Особлива частина
банди з низьким рівнем консолідації їх учасників, які не мають ієрархічної структури, усі виступають у ролі виконавців, немає чіткої спеціалізації, вони часто організуються ситуаційно і невдовзі перетворюються в інший тип банд або розпадаються, або виявляються правоохоронними органами.
Типологія банд допомагає суб’єктам боротьби з бандитизмом правильно оцінити ступінь їх кримінальності і небезпеки в регіоні, наявність необхідних силдля їхліквідації, достатній рівеньоперативнорозшукової забезпеченості, розкриття і припинення бандитизму.
Що стосується організатора банди (він же і керівник) — це особа 28–40 років, яканепрацюєабощозаймаєтьсякомерційноюдіяльністю дляприкриттябандитизму. Найчастішеорганізатори, керівникибанд— визнані у злочинному світі «авторитети», лідери. Керівниками банд можуть бути колишні співробітники правоохоронних органів, навіть спеціалізованих підрозділів, спортсмени, військовослужбовці, рецидивіститаін. Дляних(упорівняннізіншимичленамибанд) характерними є: підвищений інтелектуальний рівень, організаторські і вольові якості, ініціативність, кмітливість, здатність підкоряти собі інших людей, впливати на них, жорстокість, агресивність, рішучість при застосуванні насильства тощо. Керівник банди виконує організаційноуправлінську, ідеологічну, інформаційну, стратегічну, координаційну і дисциплінарну функції. Тривалість існування і часом невловимість банди свідчать про добре налагоджену безпеку, розвідку і здібності її керівництва.
§ 2. Причини та умови бандитизму
Попри різноманіття причин та умов проявів бандитизму всі вони можуть бути зведені до трьохгруп криміногенних явищ: матеріального, духовного та соціально-психологічного характеру.
Явищаматеріальногохарактеруобумовленіпершзавсесоціальноекономічною кризою у державі, складовими частинами якої стали зниження рівня життя більшої частини населення, офіційно визнане безробіття, багатоукладністьекономікиісоціальнийпрошарокдрібних власників — господарюючих суб’єктів, тіньовий сектор економіки, майнове, часом несправедливе розшарування населення і його злостива поляризація, фактична неможливість більш-менш стерпного задоволення побутових та культурних потреб, житлових умов, належ-
162
Розділ 17. Злочини проти громадської безпеки та їх запобігання
ноговихованнядітей. Спадвиробництва, безробіття, низьказаробітна плата, високі ціни на предмети першої необхідності призвели до падінняжиттєвогорівнябільшостінаселенняУкраїни, особливомолодих, енергійних людей і, як наслідок, до втягнення їх у групову злочинну діяльність. Бандитські формування не виникли раптово: існує «багатий» вітчизняний і зарубіжний історичний досвід. Частина прошарку молодихзлочинцівщеранішебулавтягнутаділкамитіньовоїекономіки в озброєну злочинну діяльність, яка з розпадом СРСР становила основурізнихформорганізованоїзлочинності. Алефакторматеріальногохарактеруслідрозумітиіякнедостатньодосягнутийусуспільстві рівеньматеріальногодобробутуіобумовленунимреальнуможливість матеріальнимиресурсамиактивнопротидіятипричинам, щопороджують бандитизм.
Явища духовного характеру — це криміногенні чинники, які формують комплекс переконань, поглядів, оцінки своїх вчинків, почуття відповідальності. Формуваннясвітоглядумолодоїлюдини, йогозміни неслідрозумітиспрощено, яктривалийпроцес, якийобов’язкововідбувається довгий час. Трапляється і таке, але частіше у періоди соціально-економічного, ідеологічного перевороту, фізичного виживання, безробіття, спокуси «достойного життя», казкового збагачення за рахунок заможних — усе це швидко формує духовну базу організованоїзлочинності. Донегативнихявищ, щоопосередковановпливають на духовний, правовий та культурний світогляд особи, належать: зниженняавторитетувладиіпослабленняефективностідержавногоуправління у всіх сферах життя, корупція; недостатній професіоналізм співробітників правоохоронних органів і рівень їх ресурсного забезпечення; пропагандасереднаселення, незважаючинаприйнятізакони, укази, соціально-негативних норм, звичаїв, зразків кримінальної субкультуриуЗМІ; незахищеність населення передзлочинністю; стрімка віктимізація населення та ін.
Явища соціально-психологічного характеру пов’язані з рівнем свідомості, механізмомантисуспільноїповедінкирізнихверствнаселення в умовах дії вищезгаданих явищ. Як підкреслюється у літературі,
йдеться не про механізм поведінки окремих індивідів, а саме про поведінку різних суспільних груп, про обтяження їх свідомості, побуту тими чи іншими настановами (провокуючі явища, пов’язані з первіснимнакопиченнямкапіталу; кримінальнеминуле50 % учасниківбанд; існування — і про це знають усі — злочинного середовища, яке «звеличує» бандитів; консолідаціязлочинцівщевмісцяхпозбавленняволі
163
Особлива частина
і яка продовжується після відбуття покарання; несприятливі адаптаційні умови; недосконалість методик розслідування і доказової бази, що формує переконання у невразливості банд і безкарності їх учасників; недоліки в діяльності щодо охорони свідків і потерпілих; низка особистісних якостей і рис, як-от: нереалізовані позитивно організаційні здібності осіб; прагнення до влади, наживи, кримінальні зразки, ризики, наявність зброї та ін.).
