювзаємопiдтримкитасамозбереження, корупцiйними зв’язками контролюючих i контрольованих органiв;

–вiдсутнiй належний механiзм залучення громадян до здiйснення соцiального контролю за дiяльнiстю службових осiб органiв влади

iмiсцевого самоврядування;

–засоби масової iнформацiї недостатньо виконують у сферi громадського контролю притаманні їм функцiї «четвертої влади».

Соцiально-психологiчна обстановка в суспiльствi сприяє зростаннюкорупцiїіхарактеризуєтьсятакимиявищами, якнаявнiстьнегативнихпоглядiвугруповiйтаiндивiдуальнiйсвiдомостi щодоможливостi лише шляхом корупцiї добитися певних благ; деморалiзацiя значної частинидержавнихслужбовцiвтапрацiвникiвправоохороннихорганiв i, що особливо небезпечно, деморалiзацiя тих, якi займають вiдповiдальнеабоособливовiдповiдальнестановище; змiнастереотипiв поведiнки багатьох державних службовцiв, їх готовнiсть без вагань порушити закон, норми моралi та професiйної честi за винагороду; девальвацiя в суспiльствi низки моральних цiнностей та втрата соцiально-вартiсних орiєнтирiв; невiра громадян у здатнiсть органiв державної влади i органів мiсцевого самоврядування розв’язувати їх проблеми i зумовлене цим намагання вирiшувати їх незаконним шляхом; суперечностімiжпотребамидержавнихслужбовцiв, зумовленими їх соцiальним статусом, та можливостями їх задоволення офiцiйним шляхом.

Правовi фактори — це перш за все недосконалiсть чинного законодавства, яка знаходить свiй вияв у тому, що воно не передбачає цiлiсної системи заходiв протидiї корупцiї, необхiдного впливу на її причини та умови; окремi чиннi правовi норми мимоволі сприяють хабарництву; вiдсутнi спецiальнi правовi норми, якi б передбачали вiдповiдальнiсть юридичних осiб за їх участь у службових злочинах; залишаються неврегульованими вiдносини особи з державою у сферi контролю за доходами та видатками, у тому числi вiдсутнiй обов’язок особидоводитиправомiрнiстьодержанихдоходiв; маютьмісцезначні недоліки в діяльності правоохоронних органiв щодо виявлення, розслiдування та судового розгляду фактiв корупцiї.

Причинитаумовислужбовихзлочинiввiдображаютьякзагальний стан суспiльства, об’єктивно iснуючi в ньому суперечності, так

iсуб’єктивнi фактори, у тому числi недостатнiсть полiтичної волi керівнихнайвищихорганiвдержавноївладивестирiшучуборотьбузцим негативним соцiальним явищем.

184

Розділ 19. Злочини у сфері службової діяльності та їх запобігання

§3. Запобігання злочинам

усфері службової діяльності

Запобігання службовим злочинам становить узгоджену систему заходів політичного, економічного, соціального, організаційноправового характеру, спрямованих на випередження появи передумов цих злочинів, їх послаблення, нейтралізацію та усунення. Здiйснення цихзаходiвповинносприятиреалiзацiїантикримiногенногопотенцiалу суспiльства, його окремих інститутів. Тільки таким шляхом має бути закладено підґрунтя успішної роботи зі зменшення службових злочинів до мінімального рівня.

Запобіжні заходи політичного характеру зводяться до програмо-

ваностi тапредметностi увпровадженнi демократичнихзасадурiзних сферах суспiльної органiзацiї, зокрема у системі управлiння суспiльством; вихованняуслужбовцiвпатрiотичнихпочуттiв, моральних, професiйних якостей, розумiння, що службова злочиннiсть пiдриваєавторитетi силудержави, етичнi основисуспiльноїсвiдомостi; послідовностійактивiзацiїпроведенняантикорупцiйноїполiтикищодо службовцiв, схильнихдокорупцiйнихвчинкiв; створеннягромадських формувань, незалежних державних структур для участi населення

уборотьбi зі службовими злочинами.

