Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Kriminologiya.docx
Скачиваний:
33
Добавлен:
08.03.2016
Размер:
91.1 Кб
Скачать

1.Поняття і визначення кримінології як науки.

кримінологія являє собою комплексну науку про закономірності злочинності та її окремі прояви, про особу злочинця, причини й умови, що породжують та обумовлюють злочинність і окремі злочинні посягання, а також про форми і методи соціального і нормативного впливу на них з метою контролю за цими негативними явищами. "кримінологія" означає вчення про злочин. Згодом це поняття набуло більш широкого значення, і сьогодні поняття "кримінологія" трактується як наука про злочинність.

2.Предмет кримінологічної науки.

Предметом кримінології є дослідження закономірностей, законів, принципів, властивостей, проявів розвитку суспільних відносин, які становлять об'єкт кримінології; Предмет кримінології характеризує загальний зміст науки кримінології, визначає напрями та завдання наукового до­слідження.Головним елементом предмета кримінології є власне зло­чинність як історично мінливе, соціальне та кримінально-правове явище, яке становить сукупність усіх злочинів, скоє­них у державі за певний період. Вона вимірюється такими кількісно-якісними показниками, як рівень, структура, динамі­ка, характер і географія.

3.Місце кримінології в системі правових наук.

Хоча кримінологія тісно пов'язана з наукою кримінального права, але вона не є частиною цієї науки. Кримінологія є самостійною наукою, що має свій власний предмет.Предметом кримінального права є правовідносини з приводу конкретного злочину і встановлена законом кримінальна відповідальність за нього. Предмет кримінології – злочинність, її причини і умови, особистість злочинця, попередження злочинів як репресивними, так і нерепресивними засобами. Кримінологію не можна вважати лише правовою наукою, бо її предмет виходить за межі предмету юридичної науки, предметом якої є право як соціальне явище. Оскільки злочинність як предмет кримінології є за своєю природою явищем, що має соціологічні і психологічні властивості, то наука кримінологія, що вивчає це явище, має відповідно бути самостійною комплексною соціолого-психологічною наукою, котра використовує для дослідження злочинності досягнення інших наук: філософії, економіки, юриспруденції, педагогіки і т.п.

4.Звязок кримінології з правовими та суспільними науками. Кримінологія не лише використовує дані інших наук, а й збагачує інші науки своїми власними висновками. Оскільки злочинність зв'язана із економікою, кримінологія не може обійтись без взаємодії з економічною наукою. Суттєвою мас бути взаємодія кримінології з юриспруденцією. Юриспруденція визначає можливості різноманітних галузей законодавства (не лише кримінального права) у сфері попередження злочинності. Особливо це стосується законодавства, що регулює економічне життя, адміністративного законодавства. Останнім часом, особливо у західних країнах, кримінологія тісно взаємодіє з біологічними науками і медициною, котрі відкривають засоби впливу на поведінку осіб, що вчиняють злочини, а також досліджують вплив алкоголізму і наркоманії, інших патологічних факторів на кримінальні прояви.

5.Системакримінологіч-ої науки.Криміналогічна класифікація ОЧ кримінології. За предметом дослідження кримінологія складається з чотирьох частин:учення про злочинність;учення про детермінацію злочинів;учення про особу злочинця та жертву злочинів;учення про засоби протидії злочинності.За рівнем узагальнення науково-практичної інформації кримінологія поділяється на загальну й особливу (спеціальну) частини. В особливій частині міститься кримінологічна характери­стика різних видів і груп злочинів: корисливої та насильни­цької злочинності, професійної і організованої, рецидивної та економічної, злочинності неповнолітніх, жінок, злочинності в місцях позбавлення волі та ін.

6.Завдання кримінології в світлі Конституції України. Найголовніше практичне завдання кримінології — виявля­ти шляхи стабілізації злочинності, зменшувати її розміри й не­безпеку. До основних завдань кримінології належать такі:отримання достовірних даних про елементи, що є предме­том кримінології;систематичне виявлення й аналіз явищ, процесів, факто­рів, ситуацій, обставин, що детермінують злочинність;виявлення і вивчення суперечностей і конфліктів, що призводять до виникнення та реалізації злочинних намі­рів, а також формування особи злочинця;розробка наукових рекомендацій щодо усунення або ней­тралізації явищ, що спричинюють антисуспільну злочин­ну поведінку;наукова розробка заходів, пов'язаних з виявленням осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, вивчення цих осіб і вжиття дієвих профілактичних заходів впливу на них.

