Особлива частина
батькизловживаютьалкоголем, аморальносебеповодять, маютьдосвід вчинення правопорушень або навіть злочинів. Для таких батьків є характерною повна відсутність педагогічних навичок до виховання. За даними вибіркових досліджень, 40–45 % неповнолітніх правопорушників були вихідцями саме з таких родин.
Згіднозкримінологічноютипологієюзлочинцівможнавідокреми-
ти такі типи неповнолітніх злочинців: 1) випадкові; 2) ситуаційні; 3) нестійкі; 4) злісні. Більшість неповнолітніх, що вчинили злочини, належать до перших двох типів.
§2. Причини та умови злочинності неповнолітніх
На злочинність неповнолітніх передусім впливають загальні криміногенніфактори(намакрорівні), якієнаслідкомглибиннихсоціальноекономічних, політичних, морально-психологічних суперечностей. Стратифікація суспільства, соціально-економічна нерівність, відсутністьреальнихможливостей задоволенняматеріальних інематеріальних потреб, бідність, вимушена трудова міграція, смерть батьків, розпад сімей — ось деякі із таких факторів.
Що стосується причин та умов даного виду злочинності, то необхідно виокремити як обставини, що породжують делінквентність у сфері формування особистості, так і ті чинники, які пов’язані з конкретною несприятливою ситуацією.
Зазначимо, що безпосередньою причиною злочинної поведінки неповнолітніх є антисуспільна мотивація (спрямованість) конкретної особи.
Існують багаточисленні пояснення злочинної поведінки дітей, які втілилисьувідповіднихтеоріях. Більшістьізтакихтеорійсконцентровані на ролі тих чи інших складових мікросередовища, які негативно впливають на процес соціалізації неповнолітніх. Такі теорії здебільшого можна віднести до соціологічних.
Саме на мікрорівні проблеми в сім”ї, у школі, серед найближчого оточення поєднані з проблемами перехідного віку і здоров’я, призводятьдопоявисеред неповнолітніх великої групиризику. Яквважають кримінологирізнихкраїн, важкоточновизначитикількістьтакихдітей. Приблизний склад групи ризику — майже 25 % всіх неповнолітніх до 17 років. Саме такі діти найчастіше мають проблеми із законом. До
256
Розділ 26. Злочинність неповнолітніх та її запобігання
групи ризику входять безпритульні діти, яких в Україні налічується близько 200 тис.
Розглянемо деякі чинники(причини), підвпливомякихформується така особа неповнолітнього, яка зумовлює вчинення злочину (злочинів).
Роль сім’ї у становленні молодої людини є вирішальною. Як підтверджуютьдослідженняукраїнськихізахіднихкримінологів, важливим є емоційний зв’язок дитини з батьками або одним із них. Якщо немаєемоційногоконтактуіприв’язаностіусім’ї, уповедінцінеповнолітніх розвиваються різного роду відхилення від норми.
Навіть негативні макроекономічні впливи можуть нівелюватися правильним вихованням. Згуртовані родини, яким притаманні послідовні дії батьків стосовно дітей, ефективний контроль, міцні емоційні зв’язки, можуть подолати несприятливі соціальні умови. Діти, які виховуються у таких родинах, мають відносно невеликі шанси перетворитися на правопорушників.
І навпаки, у зовнішньо благополучній і матеріально забезпеченій родині можуть зростати егоїстичні, бездушні до почуттів інших неповнолітні, які демонструють зневагу до морально-правових правил
інорм суспільства, оскільки саме таку поведінку вони спостерігали у своїй сім’ї.
Агресивна поведінка дітей нерідко пов’язана з насильством у родині з боку батьків. Адже дуже часто вона є першим кроком, який призводитьдоскоєннязлочинів. Статистикасвідчить, що70 % батьків, які жорстоко поводилися з дітьми, у дитинстві зазнавали саме такого поводження.
Практичні працівники спостерігають, що неповнолітні злочинці здебільшого відрізнялися жорстоким поводженням ізтваринами. Зниження порогу чутливості, бажання отримати насолоду від спостереження страждань «братів наших менших» є серйозним індикатором, що вказує на високу вірогідність повторення такої поведінки щодо людей.
Переважна більшість родин, в яких жили неповнолітні правопорушники, мала ворожу атмосферу: у них переважали брехня, лайки, безчинства, а матеріальний рівень та рівень культури і освіти батьків був низьким.
