Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Kriminologiya_Zagalna_ta_Osobliva_chastini_pid.pdf
Скачиваний:
50
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
2.24 Mб
Скачать

Розділ 15. Злочини проти громадського порядку та моральності

Питання та завдання для самоконтролю

1.Наведіть кримінологічну характеристику хуліганства.

2.Які існують у країні безпосередні причини і умови вчинення одиничних (конкретних) хуліганських дій? Назвіть їх.

3.Охарактеризуйте передумови подолання хуліганства на загальносоціальному і спеціально-кримінологічному рівнях.

145

Розділ16

ЗЛОЧИНИ, ВЧИНЕНІ З НЕОБЕРЕЖНОСТІ, ТА ЇХ ЗАПОБІГАННЯ

§1. Кримінологічна характеристика злочинів, вчинених з необережності

Необережназлочинністьєскладовоючастиноюзагальноїзлочинності і містить сукупність передбачених чинним кримінальним законодавствомзлочинів, вчиненихурезультатізлочинноїсамовпевнено-

сті чи злочинної недбалості. Ці злочини посягають на різні суспільні відносини і вчиняються у багатьох сферах діяльності людини: на виробництві при роботі з машинами, механізмами та іншим устаткуваннямпідвищеноїнебезпеки; приексплуатаціїрізноманітнихтранспортнихзасобів; угосподарськійдіяльностіпідчасвиконаннябудівельних, вибухових та інших небезпечних робіт; при поводженні з небезпечними для здоров’я людини матеріалами і речовинами; при використанні іосвоєнніприродногосередовища; умедичній іветеринарній практиці; урізнихсферах управлінської діяльності посадових осіб; удомашньому господарстві громадян при користуванні технікою побутового характеру тощо. Узв’язку зцимі їх кримінологічну класифікацію для більш ефективного попередження доцільно проводити за сферами діяльності, в яких вони були вчинені. На цій підставі необережні злочини традиційно поділяються на чотири основні групи:

146

Розділ 16. Злочини, вчинені з необережності, та їх запобігання

1.Необережні злочини, вчинені у сфері дії або використання технічнихзасобів, машин, механізмів таіншихджерелпідвищеної небезпеки. Доцієїгрупислідвідносити тізлочини, приякихнеобережні дії особи приводять до виходу техніки з-під контролю цієї особи. Це злочини проти безпеки руху та експлуатації різних видів транспорту: залізничного, водного, повітряного, автомобільного(статті276, 286, 287

ККУкраїни); проти безпеки виробництва: порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК України), порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (статті 272, 273 КК України) та деякі ін.

2.Необережнізлочини, вчиненіусферіпрофесійноїдіяльності. Це злочини, внаслідокякихшкодазаподіюєтьсяурезультатіненалежного виконання або невиконання особою своїх професійних обов’язків, установлених спеціальними правилами. Наприклад, неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131

ККУкраїни), порушення обов’язків щодо охорони майна (ст. 197 КК України), порушення різних правил охорони довкілля та робіт у природній сфері (глава VIII КК України), порушення правил поводження

зрізними небезпечними матеріалами та речовинами (статті 267, 320, 326 КК України), розголошення державної таємниці або втрата документів, що містять державну таємницю (статті 328, 329 КК України), та ін.

3.Необережні злочини, вчинені під час виконання посадових або управлінських функцій. Це такі злочини, як службова недбалість (ст. 367 КК України), певна частина військових злочинів (наприклад, недбале ставлення до військової служби (ст. 425 КК України) та деякі злочини проти довкілля.

4.Необережні злочини, вчинені у сфері побуту: вбивство через необережність (ст. 119 КК України), тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК України), зараження вірусом імунодефіцитулюдиничиіншоїневиліковноїхворобиабовенеричноюхворобою (статті 130, 133 КК України), необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК України), недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК України), порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК України) та деякі інші.

147

Особлива частина

Таким чином, коло злочинів, що вчиняються з необережності, доситьвелике івизначитирівеньнеобережної злочинності також досить складно. Не сприяє цьому і офіційна статистика, яка не розмежовує злочинизаформоювини. Слідвраховуватитакожіте, щодеякісклади злочинів передбачають вчинення злочину як навмисно, так і з необережності (наприклад, передбачені статтями 267, 270, 320, 419 КК України та ін.), і тому навіть кваліфікація злочину не завжди може вказати на форму вини. Крім цього, багато необережних злочинів (порушеннявимогзаконодавствапроохоронупраці, службованедбалість, окремі злочини проти довкілля та ін.) характеризуються високим коефіцієнтом латентності.

