Міністерство освіти і науки України
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
КРИМІНОЛОГІЯ
Загальна та Особлива частини
Підручник
За редакцією професора В. В. Голіни
Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів
2-ге видання, перероблене і доповнене
Харків «Право»
2009
ББК 67.9 (4УКР)6я73 К82
Затверджено Міністерством освіти і науки України
(Лист № 1.4/18-Г-2430 від 26. 11. 2008 р.)
Рекомендовано вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол №10 від 20.06.2008 р.)
Рецензенти:
В. І. Борисов, доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України;
О. М. Костенко, доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України;
В. О. Туляков, доктор юридичних наук, професор
Автори підручника:
І. М. Даньшин— докторюридичнихнаук, професор(§ 1–3 розд. 1, розд. 2–6, 15, 24, 25); В. В. Голіна — доктор юридичних наук, професор (вступ, розд. 7, 9, 17, 21–23); М. Ю. Валуйська — кандидат юридичних наук, доцент (розд. 18, 20); О. В. Лисодєд — кандидат юридичнихнаук, доцент(розд. 8, 10, 16); С. Ю. Лукашевич— кандидат юридичнихнаук, доцент(§ 2–3 розд. 11, § 3 розд. 21); В. Ф. Оболенцев— кандидат юридичних наук, доцент (§ 3 розд. 3, розд. 13, 19); О. Ю. Шостко— кандидатюридичнихнаук, доцент(§ 4 розд. 1, розд. 26); О. Ю. Юрченко — кандидат юридичних наук, доцент (розд. 14); Б. М. Головкін— кандидатюридичнихнаук(розд. 12); А. С. Лукаш— кандидат юридичних наук (§ 1 розд. 11, розд. 27).
Кримінологія: ЗагальнатаОсобливачастини: підручник/ І. М. ДаньК82 шин, В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська та ін.; за заг. ред. В. В. Голіни. –
2-ге вид. перероб. і доп. – Х.: Право, 2009. – 288 с. ISBN 978-966-458-098-1
Загальна частина підручника присвячена розгляду предмета, методології іметодики кримінологічної науки, злочинності йкількісно-якісних їїпоказників, детермінації злочинностітаїїокремихвидів, особизлочинцяіпотерпілого, запобігання злочинності, кримінологічного прогнозування і планування.
В Особливій частині розкриваються питання кримінологічної характеристики окремих частин і видів злочинності, причин і умов, особи злочинця та запобігання злочинам.
Длястудентів, аспірантівівикладачівюридичнихвищихнавчальнихзакладів освіти, працівників правоохоронних органів.
|
ББК 67.9 (4УКР)6я73 |
|
© І. М. Даньшин, В. В. Голіна, |
|
М. Ю. Валуйська та ін., 2009 |
ISBN 978-966-458-098-1 |
© «Право», 2003 |
© «Право», 2009, зі змінами |
ВСТУП
Кримінологія — соціально-правова наука, яка вивчає закономірності злочинності, особу злочинця, причини і умови злочинності та її окремих видів, напрямки ізаходиїїзапобігання. Це— предмет науки. Яксуспільна наукакримінологія теоретичноосмислюєісистематизує об’єктивні знання стосовно свого предмета, на основі аналізу даних кримінологічних досліджень описує, пояснює та прогнозує розвиток його складових явищ. Отримання кримінологією наукових знань про злочинність, особу злочинця, кримінальну детермінацію має на меті належне забезпечення щодо розробок і впровадження у практику боротьби зі злочинністю оптимальних заходів її запобігання в Україні. За висловленням Вольтера, запобігання злочинності є справжньою юриспруденцією у цивільному суспільстві. Отже, кримінологія має свій предмет, систему, методику досліджень. Разом з тим вона тісно пов’язана з філософськими, правовими, суспільними та правознавчими науками.