Ряд негативних факторів у системі загальноосвітньої школи
іпрофесійно-технічних закладів, які є найважливішими інститутами виховання дитини, можуть об’єктивно і суб’єктивно призводити до
257
Особлива частина
формування антисоціальної мотивації. До таких негативних факторів належать: відсутність індивідуального підходу до кожного учня як через обтяженість педагогічних працівників, так і низькі фахові здібності деяких із них; сприймання педагогами учнів та їх батьків як джерела отримання додаткового заробітку і внаслідок цього несправедливе оцінювання знань учнів (меркантильний або корупційний підхід); відсутність програм, розрахованих на неоднакові здібності дітей. Ці фактори багато в чому пов’язані з приниженням ролі і місії вчителявсуспільстві, звідсутністюадекватногоматеріальногостимулювання його роботи.
Серйозно впливає на формування особистості дитини сфера проведення дозвілля. Що стосується неповнолітніх правопорушників, то саме беззмістовне, бездіяльне проведення вільного часу в групі однолітківабостаршихтоваришівразомізпляшкоюспиртного, цигарками призводитьдотого, щотакийспосібжиттястаєзвичкою, потімформує відповідні потреби.
Потреба в самоствердженні за відсутності позитивних нахилів і відповідних можливостей призводить до негативних форм активності.
Велика кількість дітей, яких можна назвати дітьми вулиці, є тим сприятливим фактором, який збільшує їх втягнення у проституцію, насилля, вживання (розповсюдження) наркотиків, торгівлю людьми, трудову експлуатацію.
Особливою криміногенністю відзначаються приміські зони, де близькість до зразків матеріального успіху наштовхується на недостатністьдоступудозаконнихзасобівйогодосягнення, щопризводить доагресії, доформуваннясталихпідлітковихгрупкримінальноїспрямованості.
Макросередовище може негативно впливати на формування особистостідитиничереззасобимасовоїінформації. Інтенсивністьінформаційних впливів збільшилася за короткий проміжок часу. Однак найбільш потужні джерела надання інформації (телебачення, газети, радіо, не кажучи вже про Інтернет) у тандемі з рекламними агенціями почали концентруватися на досить вульгарних, примітивних, часом жорстоких зразках масової культури. Деякі з них безпосередньо пропагують насильство, розбещеність. Оскільки для підліткового віку є характерним наслідування поведінки дорослих, то щоденне споглядання і сприйняття саме такої інформації багато в чому утворює перекручений світогляд дитини.
258
Розділ 26. Злочинність неповнолітніх та її запобігання
Причини й умови злочинності неповнолітніх більш детально виявляються через відповідні теорії, які набули поширення, перш за все, у зарубіжній кримінології.
Останнім часом все більше поширюються теорії, які акцентують увагу на таких процесах, як «включеність/виключеність» (inclusive/ exclusive) як одного із джерел кримінальної та девіантної поведінки. Особи, які підпадають під категорію «виключені» — це ті, хто не має можливостей для нормального існування. Вони становлять соціальну базу різних негативних явищ (алкоголізм, наркотизм, проституція, жебрацтво та ін). «Виключені» є наслідком великої стратифікації суспільства. Наприклад, різниця між доходами багатих і бідних в Україні у 7–10 разів більша, ніж у державах Західної Європи і США. Виключення відбувається поступово, шляхом накопичення труднощів, розриву соціальних зв’язків, дискваліфікації, кризи ідентичності.
§3. Запобігання злочинності неповнолітніх
До заходів загальносоціального запобігання злочинності неповнолітніх належать дії, спрямовані на підвищення соціального захисту сімей з дітьми, збільшення матеріальної допомоги дітям-сиротам ідітям-інвалідам, реформуванняосвітніхзакладів, належнефінансове забезпечення праці вчителів і вихователів. Вони націлені на зменшення протиріч і стабілізацію соціально-економічних, політичних, морально-психологічних, правових відносин у державі і суспільстві.
Значнузапобіжнурольможутьвиконуватишколи, центриюнацької творчості, спортивні гуртки і секції, що організовують дозвілля підлітків. Слід звернути увагу на можливості громадських організацій (екологічних, просвітницьких) у протидії злочинності неповнолітніх. Великої ваги набуває виховання шанобливого ставлення до пам’яток культури, національних надбань.
До спеціально-кримінологічного запобігання потрібно віднести дії (розраховані як на всіх неповнолітніх, так і на їх окремі групи), спрямовані на зменшення негативного впливу криміногенних чинників, а також заходи, скеровані на конкретних осіб з девіантною або злочинноюповедінкоюзметоюнедопущеннявиникненняантисуспільної мотивації.