Результатижвибірковихкримінологічнихдослідженьсвідчатьпро те, щорівеньнавітьофіційнозареєстрованоїнеобережноїзлочинності постійнозбільшується. Якщоу60-хрр. XХст. питомаваганеобережних злочинів у СРСР, у тому числі і в Україні, складала майже 5 %, то в1980-хрр. вонавжедосягла12–15 %. Окремікримінологизазначають, що у сучасній Україні питома вага необережних злочинів у структурі зареєстрованої злочинності становить вже 16–17 %. Можна прогнозувати, щоцейпоказникузв’язкузпостійнимпрогресомнаукиітехніки і надалі збільшуватиметься.

Кримінологічні дослідженняпоказують, щоуструктурінеобереж-

ноїзлочинностіпереважаютьзлочинипротибезпекидорожньогоруху йексплуатаціїавтомобілівтаіншихмеханічнихтранспортнихзасобів,

які становлять майже 75 % всіх злочинів, учинених з необережності. Близько 10–15 % припадає на службову недбалість, 3–5 % — на порушеннязаконодавствапроохоронупраці, 3–4 % — навбивствочерез необережність. Решта — це порушенняспеціальнихнорміправил, які призводятьдоаварій, катастроф, пожежтаіншихтехногеннихкатаклізмів, щовиникаютьупроцесібезвідповідальногоставленняпосадовими та іншими особами до виконання своїх професійних чи службових обов’язків. При цьому слід враховувати, що з розвитком виробничої ітехнічноїінфраструктури, подальшоюмеханізацієюіавтоматизацією виробництва, впровадженнямновихсучаснихтехнологійта, якправило, розширенням у КК України переліку складів злочинів, що передбачаютьнеобережну формувини, структуранеобережної злочинності у подальшому буде змінюватися.

Офіційна статистика не містить також і повних даних про розмір шкоди, яку завдають злочини, що учиняються з необережності, суспільству і державі, і ціну таких злочинів можна визначити лише при-

148

Розділ 16. Злочини, вчинені з необережності, та їх запобігання

близно на підставі опублікованих відомостей щодо правопорушень

в окремих сферах людської діяльності, які дуже часто вчинюються

знеобережності. Так, в Україні за останні 30 років тільки на виробництвах було травмовано близько 4 млн людей, тобто постраждав кожен третій працівник, зайнятий у виробничій сфері. За цей час загинуло майже100 тис. працівників, знихпонад70 % — людивікомдо40 років, які могли б дати ще чималу користь суспільству. Згідно зі статистичними даними державних органів охорони праці, щодня на підприємствах країни зазнають ушкоджень більше 100 працівників, 30 з них стаютьінвалідами, 5–6 гинуть. Прицьомупостійнезменшенняостаннім часом кількості загиблих і таких, що потерпіли на виробництві, пов’язано, у першу чергу, не із зменшенням зайнятих на виробництві, а з погіршенням умов роботи і техніки безпеки: на об’єктах суспільного виробництва експлуатується понад 800 тис. машин і механізмів, які не відповідають вимогам безпеки; близько 9 тис. виробничих споруд аварійні, в яких щодня знаходяться майже 40 тис. працівників; майже 80 % основних виробничих фондів не відповідають нормативним актам з охорони праці і є фізично зношеними. У спеціальній літературінаголошується, щоризикстатижертвоюнещасноговипадкуабо постраждати від професійного захворювання в Україні в 5–6 разів вище, ніж у розвинених країнах світу. Серед областей народного господарства за кількістю смертей на робочому місці лідером є вугільна промисловість, на підприємствах якої за останні 15 років загинуло майже 4 тис. людей і продовжують гинути. Значною кількістю потерпілихостаннімчасомвирізняютьсятакожпідприємстваметалургійної, машинобудівної, хімічної промисловості, сільське господарство, сфери будівництва, транспорту, енергетики.

Слід також зазначити, що за останнє десятиліття на об’єктах, підконтрольних органам державного пожежного нагляду МНС України, відбулосяпонад500 тис. пожеж, наякихзагинулопонад20 тис. людей, полум’ям знищено більше 100 тис. будівель і 12 тис. одиниць різної автомобільної техніки. ВУкраїніусередньому щомісяця реєструється близько3 тис. пожеж, понад60 % зякихвиникаютьумістахіселищах міського типу.

Щорічно в Україні відбувається також 30–40 тис. дорожньотранспортних подій, під час яких гине від 5 до 6 тис. осіб різного віку, ще близько 40 тис. дістають травми різного ступеня тяжкості, а матеріальні збитки тільки від пошкодження транспортних засобів, за підрахунками спеціалістів, становлять 8–10 млрд гривень. Вибіркові

149

Особлива частина

дослідження, проведені окремими авторами, показують, що злочинні порушення правил дорожнього руху складають 7 % від загального рівня злочинності в Україні, а питома вага діянь, які містять ознаки складівзлочинівпротибезпекирухуіексплуатації автотранспортувід усіх дорожньо-транспортних подій, становить майже 45 %.

