Розділ 11. Злочини проти статевої свободи і статевої недоторканості особи...

§3. Запобігання злочинам проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

Загаломзаходизапобіганнястатевимзлочинамподіляютьсяназагальносоціальні, спеціально-кримінологічні, індивідуальнітавіктимологічні.

На загальносоціальному рівні нагально важливим є запровадження морально-виховних програм, спрямованих на виховання поваги людей один до одного, на пропаганду неможливості порушення прав і свобод іншихосіб. Доцихправналежатьстатевасвободаістатеванедоторканість особи. Причому саме тут необхідно звертати увагу на гендерний аспект виховання, зокрема, наповагудожінки, доїїправісвобод.

Профілактика статевихзлочинів, якнапрямспеціально-криміно-

логічного запобігання, передбачає статеве виховання неповнолітніх, яке включає соціально-психологічний, педагогічний, медичний і сексологічний аспекти.

Важливим напрямком є слідча профілактика, яка має відрізнятися максимальною коректністю і дієвістю.

Відвернення зґвалтування застосовується на етапі від моменту формуваннязлочинногомотивудопочаткуйоговиконання, атомуєнайбільш ефективнимстосовнопотенційнихґвалтівників, якісамостійностворюють умови для вчинення зґвалтування та інших статевих злочинів, а також щодотих, хтовідбувавпокараннязавказанісуспільнонебезпечнідіяння чи інші насильницькі злочини. Перша група заходів відвернення — заходи переорієнтації антисуспільної настанови, тобто допомога в задоволеннісоціальних, економічнихпотреб, підвищенняпочуттявідповідальності за свої дії й виховання поваги до статевої свободи і статевої недоторканостііншихлюдей. Другагрупа— арсеналактивнихконтрзаходів. Донихналежатьпереконання(посиленнягальмівнихпроцесівпотенційногоґвалтівника) йдопомога(соціальнийзахист).

У сфері ж припинення статевих злочинів необхідно поліпшувати роботу щодо патрулювання парків, скверів, лісопосадок тощо.

Індивідуальне запобігання сексуальним злочинам можна розглядати утрьохнапрямах— профілактика, відверненняіприпиненнявчинення зґвалтування. Виявлені групи осіб, щодо яких застосовуватимуться вказані заходи: а) повнолітні; б) неповнолітні (з нимимаютьпрацюватипредставникивиховнихзакладів, громадськихорганізаційтапрацівники міліції); в) раніше судимі (заходи постпенітенціарної адаптації й ресоціалізації, діяльність громадських організацій тощо); г) особи з психічними і сексологічними відхиленнями.

117

Особлива частина

Віктимологічне запобігання зґвалтуванням являє собою окремий напрямок, якийіснуєнатрьохрівнях— загальносоціальному, спеціальному й індивідуальному.

Заходи загальносоціального віктимологічного запобігання схожі зоднойменнимизаходамизапобіганнязлочинам. Спеціальневіктимологічне запобігання складається з віктимологічної профілактики та віктимологічного припинення вчинення статевих злочинів. Останнє

єсукупністю дій самої потерпілої, спрямованих на припинення злочинного наміру на стадії замаху або свідоме відвернення обставин, за якихвказанесталобнеможливим. Середних— виховні, психологічні, медичні, технічні, соціальні та інші заходи.

Найбільш впливовими є виховні заходи, зокрема проведення спеціальних бесід у школах, поліпшення віктимологічної обізнаності населення; донесенняінформаціїпрошкідливістьзамовчуванняфактів статевих нападів, пояснення процедури повідомлення пронихдоправоохоронних органів.

Корисними є захисні заходи, які мають застосовуватися на рівні міста, держави (зміна по можливості розкладу робочого дня жінок, планів містобудування тощо) й доведення до людей прийомів і способів захисту і самозахисту (наявність технічних приладів, правила поведінки в темний період часу, при проведенні дозвілля та ін.). Важливим є створення та функціонування телефонів довіри, центрів психологічної, медичної допомоги та реабілітації.

Необхідність надання допомоги реальним жертвам зґвалтування

єодним зі стратегічних напрямів запобігання злочинам. Указане має здійснюватися діяльністю жіночих та інших громадських організацій, юридичних, медичних закладів тощо.

Питання та завдання для самоконтролю

1.Охарактеризуйте динаміку вчинення зґвалтувань, її причини і сутність.

2.Які особистісні якості притаманні особам, що вчиняють злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості?

3.Опишіть особливості віктимності жертв зґвалтувань.

4.Які причиниіумовивчинення статевих злочинівіснуютьнаіндивідуальному рівні?

5.Наведітькороткухарактеристикузагальносоціальним, спеціально-кримі- нологічним, індивідуальним та віктимологічним заходам запобігання злочинам проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

118

Розділ12

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ ТА ЇХ ЗАПОБІГАННЯ

§1. Кримінологічна характеристика злочинів проти власності

Право на власність становить основу реалізації всього комплексу прав і свобод людини. Злочини проти власності передбачені VI розділом КК України, що включає 16 складів злочинів. Ця категорія злочинів належить до типу «корислива злочинність», в основі виділення якої лежить «корисливий мотив» — прагнення задовольнити матеріальні потреби, отримати майнову вигоду злочинним шляхом.

Характерними ознаками даної групи злочинів є родовий об’єкт — власність, предмет— майно(майновіправа), корисливімотивитамета, умиснаформавини. Цізлочинивирізняютьсязаспособами злочинного посягання, що дозволяє їх класифікувати на дві групи: корисливі ненасильницькітакорисливінасильницькі. Позамежаминазванихгруп частковозалишаютьсязлочини, пов’язанізізнищенняммайна, мотиви та способи вчинення яких можуть бути різними.

