Загальна частина

роботу», «усунутипричиниіумови» дискредитують ідеюзапобігання злочинності, а самі методи і заходи роблять практично безглуздими. Отже, конкретність — це вимога визначеності заходів і діяльності, пряма вказівка на те, що треба робити. Загальні міркування щодо тих чи інших недоліків викликають у відповідних суб’єктів формальне ставлення до запобігання злочинності.

Для результативного функціонування системи запобігання злочинності необхідним є належне інформаційне, правове, матеріальнотехнічне, кадроветаіншезабезпеченнядіяльностівідповіднихсуб’єктів. Інформаційне забезпечення — це діяльність з цілеспрямованого збирання, перероблення, зберігання іпередачі кримінологічної інформації. Інформація повинна постачатися суб’єктам з урахуванням поставленихпереднимизавдань, різновидівзапобіжноїдіяльностітощо. Правове забезпечення розуміють як нормативне супроводження спеціально-кримінологічного запобігання злочинам (закони, укази, підзаконні акти, комплексні програми запобігання злочинності та ін.). Актуальноювидаєтьсяпроблемафаховоїпідготовкикадрів, діяльність яких спрямована на запобігання злочинності. Сподіватися на професійно безграмотних людей дуже наївно; потрібні спеціалісти із запобіганнязлочинності. Серйозногофінансовогоіматеріально-технічного забезпечення потребують тривалі комплексні програми запобігання злочинності. Єочевидним, щобезпевнихкапіталовкладенькомплексноцільові програми залишаться невиконаними.

Питання та завдання для самоконтролю

1.Визначте поняття запобігання злочинності та його рівні.

2.Назвіть основні напрями запобіжної діяльності органів прокуратури і внутрішніх справ.

3.Перерахуйте і поясніть на прикладах Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р., заходи запобігання окремим видам злочинів.

4.Як розуміти вислів Ф. фон Ліста: «Найкраща кримінальна політика — найкраща соціальна політика» в умовах капіталізму?

80

Розділ 8

КРИМІНОЛОГІЧНЕ

ПРОГНОЗУВАННЯ

І ПЛАНУВАННЯ

§1. Поняття, завдання, види і методи кримінологічного прогнозування

Боротьбазізлочинністюнебудеефективною, якщонезвертатисядо прогнозів розвитку цього негативного явища у майбутньому. Науково розроблені прогнози про майбутній стан злочинності в країні у цілому або в тому чи іншому її регіоні є необхідною передумовою прийняття відповіднихзаконодавчихчиуправлінськихрішень, плануванняікоригування заходів запобігання злочинам, координації діяльності органів, щоведутьборотьбузізлочинністю, розв’язанняпитаньїхматеріальнотехнічного, фінансового, організаційно-кадрового, інформаційноаналітичного та іншого ресурсного забезпечення. Ці питання вирішуються за допомогою кримінологічного прогнозування.

Кримінологічне прогнозування — це наукове передбачення основ-

них змін розвитку злочинності, окремих її форм, груп чи видів злочинів або вірогідності вчинення злочину окремою особою. Кримінологічне прогнозування являє собою процес науково обґрунтованого пізнання майбутнього рівня, динаміки і структури злочинності завдяки вивченню тенденцій розвитку цього явища в минулому. Кримінологічний прогноз — це підсумкове судження із процесу прогно-

81

Загальна частина

зування про стан злочинності та її перспективні характеристики в майбутньому.

Кримінологічнепрогнозуваннядозволяє: а) попередитисуспільство ідержавупроможливіваріантирозвиткукриміногенноїситуаціївкраїні у майбутньому; б) здійснити належне планування боротьби зі злочинністю і розробити заходи, спрямовані на її запобігання; в) сприяти розробленню спеціальних програм для вирішення соціальноекономічнихпроблемсуспільства; г) вирішитипитанняпрозаконодавче забезпечення тих чи інших суспільних відносин, внесення змін чи доповнень до чинного законодавства, яке регламентує різноманітні сфери суспільного життя; ґ) провести обґрунтовану кримінологічну експертизунеобхіднихзаконопроектівчиіншихнормативно-правових актів; д) виявитиможливіпозитивніінегативні наслідки заходівзапобігання злочинності, окремих її форм, груп чи видів злочинів.

