Загальна частина

Функціонуємережакримінологічнихнауково-досліднихінститутів. Серед них слід назвати Центр ООН з міжнародного попередження злочинності (CICP, Відень), Міжрегіональний інститут ООН із дослідженьзлочинностііюстиції(UNIKRI, Турин), Європейськийінститут з попередження злочинності і контролю над нею (HEUNI, Гельсінкі). Серед європейських інституцій вагому роль відіграє Європейський комітет з проблем злочинності (ЕССP), який розробляє проекти кон- венційабокримінально-політичнірекомендації. РішеннямРадиЄвропи у 2001 р. було засновано Європейську мережу запобігання злочинності (EUCPN). Ця структура сприяє державам в обміні інформацією, розповсюдженніданихщодовпровадженняапробованихіефективних стратегій запобігання окремим видам злочинності.

Важливу роль у дослідженні злочинності виконує створене у 2000 р. Європейське товариство кримінологів, яке об’єднує осіб, що займаються вивченням, викладанням, практикою у царині кримінології, та підтримує науковий обмін і співробітництво кримінологів Європи задляпоширеннякримінологічнихзнаньнаєвропейськомурівні. Було проведено шість щорічних конференцій цього товариства.

Питання та завдання для самоконтролю

1.Охарактеризуйте два напрями у боротьбі зі злочинністю. У чому полягає їх суть і завдання.

2.На чому базується твердження про те, що кримінологія має комплексний характер?

3.Які проблеми належать до головного предмета кримінології?

4.Учомуполягаєкомплекснийхарактеркримінологічноїнауки, їївзаємозв’язки

зправовими, суспільними і природничими науками, спираючись на які, вона формулює і обґрунтовує свої власні висновки і рекомендації?

5.Якими є поняття і значення системи кримінологічної науки?

6.Охарактеризуйте основні етапи становлення і розвитку кримінології.

7.Назвіть учених — представників класичного напряму розвитку кримінології.

8.Схематично зобразіть групи соціологічних теорій.

9.Хто вперше у своїх дослідженнях звернув увагу на особу злочинця?

10.Ознайомтесядетальнішезоднієюізсоціологічнихтеорій. Розкрийтеїїосновнийзміст. Якіемпіричнідослідженнябулипроведенінаїїпідтвердження?

11.Праці яких українських кримінологів вам відомі? Назвіть основні положення їхніх робіт?

12.Охарактеризуйте розвиток сучасної кримінології у світі.

14

Розділ 2

МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИКА КРИМІНОЛОГІЇ

§ 1. Методологія кримінологічної науки

Наукові знання досягаються тільки за умови, якщо вивчення, дослідження будь-якихоб’єктівіявищпроводиться відповідно довимог теорії пізнання, тобто науки про природу пізнання, його сутність і закономірність. Вихідноюточкоюцієїтеоріїєметодологія— вченняпро шляхи і засоби, за допомогою яких вирішуються завдання наукового пізнання.

Методологія розглядається як сукупність положень і вимог теорії пізнання, певних філософсько-діалектичних законів та категорій і логічних принципів, способів, якими наука користується при описі, вивченні й аналізі різних сторін об’єктивної дійсності, а також при пошуку нових уявлень про них.

Залежно від конкретики методологічного аналізу виділяють два рівні методології. На першому, найбільш високому рівні, перебуває загальна методологія, що полягає в реалізації загального підходу до вивченнявсіхоб’єктівіявищдійсності. Загальнаметодологіяскладає, якщо можна так висловитись, загальнометодологічну директиву при проведенні будь-якого дослідження. Другий рівень займає галузева (спеціальна) методологія конкретної наукової галузі. Тут має місце

15

Загальна частина

відбір із загальнометодологічного арсеналу відповідних необхідних і достатніх положень і їх застосування в процесі пізнання певного об’єкта або явища.