7.Основні етапи розвитку кримінології як науки.

На становлення кримінології як самостійної науки найбільш виразно вплинули наступні чотири види досліджень: 1) антропологічні; 2) статистичні; 3) соціально-економічні, соціологічні та інші, в процесі яких аналізувалися чинники злочинності і механізм їх впливу; 4) соціально-правові. Основоположником антропологічних досліджень був френолог Галль. Він розділив людей, що здійснюють злочини, на три категорії і поклав початок біологічної класифікації злочинців. До першої категорії він відносив тих злочинців, чиї вроджені якості дозволяють їм в самих собі знаходити опору в боротьбі з спокусами й поганими потягами. Друга категорія складається, на думку Галля, з людей, знедолених від природи. В силу своїх вроджених якостей ці люди легко стають жертвою злочинних потягів. Третя категорія займає між цими двома проміжне положення. Пізніше ідею наявності вродженого злочинця яскраво обгрунтував колишній тюремний лікар, італійський професор судової медицини Чезаре Ломброзо. Під класичною школою кримінології слід розуміти систему ідей про злочини й боротьбу з ними, що сформувались у межах так званої класичної школи кримінального права, яку заснував дворянин Ч. Беккаріа з Мілана.

8.Розвиток кримінології в Україні за радянських часів. За радянських часів було підсилено позиції соціологічної кримінології. Вийшло друком багато праць з аналізу мораль­ної статистики, особи злочинця тощо як представників старої професури так і їх учнів. Для кримінологічних досліджень тієї пори були характерні відносна незалежність від ідеологічних догм і прагнення розіб­ратися не тільки в зовнішніх криміногенних факторах, а й у властивостях особи правопорушника. Широко використовува­лися досягнення біології, психіатрії, психології, теорія реф­лексів Бехтєрєва і Павлова. Усе це суперечило диктаторському сталінському режиму й не вписувалося в офіційно визнані ленінські ствердження про корінну причину злочинності. Починаючи з 1929 р. і до середини 30-х років ХХ ст. укра­їнська радянська кримінологія зазнала нищівного розгрому. Приводом стало обвинувачення кримінологів у пропаганді класово ворожої теорії Ч. Ломброзо про природженого зло­чинця.

9.Сучасний стан кримінології в Україні.

Серед важливих напрямів кримінологічних досліджень в Україні останніми роками виокремлюються проблеми організованої та професійної злочинності, економічної злочинності, злочинності неповнолітніх і молоді, питання попередження злочинності, попередження та прогнозування рецидивної злочинності, кримінальної психології. Потреби практики висувають кримінологічну науку на відповідне місце в системі правоохоронних органів. У 1998 р. було створено Кримінологічну асоціацію України, завдання якої полягає в об'єднанні й координації зусиль вче­них і практичних працівників щодо розвитку кримінології.

10.Система попередження злочинності в зарубіжних країнах.Міжн.крим.організації.У країнах-членах Європейського Союзу виділяють два рівні попередження злочинів: соціальне і ситуаційне.Соціальне попередження спрямовано на зміну несприятливих умов формування особистості людини, особливо мікросередовища і мікросоціального ситуації. Ситуаційне виходить з того, що окремі категорії злочинних діянь відбуваються при певних обставинах, в певний час і певних місцях. Сама ситуація стимулює і провокує певні види злочинів. У деяких країнах, наприклад у ФРН, виділяють первинну, вторинну і третинну превенції. Первинна превенція спрямована на подолання дефіциту соціальності і позитивного правосвідомості як головної причини злочинів. Вторинна превенція здійснюється поліцейськими органами і пов'язана з правовими засобами утримання від злочинів. Третинна превенція передбачає ті профілактичні заходи та засоби, які застосовуються в процесі покарання та ресоціалізації злочинців. Однією з найвпливовіших міжнародних організацій, що займається питаннями забезпечення міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю є Міжнародна кримінологічна спілка.Інтерпол.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]