Кримінологічне прогнозування не зводиться до безперечних тверджень, аставитьзаметузаздалегідьпоінформуватидержавуісуспільство, правоохоронні органи і окремих громадян про можливий ризик злочинної поведінки і необхідність застосування заходів запобігання. Науковийпрогноз— цезавждивірогіднесудженняпромайбутнійстан явища, що визначається. Він не може суперечити об’єктивності, бо завжди заснований на вивченні вірогідних закономірностей розвитку певногоявищанаосновіемпіричнихдослідженьінауковоїтеорії. Злочинністьяксоціальнеявищетакожпідкоряєтьсядіївірогіднихзакономірностей і її динаміка залежить від багатьох змінних. У кримінологічній науці нараховується від 200 до 250 політичних, економічних, соціальних, психологічнихтаіншихфакторів, яківпливаютьнаїїрозвиток, і природно, що на достовірність прогнозу впливає збіг сукупності свідомих і значних випадкових факторів розвитку.

Традиційно проводяться таківидикримінологічного прогнозування: 1) прогнозування злочинності; 2) прогнозування окремих форм злочинності, груп чи видів злочинів; 3) прогнозування індивідуальної злочинної поведінки; 4) прогнозування можливого розвитку деяких видів людської поведінки в суспільно небезпечні форми, що потребують своєчасної криміналізації.

Прогнозуваннятенденційізакономірностейрозвиткузлочинності, її окремих форм, груп чи видів злочинів ґрунтується на вивченні динаміки розвитку цього масового негативного соціального явища і тих факторів, що детермінують його як свій наслідок.

Прогнозування індивідуальної злочинної поведінки здійснюється на знанні морально-психологічних характеристик особистості, систе-

82

Розділ 8. Кримінологічне прогнозування і планування

миїїдиспозиційіустановок, атакождозлочинноїчипосткримінальної поведінки індивіда.

Прогнозування різноманітних форм антисоціальної поведінки ґрунтується на знанні впливу умов сімейного виховання особи, найближчого побутового оточення, особливостей проявів моральнопсихологічної сфери, поведінки в реальних життєвих ситуаціях.

Залежно від поставлених завдань прогнози можуть розроблятися на різні проміжки часу. За строками, як правило, виділяють такі види кримінологічногопрогнозування: поточне; короткострокове; середньострокове; перспективне.

Поточне прогнозування — це прогнозування на декілька днів за результатами аналізу криміногенної обстановки у зв’язку з певними значними подіями в регіоні, що здійснюється, як правило, правоохоронними органами. Короткострокове прогнозування застосовується при прогнозуванні розвитку криміногенної ситуації на найближчу перспективу (1–2 роки). Середньострокове прогнозування використо-

вуєтьсядляаналізурозвиткукриміногенних факторівнатривалийчас (3–5 років). Перспективне прогнозування здійснюється науковими чи науково-дослідними установами, заінтересованими відомствами, групами експертів чи окремими вченими, і спрямоване на встановлення закономірностей і тенденцій розвитку злочинності на довготривалу перспективу (5–10 років).

Кримінологічний прогноз прицьому повинен задовольняти таким методологічним вимогам: а) він має бути заснований на достовірній статистичній інформації і даних вибіркових кримінологічних досліджень; б) бути неупередженим, тобто не повинен здійснюватися в інтересах будь-яких зацікавлених осіб, установ, відомств, організацій; в) має відповідати науковим засадам теорії прогнозування і не обмежуватися при цьому тільки одним яким-небудь методом; г) його вихіднимпоказникомзавждиповиненбутиреальнийкриміногеннийфон, на основі якого будується прогностична модель; ґ) прогноз має бути надійним, тобто мати високий ступінь вірогідності; д) здійснюватися безперервно, умірузмінисоціально-політичноїатмосферивсуспільстві, івраховуватиекономічні, політичнітасоціально-психологічніфактори, які впливають на рівень, структуру і динаміку злочинності.

Упрактицінауковогопрогнозуваннярозвиткусоціальнихпроцесів застосовуються понад 150 різних методів і методик, серед яких найбільшогопоширенняприскладаннікримінологічнихпрогнозівнабули такі методи: а) екстраполяції; б) експертних оцінок; в) математичного моделювання, що, як правило, застосовуються комплексно.

83