Векономiчнiй сферi заходи із запобігання службовим злочинам включають:

– визначеннячiткихкритерiївдержавногофiнансуванняекономiки i вiдповiдальностi за нецiльове використання бюджетних коштiв;

– сурове дотримання встановлених механiзмiв обмеження легалiзацiї «брудних» грошей;

– розроблення системи заходiв щодо зменшення сфери i обсягу тiньової економiки, для чого, зокрема, слід створити умови для природної конкуренцiї та законної приватизацiї;

– створення сприятливих умов для внутрішнього iнвестування легальної економiки;

– запровадження ефективної системи контролю за доходами і видатками державних службовцiв та iнших осiб через систему оподаткування;

– забезпечення поступового зменшення готiвкових розрахункiв

уцивiльному оборотi за участю громадян;

– запровадженнязагальнонацiональногоiнформацiйногокомплексу, в рамках якого — постiйний монiторинг кредитно-фiнансового становища та грошових операцiй населення;

185

Особлива частина

–вдосконалення порядку реєстрацiї суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi i запровадження практики продажу примусово вилученого майна, а також майна пiдприємств, оголошених банкрутами, шляхом публiчних торгiв;

–звуження перелiку видiв пiдприємницької дiяльностi, якi пiдлягають лiцензуванню;

–органiзацiю гласних і конкурентних систем державного замовлення, приватизацiї, оренди державного майна;

–передбачення можливостi повної або часткової деприватизацiї, якщоприватизацiяздiйсненазпорушеннямпередбаченихзакономумов та порядку її проведення.

Заходизапобіганняслужбовимзлочинамсоцiальногохарактеруперед-

бачають: доведення рiвня оплати працi державних службовцiв до рiвня задоволення соцiально значущих потреб вiдповiдно до їх соцiального статусу; змiну системи соцiального забезпечення населення через зменшенняпитомоївагивиплатнасоцiальнi потребиуваловомунацiональному продуктi, щоздiйснюєтьсячерездержавнийбюджеттазагальнодержавнi фонди; запровадження дiйових механiзмiв задоволення окремих потреб державнихслужбовцiвчерездовгострокове, утомучислi йпоточне, кредитування; реорганiзацiючинноїсистемисоцiальногострахування.

Запобігання службовим злочинам заходами правового характеру означає:

–запровадженнякримiнологiчноїекспертизипроектiвнормативноправових актiв;

–проведення ревiзiй норм чинного законодавства на предмет виявлення та вилучення положень, якi сприяють проявам корупцiї;

–здiйснення повної систематизацiї антикорупцiйного законодав-

ства;

–законне обмеження повноважень працiвникiв органiв дізнання, досудового слідства, прокуратури щодо можливостi звiльнення вiд кримiнальноївiдповiдальностi занереабiлiтуючихобставиносіб, стосовно яких порушено кримінальну справу.

У сферi державного управлiння з метою запобігання злочинам необхідно:

–в обов’язковому порядку дотримуватися правил пiдбору та розстановки кадрiв, які базуються на конкурснiй основi;

–ввести обов’язкові спецiальні перевiрки кандидатiв на зайняття вiдповiдальних посад в органах державної влади, а також осiб, якi обiймають цi посади, та визначити порядок їх призначення;

186

Розділ 19. Злочини у сфері службової діяльності та їх запобігання

–вдосконалити систему спецiальних обмежень, встановлених для державних службовцiв, з метою уникнення конфлiкту iнтересiв;

–запровадити практику обов’язкової ротацiї керiвних працiвникiв та iнших працiвникiв правоохоронних органiв;

–чiткорегламентувати процедуриприйняттяуправлiнськихрiшень;

–обов’язково розглядати на засiданнях колегiй мiнiстерств

iвiдомствпитанняпровиконаннязаконодавствапродержавнуслужбу, боротьбу з корупцiєю, державну, виконавчу та трудову дисциплiну, звернення громадян;

–регламентувати умови i порядок правомiрного одержання державними службовцями подарункiв;

–установити дисциплінарну вiдповiдальнiсть службових осiб органiв державної влади та органів мiсцевого самоврядування за ухиленнявiдреагуваннявiдповiднодозаконунакритичнi виступизасобiв масової iнформацiї щодо оприлюднення ними фактiв корупцiї, порушень прав i свобод громадян;

–законодавчо врегулювати механiзм обмеження полiтичного

iуправлiнського лобiзму.