До ціни злочинів, учинених з необережності, слід додати неліквідовані і донині наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС, збитки відпостійнихаварійікатастроф назалізничному, водному, повітряному, трубопровідномутранспорті, якітакожспричиняютьзначнілюдські жертви, знищенняабопошкодження майна, навколишньогосередовища, викликають негативний суспільний резонанс. Окремі науковці і практики відзначають: шкода від злочинів, що здійснюються з необережності, у цілому є значно більшою за шкоду, яка заподіюється умиснимизлочинами. Втімнезавждиєможливістьвизначитисумарну шкодувідтогоабоіншогозлочину, вчиненогознеобережності, наприклад, відзлочинівпротинавколишньогосередовища, якщозаподіюєтьсяневідновнашкодатваринномуаборослинномусвіту, землі, надрам, водним або морським організмам.

Вибіркові кримінологічні дослідження свідчать, що в осіб, які учиняють злочини з необережності, не спостерігається яскраво ви-

раженої антисоціальної спрямованості, що характерно для осіб, які вчиняють умисні злочини. Це можна пояснити специфікою злочинної необережноїповедінки, угенезисіякоїзавждиєпородженанеуважністю помилка особи, і механізм цієї поведінки, по суті, починається з останнього ланцюга — з помилки у прийнятті рішення, що призводить до помилкових висновків і вчинення злочину. У більшості випадків, на відміну від навмисних злочинів, механізм необережної поведінки згорнутий, а іноді й імпульсивний.

Помилці при вчиненні злочину з необережності сприяють у біль- шостівипадківнегативніморально-психологічнірисиособи. Дляосіб, що вчиняють злочини з необережності, характерні несформованість почуття обов’язку і відповідальності, які у свою чергу приводять до безтурботного, легковажного, недисциплінованого ставлення до соціальних норм, щорегулюютьповедінку членів суспільства, невміння або небажання правильно оцінити і спрогнозувати можливі наслідки своєї поведінки.

Залежно від виду необережності видається можливим вирізнити два типи осіб, що вчиняють необережні злочини: а) для осіб, дії яких кваліфікуютьсяякзлочиннасамовпевненість, характернимиєвнутріш-

150

Розділ 16. Злочини, вчинені з необережності, та їх запобігання

ня недисциплінованість, хибне самоутвердження, кар’єризм, егоцентризм, безапеляційність, азарт, бравада, авантюризм, схильність до ризику, невиправдана завзятість; б) для осіб, дії яких є злочинною недбалістю, характерні неуважність, небажання адекватно оцінити свої можливості, зосередитисвоїінтелектуальнітавольовізусиллянааналізі ситуації, взяття на себе обов’язків, які їм не під силу виконати, тощо. З огляду на кримінологічну типологію таких осіб, як правило, захарактеромантигромадськоїспрямованостіімотиваціївідносятьдо необережного типу злочинців, а за глибиною і стійкістю — до окремого типу ситуативного злочинця.

Дослідженнясвідчать, щовикривленняцінніснихорієнтаційуосіб, які вчиняють злочини з необережності, ніколи не досягає такого рівня й інтенсивності, як у осіб, що вчиняють умисні злочини. Певні психологічні відхилення таких осіб поєднуються з орієнтацією на багато позитивних цінностей, що притаманні у цілому законослухняним членам суспільства, і майже 80 % таких осіб позитивно характеризуються за місцем роботи чи проживання. Крім цього, на відміну від учинення умисних злочинів, негативні стереотипи поведінки таких осіб здебільше прив’язані до виконання певних обов’язків у відповідній сфері діяльності і, як правило, мають локальний, а не глобальний характер. Але іноді безкарністьзаранішевчиненіправопорушенняпороджує установку на постійне порушення норм в окремих сферах діяльності (наприклад, у сфері безпеки дорожнього руху, охорони праці, довкілля та ін.). У такому разі можна говорити про стійкий тип необережного злочинця, а в деяких випадках навіть про злісний тип.

Соціально-демографічна характеристика осіб, що вчиняють злочини з необережності, свідчить про те, що більш ніж 90 % випадків таких злочинів учиняють чоловіки. Це пояснюється більшою пристрастю чоловіків до техніки, ризику, до надзвичайних і небезпечних ситуацій і відповідним розподілом праці між чоловіками і жінками. Але останнім часом спостерігається підвищення питомої ваги жінок привчиненнінеобережнихзлочинів, особливоусферібезпекидорожнього рухуза рахунок збільшення кількості автомобілів, що перебувають у приватній власності. Втім, як правило, тяжкі наслідки від вчинення таких злочинів жінками значно менші. Дослідження свідчать, що смертність від дорожньо-транспортних пригод з вини чоловіків у 5–6 разів вище, ніж із вини жінок.

Серед осіб, щовчиняють необережні злочини, переважають особи віком від 20 до 40 років. Це пов’язано з тим, що перш ніж приступити

151

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]