259
Особлива частина
Згідно із Законом України «Про органи і служби у справах неповнолітніх» від24 січня2005 р., суб’єктамизапобіганнязлочинностінеповнолітніх є такі державні органи: Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту; служби у справах дітей, створені при органах місцевої виконавчої влади; відділи кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ; школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальноїреабілітаціїорганівосвіти; центримедико-соціальноїреабілі- таціїдітейзакладівохорониздоров’я; притулкидлядітей; службиусправахдітей; суди; приймальники-розподільникидлядітейорганіввнутріш- ніхсправ; спеціальні виховніустановиДержавногодепартаменту України з питань виконання покарань; центри соціально-психологічної реабілітаціїдітей; соціально-реабілітаційні центри(дитячімістечка).
Прикладомспеціально-кримінологічногозапобіганняєКомплексна програма профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, що схвалена постановою Уряду №1767 від 20 грудня 2006 р. Унійвизначено, що особлива увага приділятиметься запобіганню злочинності серед дітей та підлітків. Передбачено також розробку низки інформаційнометодичних матеріалів з питань запобігання дитячій бездоглядності, бродяжництву та жебрацтву.
Заплановано проведення рейдів з метою соціального та правового захисту дітей, запобігання їх безпритульності та бездоглядності. Ці профілактичні заходи дадуть змогу влаштувати безпритульних дітей до закладів соціального захисту та вплинути на дітей, що вживають спиртні напої, наркотичні засоби або психотропні речовини. На жаль, поки що державою фактично не контролюється продаж та масове вживання неповнолітніми алкогольних напоїв, а також їх тютюнопаління. Далеко не повністю використані запобіжні можливості Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 р.
Допомогою правоохоронцям стане розширення мережі центрів медико-соціальноїреабілітації дітей, хворихнанаркоманію таалкоголізм. Також будуватимуться молодіжні центри праці, діяльність яких буде спрямована напрофесійну орієнтацію іпрацевлаштування молоді. На це передбачається витратити майже 50 млн гривень.
Накримінальнуміліціюусправахдітейпокладенозавданнязабезпечення профілактичного впливу на підлітків, які перебувають у конфлікті із законом, мінімізації негативного впливу правопорушуючої поведінки дорослих на дітей, захисту прав неповнолітніх.
У цей час в Україні проходить етап реформування системи поводження з неповнолітніми правопорушниками і дітьми з девіантною
260
Розділ 26. Злочинність неповнолітніх та її запобігання
поведінкою. Передбачається практичне втілення випробуваних часом і ефективних некаральних впливів на неповнолітню особу, яка вчинила злочин — пробації, відновлювальної юстиції, медіації, які є складовимисистемиювенальноїюстиції— тієїланкисудовоїсистеми, яка вдемократичному світіопікуєтьсянеповнолітнімивїхньомуконфліктіізсуспільством чизаконом. Їїметоюєсоціальнареабілітація неповнолітніх.
Ювенальні судді уповноважені розглядати як кримінальні справи щодо неповнолітніх, так і цивільні (наприклад справи щодо встановлення опіки та піклування, позбавлення батьківських прав і т. ін.), а також справи про адміністративні правопорушення неповнолітніх, займатись профілактикою бродяжництва, бездоглядності серед дітей та підлітків.
Наосновітеорійзлочинностінеповнолітніхкримінологи, соціальні працівники, працівники відповідних міністерств і відомств розробляють профілактичні програми. Вони розраховані як на окремі групи неповнолітніх, такінаконкретнихосіб. Суб’єктизапобігання злочинностінеповнолітніх, які, головнимчином, займаютьсяіндивідуальним запобіганнямзлочинності, можутьзастосовуватирізніформизалучення окремих осіб до наступних програм.
Фахівцізвертаютьувагунанаявнийвзаємозв’язокпевнихпроблем у поведінці дітей у тих родинах, яким притаманні недостатні виховні навички батьків. Тому у всьому світі зростає кількість впроваджених освітніх профілактичних програм. Головна їх мета — поліпшення практичного виховання дітей, яке повинно призвести до покращення їхньої поведінки. Найефективнішими наразі є спеціальні уроки, коли батьків навчають навичкам переговорів щодо розв’язання конкретних проблем і конфліктних ситуацій у родині, вмінню уважно стежити за поведінкою своїх дітей, визначаючи час їх відсутності вдома, сфери інтересів, уподобань і коло друзів.
Іншакатегорія— програмизапобіганнязлочинностінеповнолітніх,
спрямовані на поліпшення молодіжного дозвілля. Кримінологи вважа-
ють безцільне марнування часу і неструктуроване дозвілля неповнолітніх негативним чинником, який впливає на підвищення рівня злочинності. Навпаки, «свідоме» дозвілляможеутримуватиїхвідделінквентних вчинків. Проте це дуже часто залежить від конкретних форм проведення вільного часу і, безперечно, не може бути панацеєю від делінквентності як такої. (Відомо, що чимало злочинів вчиняються заради розваги або бажання пережити «гострі відчуття».)
261