Попри всю важливiсть заходiв запобігання через об’єктивнi та суб’єктивнi обставини вони не завжди досягають своєї мети. Тому особливогостроюзалишається проблема оптимiзацiїшляхiввиявлення, розслiдуванняконкретнихфактiвслужбовихзлочинiвi притягнення винних службових осiб до передбаченої законом вiдповiдальностi.

Виявлення службових злочинiв через специфiку їх прояву становить надзвичайну складнiсть. Це зумовлює високий рiвень їх латентностi, перебування поза сферою юридичної вiдповiдальностi значної кiлькостi осiб, дiяльнiсть яких є суспiльно небезпечною. У зв’язку з цим є нагальна потреба в пiдвищенні ефективностi дiяльностi спецiальнихорганiвповиявленнюконкретнихфактiвзлочинної поведiнки; проведенні спецiальних оперативно-розшукових заходiв з метою виявлення злочинiв; забезпеченні цих заходів відповідними матерiально-технiчними, кримiналiстичними, науково-методичними розробками та засобами.

З метою вдосконалення дiяльностi спецiальних органiв, якi виявляють і запобігають службовим злочинам, необхiдно:

– переорiєнтувати їх із виявлення незначних фактiв корупцiї на виявленнянайбiльшнебезпечних злочинiвтапроявiвунайбiльшважливих сферах життя держави, а також там, де ця злочиннiсть набула найбiльшого поширення;

187

Особлива частина

–розробити і запровадити в дiяльність правоохоронних органiв необхiднi методики виявлення та збирання iнформацiї про факти корупцiїнарiзнихрівняхдержавного управлiння, втомучислi нанайвищих, у сферах розпорядження державними коштами, приватизацiї, охорони здоров’я, освiти, iнших сферах суспільного i державного життя;

–чiтко визначити порядок повної та своєчасної реєстрацiї повiдомлень про вчиненi злочини та iншi правопорушення i встановити юридичну вiдповiдальнiсть за його порушення працiвниками правоохоронних органiв;

–розв’язати колiзiю, яка iснує у чинному законодавствi, щодо порядку надання iнформацiї правоохоронним органам стосовно коштiв та майна окремих юридичних і фiзичних осiб; унiфiкувати та конкретизувати в єдиному законодавчому актi умови і порядок надання такої iнформацiї правоохоронним та iншим органам.

Сучасний стан розслiдування кримiнальних справ і адмiнiстративного провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушеннясвiдчитьпроте, щочерезнизькуякiстьнаданихсудамматерiалiв остаточні рiшення у цих справах не завжди приймаються своєчасно. Такестановищеєрезультатомпевнихнедоліківчинногозаконодавства,

атому з метою вдосконалення дiяльностi щодо притягнення до вiдповiдальностi винних у вчиненнi службових злочинiв необхiдно:

–запровадити оновленi методики розслiдування кримiнальних справ і адмiнiстративного провадження у справах про корупцiйнi правопорушення;

–привести кримiнально-процесуальне та адмiнiстративнопроцесуальне законодавство в частинi доказування у вiдповiднiсть до сучасних вимог;

–забезпечити дiйовий механiзм захисту вiд посягання на життя, здоров’я, свободу та гiднiсть свiдкiв, потерпiлих, iнших учасникiв процесу.

Ефективна боротьба зі службовими злочинами не може бути здiйснена в результатi разових i короткочасних акцій будь-якого ступеня активності та суворості на певному рiвнi, а потребує довгостро-

кових соцiально-економiчних, полiтичних i правових перетворень. Ця дiяльнiсть повинна базуватися на поєднаннi профiлактичних i репресивних заходiв. При цьому прiоритетна роль має надаватися запобіжним заходам на загальносоцiальному i спецiально-кримiнологiчному рівнях.

188