§ 3. Запобігання бандитизму
Головнимизагальносоціальниминапрямамиборотьбизбандитизмом є: а) створення політичних та соціально-економічних умов, які сприятимутьподоланнюбандитськихпроявів; б) рішучістьдержави з ліквідації організованих злочинних угруповань; в) системний підхід
уборотьбі з бандитизмом.
Збандитизмом як соціально-правовим явищем необхідно вести боротьбу, першзавсе, задопомогоюсоціальнихзаходів. Бандитизм— цегруповий, «колективнийзлочин». Необхіднопротиставитигруповій злочинніймотиваціїпозитивнуперспективудіяльності, датипотенційним учасникам банд альтернативу у виборі лінії поведінки. Таким чином, загальносоціальне запобігання бандитизму полягає в тому, що передбаченастратегіясоціально-економічногорозвиткукраїниповин- на враховувати і відсікати ті детермінанти, які тісно пов’язані з соціальною та економічною сферою життя людей. Це можуть бути заходи загальногооздоровленнясоціально-економічного, політичногоідуховного клімату в державі, під час розробки і реалізації яких прогнозувалися, враховувалися, нейтралізувалися і запобігалися таким чином акції організованої злочинності; удосконалення способів управління процесами приватизації державної власності, що й здійснюється за теперішньогочасу; сильнадержавна підтримка «малого» ісереднього бізнесузтієюметою, щоблюдинебоялисязайматисяцієюдіяльністю ідіяливмежахзакону; захистмалозабезпеченихпрошарківнаселення; контроль за діяльністю тих ЗМІ, які пропагують, усупереч законам України, романтикубандитизму; удосконаленняправовогорегулювання суспільних відносин, які, будучи недостатньо врегульованими, можуть відігравати криміногенну роль у проявах організованих форм злочинності. Політична воля держави у боротьбі з бандитизмом означає, що держава, влада готові послідовно здійснювати рішучі дії, на-
164
Розділ 17. Злочини проти громадської безпеки та їх запобігання
правленінавиявлення іпритягнення докримінальної відповідальності організаторів і активних членів банд, казнокрадів, «перевертнів»
іт. ін. Необхідно відновити принцип невідворотності покарання. Бандити й інші злочинці мають бути покарані, справедливість повинна перемогти.
Системний підхід у боротьбі з бандитизмом означає зміну технологіїрозслідування. Головноюйогоособливістю єнезвичайний метод розслідування — від окремих злочинів до банди, а від банди — до розкриттязлочинів, щовчиненінею. Запобіжнийефекттакогопідходу полягає не стільки у притягненні до кримінальної відповідальності бандитів, що також важливо, скільки у розформуванні банд.
Спеціально-кримінологічнезапобіганнябандитизмускладаєтьсяіз заходівкримінологічної профілактики, відвернення іприпиненнязлочинів. У межах кримінологічної профілактики бандитизму доцільно здійснювати спеціальними суб’єктами запобіжної діяльності випереджаючітаобмежуючізаходи, зокрема: удосконаленняправовогорегулювання тих суспільних відносин, в яких зосереджуються головні причиниіумови, щосприяютьвчиненнюзлочинів, утомучислійбандитизму(слідвикористовуватиантикримінальнийпотенціалцивільноправових та інших галузей права); кримінологічну обізнаність населення про прояви бандитизму і реально відчутні запобіжні заходи, які здійснюються у зв’язку з цим, з боку правоохоронних органів і громади сіл, районних центрів, міст; виховну запобіжну роботу з молоддю (організаціяінформації, щодискредитуєбандитизм, формуванняусвідомості людейактивноїпротидіїбандитам, розкриттядіяльності банд
іпокарання її учасників, зниження віктимності населення і т. ін.); зменшення практичних можливостей бандитизму (заходи, які ускладнюють організацію банд і вчинення ними нападів; заходи, що підвищуютьризикнападів; заходи, якізнижують«вигідність» бандитизму); залучення спеціалізованих дружин, нічні обходи територій, система оперативного зв’язку з правоохоронними органами і т. ін.
Відвернення і припинення бандитизму має специфічний характер.
Організаціябандизгіднозіст. 257 ККУкраїни— вжезакінченийсклад злочину. До тактичних заходів відвернення бандитизму належать: заходи переорієнтації антисуспільної направленості особи й активні контрзаходи. Наприклад, проведення економічних і соціальнопсихологічних програм з надання допомоги молодим людям у працевлаштуванні, фінансуванні житлового будівництва, вихованні дітей; протидія консолідації злочинців у місцях позбавлення волі та після
165