Розділ 21. Злочинність у місцях позбавлення волі та її запобігання

Питання та завдання для самоконтролю

1.Дайте визначення і обґрунтуйте поняття «злочинність місць позбавлення волі» та назвіть її кількісно-якісні показники.

2.Які особливості характерні для особи злочинця, що вчинив злочин у місцях позбавлення волі.

3.Назвіть криміногенні явища, які детермінують злочинність у місцях позбавлення волі.

4.Як кримінальна субкультура впливає на криміногенну ситуацію в місцях позбавлення волі?

5.Виділіть у системі запобігання злочинності в місцях позбавлення волі кримінологічну профілактику, відвернення і припинення злочинів.

213

Розділ22

ЖІНОЧА ЗЛОЧИННІСТЬ ТА ЇЇ ЗАПОБІГАННЯ

§1. Кримінологічна характеристика жіночої злочинності

Жіноча злочинність являє собою сукупність злочинів, які вчиняються жінками, хоча у КК України передбачений тільки один склад злочину(ст. 117), спеціальнимсуб’єктомякогоєтількижінка(вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини). Жіноча злочинність — складова частина всієї злочинності і підкоряється її загальним закономірностям та змінам. Традиційне ж у кримінології відокремлення і вивчення жіночої злочинності обумовлено тим, що вона має певні особливості. Останні пов’язані як із біологічними, так і значною мірою із соціальними факторами, які, визначаючи місце жінки в суспільстві, відбиваються на формуванні її свідомості, обмежують коло її зовнішніхзв’язківіжиттєвуактивність, типреагуваннянакриміногенніпрояви зовнішнього середовища.

Взагалі жіночій злочинності — порівняно з чоловічою — притаманнітакіриси, якбільшастабільністьїїкількісно-якіснихпоказників, певна структурна одноманітність, менші агресивність, жорстокість, вандалізм тощо. Звичайно, історично змінюються соціальні умови, гострота реагування держави на недопустимі форми поведінки, у зв’язку з чим змінюється і кримінологічна характеристика жіночої злочинності.

214

Розділ 22. Жіноча злочинність та її запобігання

Рівеньжіночоїзлочинностізначнонижчийзачоловічуіїїпитомавага у структурі злочинності в цілому становить приблизно 17 %. Має місце деякезниженнярівняжіночоїзлочинності: якщоу1996 р. буловиявлено близько59 тис., у2000 р. — 46 тис., у2001 р. — понад38,5 тис., у2005 — 2006 рр. відповідно — 33 478 і 28 057, у 2007 р. — 27 256 жінок, які вчинилизлочини. Зниженнядинамікизлочинностіжінокпояснюється низкою обставин: скорочення населення, міграція, декриміналізація деяких злочинів та ін. Злочинність дівчат складає до 6 %.

Жіночій злочинності властиві певні особливості, зокрема, переважну частину в її структурі займають такі корисливі злочини, як крадіжка чужогомайна, обманпокупцівтазамовників, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Переважна більшість цихзлочинівбезпосередньо стосується тієї роботи, яку виконують жінки (промисловість, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання і збут, освіта, охорона здоров’я, культура, соціальне забезпечення, сільське господарство, підприємницька діяльність тощо).

Жінкидедалі впевненіше займаютьвуправлінському апараті, державних установах і організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційних та адміністративно-господарських повноважень, що впливає на рівень, структуру і динаміку злочинності.

Насильницькі злочини не є характерними для жіночої злочинності і найчастіше вчиняються у сімейно-побутовій сфері. Але останніми рокамивиявляєтьсянегативнатенденціядорізкогозростаннякількості жінок, які притягаються до кримінальної відповідальності за тяжкі насильницькі злочини проти життя та здоров’я особи, корисливонасильницькізлочини(грабіж, розбій), зазлочини, пов’язанізнаркотиками. І хоча питома вага цих злочинів у структурі жіночої злочинності поки що невелика, але за певних умов вона може збільшуватися.

В умовах соціально-економічних негараздів, які значною мірою впливають на соціально-психологічний стан сімейно-побутових відносин і виникнення сімейного неблагополуччя, зростають тяжкі насильницькізлочинивсім’ї. Мотивамивбивствітяжкихтілеснихушкоджень стають прагнення вирішити проблемні ситуації, конфлікти; помста, ревнощі, корисливість, страх тощо.

Жертвами сімейно-побутових злочинів стають подружжя, діти, сусіди, співмешканці, родичі, друзі та знайомі. За деякими спостереженнями, ворганізації вбивствродичівназамовлення, якценедивно, «пріоритет» належить жінкам.

215

Особлива частина

Жіночий злочинний професіоналізм характерний для таких видів злочинів, як крадіжка, шахрайство, створення або утримання місць розпусти і звідництва та інші. Жінки-злочинниці опановують нові кримінальніпрофесії: торгівлянаркотичнимизасобами, торгівлялюдьми тощо. Рівень рецидиву злочинів серед жінок — до 10 %.

Питання про місце алкоголю в системі факторів, що мають помітний зв’язок зі структурою жіночої злочинності, є тепер особливо актуальним, оскільки в алкогольний полон потрапляють дедалі більше жінок. Характеризуючи вплив алкогольної обтяженості на види та форми злочинної поведінки, слід зазначити, що агресивні злочини невластиві жінкам-алкоголічкам.

Дослідженнями виявлена специфіка мотивів, які лежать у генезі кримінальної поведінки. Встановлено, що агресивно-хуліганські мотивимаютьневеликупитомувагу. Часткавбивствугрупізлочинницьалкоголічок нижча, ніжузлочинницьбезтакихознак. Особливемісце серед вбивств при обтяжуючих обставинах, які вчиняють жінкиалкоголічки, посідає вбивство з корисливості. Цільова спрямованість вчинківтакихзлочинниць— цезадоволенняпотребивалкоголі. Майно, речі, коштовності йдуть на придбання алкогольних напоїв. Заради алкоголю вчиняються крадіжки, грабежі. Значну групу злочинів, які вчиняють жінки-алкоголічки, становлять крадіжки чужого майна. Тут характерним є ненасильницький спосіб заволодіння ним.

Після відбуття покарання у вигляді позбавлення волі багато жінок стають соціально неадаптованими, особливо зараз (самотність, відсутністьжитлаіроботи, сімейнихіродиннихзв’язків, надіїнамайбутнє). Наслідком цього є рецидив злочинів.

Вивченняособижінки-злочинницімаєважливезначеннядляпізнан- ня причинно-наслідкових зв’язків, які лежать в основі жіночої злочинності і забезпечують застосування відповідних попереджувальних заходів. Даній категорії осіб властиві як деякі загальні для всіх злочинців риси, такіспецифічні, щовиділяєїхзосновноїмасиправопорушників. Надумкудослідників, біологічніособливостіжінок, обумовлюючиабо в деяких випадках обмежуючи кількісні показники окремих видів злочинів, не виступають головними у поясненні детермінації злочинів. І все ж не можна не враховувати те, що жінки виявляються, наприклад, меншзахищенимипсихологічновідрізнихускладненьвїхньомужитті. Основну масу злочинниць, які перебувають у місцях позбавлення волі, становлять жінки віком від 20 до 40 років, що пов’язано зі зміною соціального статусу жінок, їх соціальною незахищеністю, безробіттям,

216