Навчальна дисципліна «Кримінологія» створена відповідно до методичних рекомендацій щодо структури, змісту та обсягу підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів. Вона складаєтьсяізЗагальноїйОсобливоїчастин, уякихрозглядаютьсятеоретичні таприкладніпитаннянауки. УЗагальнійчастинівикладаєтьсяпонятійний апарат кримінології (поняття злочинності, її природа, кількісноякісніпоказники, особазлочинця, причинийумовизлочинностійокремоїзлочинноїповедінки, методикикримінологічнихдосліджень, теорія запобігання злочинності). Особлива частина кримінології присвячена кримінологічнійхарактеристиці, особізлочинця, причинаміумовамта запобіганню окремим видам злочинних проявів, які виділяються за їх мотивацією, контингентом злочинців, локалізацією тощо.
3
Мета навчального курсу — надати студентам науково обґрунтовані уявлення про сучасний стан злочинності в Україні і у світі, кримінологічнірисиособизлочинцяіпотерпілого, негативніявищайпроцеси, які їїобумовлюють, атакожпротеоріюзапобіганнязлочинності. Крімтого, привитистудентамнавичкисамостійногокомплексногоаналізукількісноякісних показників злочинності, організації та впровадження заходів запобігання злочинності у територіальному масштабі.
Перед студентами прививченні навчальної дисципліни «Кримінологія» стоять такі завдання:
–засвоїти на лекціях основні терміни і поняття кримінологічної науки, вміти розкривати їх зміст і використовувати при викладанні певних тем дисципліни;
–закріпити на практичних заняттях за допомогою методичних матеріалів навички теоретично і емпірично обґрунтувати напрями та заходи запобігання злочинності;
–розвити на практичних заняттях, при написанні рефератів, контрольних і курсових робіт вміння самостійно аналізувати кримінологічний стан злочинності у регіоні, складати методичні засоби щодо проведеннялокальнихкримінологічнихдосліджень, програмуватизаходи запобігання окремим проявам злочинності на окремому об’єкті, районі та у територіальному масштабі.
Підручник забезпечений контрольними питаннями і завданнями для самоконтролю, апаратом для орієнтації в матеріалах підручника (іменний та предметний покажчики, бібліографія до кожної частини) для поглибленого вивчення курсу.
Видання орієнтоване на активізацію самостійної творчої роботи студента, формування професійно значущих умінь, що дозволяє створити необхідні умови для успішної навчальної, а згодом і практичної діяльності.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Розділ I
ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА КРИМІНОЛОГІЇ
§ 1. Поняття і визначення кримінології
Здавнаубагатьохкраїнахсвітуборотьбазізлочинністюпроводиться за двома тісно пов’язаними між собою напрямами. По-перше, це застосуванняпередбаченогокримінальнимзакономпокараннядоосіб, які вже вчинили злочин; по-друге, запобігання державою й суспільствомщеневчиненим, алевірогіднимсуспільнонебезпечним злочинним проявам окремими індивідами.
Згідно з цими напрямами у боротьбі зі злочинністю в теорії права склалися дві наукові галузі, що покликані розробляти проблеми її подолання. Перша заснована переважно на юридико-догматичному методі вивчення злочинів. Вона, являючи собою сукупність правових ідей, принципів і поглядів, розробляється теорією кримінального права. Друга — випливає з юридико-соціологічного вчення, в основі якого містяться конкретно-соціологічні методи вивчення злочинності у всіх її проявах. Ця самостійна система уявлень і концепцій охоплюється кримінологічною наукою.
Кожна із згаданих наукових галузей має й різні завдання. Кримінальне право повинно здійснювати теоретичну розробку вчення про кримінальний закон і різні його інститути (форми вини, співучасть,
5
Загальна частина
стадії злочинної діяльності, покарання, порядок його призначення, встановлення й аналіз окремих складів злочинів тощо).
Завданнямикримінологіїє: а) філософське, соціологічне, психологічнеосмисленнязлочинності, їїприроди, самоїїїсуті; б) комплексний аналіз процесів і явищ, з якими пов’язані існування і відтворення злочинності; в) поглиблене вивчення особистості злочинця; г) розробка відповіднихрекомендацій, спрямованихназапобіганняокремимвидам і групам злочинів. У кримінології значна увага приділяється конкретнимжиттєвимфактаміспостереженням. Науковийописмасштабного емпіричного матеріалу неможливий за відсутності теорії — без теорії не існує науки.