Злочини проти власності становлять майже 60 % від усієї злочинності. Найбільш поширеними корисливими ненасильницькими злочинамиєкрадіжки, акорисливиминасильницькими— грабежіірозбої, що й спонукає докладно розглянути кримінологічну характеристику саме цих посягань проти власності.

119

Особлива частина

Крадіжки посідають 60 % у структурі злочинів проти власності. Їхрівеньзаостаннірокистановить: 2005 р. — 186 659 зареєстрованих злочинів і 70 716 виявлених осіб; 2006 р. — у тому ж порядку 132 159

і47 324; 2007 р. — 114 665 і 41 729. Суттєве зниження динаміки крадіжок пояснюється їх частковою декриміналізацією (2005 р.) та низьким відсотком їх виявлення.

Структурними показниками є такі.

За місцем посягання домінують крадіжки із житла та іншого приміщення (квартири, будинки, дачі, склади, магазини тощо); за ними йдуть крадіжки із транспортних засобів та крадіжки у натовпі («кишенькові»), які є найбільш латентними і переважно вчиняються злодіями-професіоналами.

Предметами посягання частіше (понад 60 %) є цінні речі: гроші, валюта, виробиіздорогоціннихметалів, мобільнітелефони, оргтехніка, аудіо-, відеотехніка; дещорідше— виробиізчорнихтакольорових металів, одяг, худоба, продукти харчування, спиртні напої, предмети домашньої обстановки тощо.

Способиізасобикрадіжок: проникненнячерездвері(підбірключів, використання спеціальних пристроїв, пошкодження дверей); проникнення через вікно (кватирку, балкон); проникнення через дах; дуже рідко підкоп.

За стійкістю умислу крадіжки поділяються на завчасно підготовлені і ситуативно обумовлені. Завчасно підготовлені крадіжки, як правило, вчиняються групою осіб за попередньою змовою та організованою групою. Найбільшу небезпеку становлять стійкі групи, орга- нізованідосвідченимизлочинцями35–50 років, доскладуякихвходять

ізлодії-професіонали. Злочиннадіяльністьтакихоб’єднаньможетривати роками, нараховувати десятки чи навіть сотні епізодів і спричиняти багатотисячні збитки. Ситуативні крадіжки вчиняються як нестійкимигрупами, такізлодіями-одинаками, донихчастішевдаються алкогольнота наркозалежні особи, підлітки, деградовані елементи.

Насильницькі грабежі і розбої є найбільш поширеними корисливиминасильницькимизлочинамипротивласності. Їхрівеньстановить: грабежі — 2005 р.: 47 054 зареєстрованих злочинів і 16 817 виявлених осіб; розбої — 6708 злочинів і 5763 осіб; 2006 р.: грабежі — 41 663

і17 808; розбої — 6465 і 6019 відповідно; 2007 р.: грабежі — 32 268

і16 577; розбої — 5716 і 5750 відповідно.

На загал слід сказати, що корисливі насильницькі злочини переважно мають молодіжний і груповий характер. Непоодинокими є ви-

120

Розділ 12. Злочини проти власності та їх запобігання

падки входження до складу злочинних груп жінок, які виступають

уроліпособників. Утім, слідзазначити, щоблизько3 % грабежівірозбоїв вчиняються організованими групами, злочинна діяльність яких з часом набуває більш суспільно небезпечних форм: бандитизм, вбивства на замовлення, викрадення людей та ін. Подібні злочинні об’єднання очолюються завзятими злочинцями, досвідченими рецидивістами 35–45 років, які щонайменше 1/2 свого життя провели в колоніях.

За місцем вчинення грабежі і розбої можна поділити на вчинені

угромадських місцях, із проникненням у житло та вчинені на транспорті.

Угромадських місцях (вулиці, парки, сквери, зупинкитранспорту, біля розважальних закладів, у під’їздах багатоповерхівок) злочини здебільшого вчинюються підлітковими (14–17 років) та молодіжними (18–24 роки) групами проти поодиноких перехожих, які привертають увагу злочинців своїм нетверезим станом, дорогим вбранням, розтринькуванням грошей, виставленими на показ мобільними телефонами, ювелірними виробами тощо.

Злочиниізпроникненнямужитло, якправило, завчасноготуються, збирається інформація про матеріальні статки майбутньої жертви, складсім’ї, наявнівприміщенізасобисамозахисту. Цізлочинивчиняються особами 25–35 років і старшими, близько 40 % з яких мають колонійське минуле. При пограбуваннях і розбійних нападах на пункти обміну валют, банки, комп’ютерні клуби, магазини, квартири заможних громадян злочинці використовують зброю, спеціально пристосовані предмети, засоби маскування, транспорт.

На транспорті злочини даної групи вчиняються проти водіїв таксі, водіїв вантажних перевезень, у тому числі транзитних, інкасаторів, комерційних туристів, власників щойно придбаних авто, контрабандистів. Значначастинаподібнихпосягань(окрімнападівнатаксистів) вчиняється організованими групами протягом тривалого часу.

Предмети посягання — «вуличні» злочини орієнтовані на заволодіння особистими носильними речами (кишенькові гроші, мобільні телефони, ювелірні прикраси, одяг); із проникненням у житло — гроші, валюта, ціннеімалогабаритне майно, товарно-матеріальні цінності; на транспорті — грошова виручка, значні суми цільового призначення, партії високоліквідного товару та ін.

Способи і засоби посягання — удари руками і ногами у життєво важливі органи, погрози і застосування зброї смертельної та несмер-

121