Узв’язку з цим про методологію кримінологічної науки можна говорити як про одну з галузевих (спеціальних) методологій. Кримінологія використовує ті філософсько-діалектичні закони і категорії, ті логічні принципи і прийоми, а також ті вимоги теорії пізнання, що

єнеобхідними та достатніми для вивчення свого предмета і пошуку нових знань про нього.

§2. Методи, методика, процедури наукового дослідження

Укримінологічній літературі поряд із терміном «методологія» використовуються і такі поняття, як «метод», «методика», «процедура наукового дослідження».

Метод — це шлях збору та обробки зібраних даних про будь-яке явище кримінологічної властивості.

Методика — поняття, яким визначається сукупність методів, що використовуються для отримання шуканих знань зазначеної властивості, включаючи їх послідовність і взаємозв’язок на різних етапах наукового дослідження, а також аналіз зібраного матеріалу.

Кримінологічні дослідження здійснюються відповідно до раніше розроблених науково-прикладних процедур, які передбачають загальну систему дій і способів організації всього дослідження.

Для збору і обробки кримінологічної інформації практикується застосування різних методів. Серед них виділяють: статистичні, конкретно-соціологічні, психологічні і математичні методи.

Статистичні методи. Злочинність являє собою масове соціальне явище. Узв’язкузцимїїзакономірностінеможутьбутирозкритінаприкладіодиничногофакту, окремогозлочину. Тутпотрібназначнакількість спостережень, слідрозглядатимасузлочинівабовеликуїхсукупність.

Статистичнеспостереженняможебутисуцільнимівибірковим. При суцільному спостереженні береться вся маса фактів, які належать до явища, щовивчається. Привибірковомуспостереженнідослідниквивчає тільки частину таких фактів, тобто генеральної сукупності фактів.

Можливістьзастосуваннячастковогоспостереженняобґрунтовуєтьсятим, щоприправильніййогоорганізації зверненнялишедообмеже-

16

Розділ 2. Методологія і методика кримінології

ногомасивустатистичногоматеріалудозволяєотриматипредставницькі з достатньою мірою точності висновки, які можна поширити на всю генеральнусукупністьматеріалу, щовивчається, тобтоберетьсячастина цілого і за його результатами виводиться судження про ціле.

Довибірковогометодувдаютьсяуразі, якщоорганізаціясуцільного спостереження є надто складною, потребує дуже великих коштів, залучення значної кількості досвідчених дослідників, а також тривалого часу на його проведення. Замість цього, як свідчать теорія і практика, представницькірезультатиможливоотриматиізадопомогоювивчення відповідним чином відібраної частини всього масиву, що вивчається.

Результати суцільного і вибіркового спостереження деякою мірою є близькими. Однак тут відзначається лише приблизний збіг. Між нимизавждимаємісцепевнарізниця, якувтеоріїймовірностіназивають похибкоюрепрезентативності. Похибкарепрезентативності будеменшою, якщо у більшому обсязі буде відібрана вибіркова сукупність.

У кримінології використовуються такі конкретно-соціологічні методи: масові опитування; спостереження; вивчення документів; експертні оцінки.

Усе різноманіття методів опитування можно звести до двох видів: інтерв’ю і анкетування.

Інтерв’ю являє собою звичайну бесіду, яка передбачає прямий контакт поміж дослідником (інтерв’юером) і опитуваним (респондентом). Особливість цього методу полягає в тому, що опитуваний і той, хто опитує, стикаються віч-на-віч. Від характеру їх спілкування, міцностіконтактівіступенявзаєморозуміннябагатовчомузалежатьуспіх інтерв’ю, повнота і якість отриманої інформації.

За ступенем формалізації виділяють вільне (неформалізоване) і стандартизоване (формалізоване) інтерв’ю. При вільному інтерв’ю допускається довільна зміна кількості, змісту питань і порядку їх постановки залежно від ходу бесіди. При проведенні такого інтерв’ю задається лише одна його тема. Однак інтерв’юер зобов’язаний чітко уявлятисобі, якуінформацію йомунеобхідно одержати. Стандартизоване інтерв’ю проводиться за детально розробленим запитальником. Вінобмеженийоднаковоюкількістюпитаньодногоітогожзмісту, які ставляться всім опитуваним в однаковій послідовності. Мета такого інтерв’ю – одержати найбільш порівняні відомості.