Такимчином, кримінологія розташовананастикудвохсуспільних наук — права і соціології. У зв’язку з цим виникає питання про її природу. Припускаються висловлювання, що кримінологія — це наука юридична. Є уявлення про неї як науку соціологічну (соціологія злочинності). І нарешті, поширений погляд, згідно з яким кримінологія є соціоправовою, юридико-соціологічною наукою.
На нашу думку, є всі підстави вважати, що кримінологія за своєю природою — наука комплексна. У ній наведені і юридичний, і соціологічний, іпсихологічний, ііншіпластитеоретичнихположень, атакож практичної інформації. Причому соціолого-емпіричний і психологоприкладний матеріал описуються, аналізуються з позицій права.
Отже, кримінологіяявляєсобоюкомплекснунаукупрозакономірності злочинності та її окремі прояви, про особу злочинця, причини й умови, що породжують та обумовлюють злочинність і окремі злочинні посягання, а також про форми і методи соціального і нормативного впливу на них з метою контролю за цими негативними явищами.
§ 2. Предмет кримінологічної науки
Формування і суспільний розвиток будь-якої науки залежать від того, наскількиправильнобудевиявленийіточноописанийїїпредмет. Віннетількихарактеризуєосновнийзмістконкретноїнауки, визначає її місце в системі інших наук, але і дає можливість більш чітко сформулювати її цілі й завдання перспективних досліджень, окреслити їх розумні межі, утвердитись у виборі методики цих досліджень.
Допредметакримінологіїналежитьрядвзаємопов’язанихпроблем, деякі з них є головними, центральними, а інші — допоміжними, по-
6
Розділ 1. Поняття, предмет і система кримінології
хідними, проте, такими, що мають суттєве значення для глибокого і всебічного пізнання змісту цієї науки.
До головних проблем, що створюють серцевину предмета кримінології, належать: 1) злочинність; 2) окремі злочиниякконкретні прояви злочинності; 3) особистість злочинця; 4) фактори злочинності, причиниіумовиокремихзлочинів; 5) запобіганнязлочинностійокремим злочинам.
Компонентамипредметакримінологіїслідвважати«фоновіявища злочинності», віктимну поведінку громадян і прогнозування злочинності. У подальших розділах підручника усі зазначені головні і додаткові проблеми, що становлять предмет кримінології, зазнають всебічного розкриття і більш докладного аналізу і вивчення.
Вважаємо за потрібне відзначити той факт, що кримінологія не може бути замкненою в межах будь-якої з існуючих наук, тому що вонаєнаукоюкомплексною. Привирішеннівластивихїйзавданьвона спираєтьсянаправовітасуспільнінауки. Донихналежать: кримінальнаполітика, кримінальнеправо, кримінально-виконавчеправо, кримінальний процес і криміналістика.
Вивчення всіх кримінологічних проблем неможливе без глибокого проникнення у галузі суспільного життя, а, отже, без широкого використання досягнень різних суспільних наук, що вивчають закономірності соціального розвитку і закони поведінки людей. Цією обставиною пояснюється взаємодія кримінології з науками про суспільство і людину, зокрема з філософією, соціологією, прикладною економічною теорією, педагогікою, психологієютаіншиминаукамицієїспрямованості.
Філософія, як відомо, є загальнометодичною базою для всіх наук про природу і суспільство. У цій ролі вона виступає і щодо кримінології, яка користується багатьма філософськими категоріями і законами. Вона конкретизує їх стосовно свого предмета.
Особливо тісний зв’язок простежується між кримінологією і соціологією. Соціологічна галузь знань має своїм предметом життя суспільства. Окрім суспільства взагалі, вона вивчає окремі сторони цього складного організму, а саме: соціологію особистості, умови формування її поглядів, соціологію сім’ї, соціальних груп, проблеми зайнятості, освіти, дозвілля, міграції тощо. Істотне місце в ній належить соціальній патології: проблемам алкоголізму, наркоманії, безробіттю, негативнійроліокремихнапрямівзасобівмасовоїінформації та іншим соціальним аномаліям. Викладене має, безсумнівно, велике значення для кримінології.
7