Даний метод має декілька переваг. По-перше, інтерв’ю дозволяє більшглибокопроникнутиусоціально-психологічніпричинилюдської поведінки. По-друге, під час його проведення можна встановити сту-

17

Загальна частина

пінь відвертості респондента. По-третє, інформація, яка при цьому збирається, надходить більш швидко і повно, як правило, вона є безпосередньою та яскравою.

Анкетуванняявляєсобоюзбіркримінологічноїінформаціїшляхом письмового заповнення заздалегідь розроблених анкет. Анкета — це документ, упорядкований за формою і змістом запитань у вигляді опитного листа. Чим складніше явище, що вивчається, та глибше дослідження, тим більше в анкеті запитань і ширше їх обсяг. Питання в анкеті розбиваються на окремі групи (змістові блоки). При цьому забезпечуються послідовність ілогічність їхрозміщення, атакож враховується характер явищ, що підлягають вивченню.

Спостереження — метод емпіричного дослідження, який полягає

убезпосередньому сприйнятті дослідником соціальної дійсності,

упрямійреєстраціїпевнихподійіситуацій. Вінєочевидцемцихподій, тому інформацію про ті або інші факти і обставини черпає не з чужих джерел, а з особистих спостережень за цими фактами і обставинами.

Вивченнядокументів— єубагатьохвипадкаходнимізджерелотримання необхідної кримінологічної інформації. Досліднику-кримінологу доводитьсястикатисязрізногородуофіційнимиінеофіційнимидокументами. Найчастіше — це матеріали кримінальних справ або окремі процесуальні документи, узагальнення слідчо-судової практики, висновки різногородуекспертиз, матеріаликонтролюючихорганів, листиіскарги громадян з приводу вчинених злочинів, повідомлення засобів масової інформації, виступи народних депутатів тощо. Вивчення та аналіз переліченихдокументів даєзмогуодержувати кориснуінформацію.

Метод експертних оцінок у кримінології полягає в обліку думок фахівців, провіднихвокремихгалузяхзнаньекспертів, зрізнихпитань, що стосуються злочинності та заходів боротьби з нею. Безпосереднім об’єктом і предметом дослідження стають не певні явища і процеси, а думки, судження фахівців-експертів про ці явища і процеси. Оцінки експертів мають бути засновані на їх глибоких теоретичних знаннях ібазуватисянавеликомупрактичномудосвіду. Узв’язкузцимголовне завданнядослідникаполягаєвтому, щобвідібратигрупукомпетентних експертівіправильнопоставитипереднимивідповідніпитання. Кількість експертів, які залучаються при цьому, залежить від завдань дослідження, складності проблем, що вивчаються, терміновості проведення експертизи.

Опитуванняекспертівпроводятьсяочноізаочно. Підчасйогопроведення можливим євисловлення декількох особистих думок. Усі вони

18

Розділ 2. Методологія і методика кримінології

узагальнюються і аналізуються дослідником, який вдається у таких випадках до встановлення усередненої точки зору, яка підтримується більшістю експертів.

Психологічні методи. При вирішенні деяких кримінологічних проблемнеможливообійтисябеззастосуванняцихметодів. Їхвикористаннядодає глибиниівсебічності кримінологічним дослідженням, оскіль- кисучаснапсихологіядозволяєпсихологу-практикуікримінологувдо- сконалювати свою роботу з людьми. Тут мається на увазі як загальна психологія, так і її прикладні галузі: психодіагностика, психотерапія, психогенетика, соціальна психологія, соціальна психотерапія та ін.

Методи перелічених галузей прикладної психології використовуються в кримінології для вивчення особи злочинців, виявлення характеристики малих соціальних груп кримінальної спрямованості, збору матеріалів, що пояснюють механізм злочинної поведінки, розробки профілактичних заходів психолого-педагогічного змісту.

Найбільшпоширенимпсихологічнимметодомєтестування, тобто вимірювання сукупності властивостей і психічних станів осіб, які входять до складу малих соціальних груп. При тестуванні використовуються стандартизовані питання, що мають певну шкалу значень. Застосування тестологічних процедур обумовлюється необхідністю зіставлення(порівняння, ранжирування) індивідівзарівнемїхрозвитку абоступенемвиразностірізнихпсихологічнихякостей(інтелект, здібності, темперамент, емоції, особистісні риси та ін.).

Теорія і практика психологічної науки розробила безліч тестів — це:

а) загальноособистісні, які вживаються для дослідження всієї системипсихологічнихвластивостейособи; б) особистісні, задопомогою якихвиявляєтьсябудь-якаоднахарактернарисаіндивіда; в) групові— длявивченняструктурималихнеформальнихіформальнихсоціальних груп (їх згуртованість, особливості психологічного клімату, що панує в них). Враховуючи складність і неабияку важливість психологічних методів, юристи-кримінологи при їх застосуванні повинні тісно співпрацювувати зі спеціалістами-психологами.

Експеримент кримінологічний — це метод перевірки гіпотез та отриманнятакимчиномпевноїінформаціїпрозлочинність, формування особи злочинця, запобігання злочинності та окремих її проявів шляхом штучного створення відповідних умов, при яких зазначені явища відбуваються або можуть відбутися. Він дозволяє виявити нові або уточнити раніше відомі факти, перевірити ту чи іншу гіпотезу або

19

Загальна частина

нововведення. Проведення експерименту в кримінології застережене двомаумовами. По-перше, вінможезастосовуватисятількиупозитивному напрямку. По-друге, його проведення допустиме в межах закону і моралі, що виключає порушення прав, свобод і законних інтересів громадян.

Математичні методи. Зараз суспільні науки, що вивчають соціальні явища і процеси, використовують кількісні методи сучасної математики. Кримінологія щодо цього не є винятком.

Для використання математичних методів у кримінологічних дослідженнях є можливість і необхідність. Можливість випливає з того, що об’єктикримінологічнихдослідженьявляютьсобоюмасовіявища, яким властиві статистичні закономірності, і їх кількісна сторона може бути зуспіхомпідданаматематичномуаналізу. Необхідністьжезумовленатим, що під час кримінологічних досліджень масив зібраного емпіричного матеріалусягаєвеличезнихобсягів. Йоговивчення, обробкаіаналіз, безумовно, вимагаютьзалучення кількісних математичних методів.

Проведення анкетування, інтерв’ю, спостереження та інших кримінологічних методик дослідження повинно супроводжуватися використанням методу створення контрольної групи. Це означає, що при здійсненні експериментального дослідження паралельно з ним проводиться і контрольне. З цією метою нарівні з експериментальною створюється і контрольна група. Вона повинна бути зрівняна за усіма ознакамиіпоказниками, крімтих, щовивчаються. Порівняннявисновків експериментального, основного дослідження і висновків контрольного дослідження дає можливість визначити, чи є типовими та обґрунтованими закономірності, встановлені при вивченні основної групи. Контрольна група, таким чином, являє собою те необхідне тло, на якому проглядаються й якісні ознаки явища, що вивчається.

Як уже зазначалося, кримінологічні дослідження здійснюються відповідно до раніше розроблених науково-прикладних процедур, які передбачають загальну систему дій і способів організації всього дослідження. У зв’язку з цим заслуговує на увагу питання про етапи кримінологічних досліджень.

Звичайно таке дослідження передбачає сім етапів.

Першийетапполягаєувиборіпредмета(теми) іоб’єктадослідження. Ініціатива при цьому належить науковим установам, практичним органам і окремим вченим-дослідникам. На цьому етапі вивчаються літературні джерела і результати колишніх досліджень за обраною темою.

20