Особлива частина

Програми поширення інформації про шкідливість вживання наркотиків здатні зачепити моральні і релігійні аспекти наркоманії або навіть викликати острах перед нагальною загрозою. Інші програми навчають долати тиск неформального ватажка або інших осіб, які прагнуть затягти підлітка у процес вживання наркотиків, вони орієнтують дітей на створення дружніх зв’язків з однодумцями тощо.

Великакількість програмспрямована напозитивнузмінуповедінки тих підлітків, імовірність перетворення яких на злочинців є досить високою. Це, насамперед, ті, хтовже«мавсправу» зправоохоронними органами, підлітки, чиї батьки або вони самі зловживають наркотиками чи алкоголем, діти, які втекли з дому внаслідок жорстокого поводження з ними, мають погані оцінки з двох або більше шкільних дисциплін, злісні прогульники уроків.

Школи є впливовим чинником запобігання злочинності неповнолітніх. Важливою є робота з особами, які в ранньому віці виявили агресивнуповедінку, дезадаптаціюабопсихопатологію. Другаскладова — це реформа процесу навчання в тих школах, які не забезпечують належної соціалізації молоді.

Першочерговоїувагипотребуєрозробкаівпровадженняпотужних національних програм антипропаганди тютюнопаління, вживання алкогольних напоїв, наркотиків, яких поки що немає в державі.

Один із напрямів запобігання злочинності неповнолітніх, який поки щонедостатньовикористовується, — підтримка позитивноїповедінки.

Важливимєдотриманнязаконодавчихнорм, щорегулюютьзахист дітей, всіма суб’єктами запобігання злочинності неповнолітніх.

Питання та завдання для самоконтролю

1.Використовуючи статистичні дані, що містяться в «Експрес-інформації МВС про стан злочинності в Україні за 12 місяців 2006/2007 р.», а також додаткову літературу, дайте кримінологічну характеристику злочинності неповнолітніх.

2.Назвіть основні психологічні риси неповнолітніх злочинців.

3.Розкрийтезміст основнихфакторів, щовпливаютьназлочинність неповнолітніх.

4.Назвіть головні напрями запобігання злочинності неповнолітніх.

262

Розділ27

ЗЛОЧИННІСТЬ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ АБО ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (ВІЙСЬКОВИХ ЗЛОЧИНІВ) ТА ЇХ ЗАПОБІГАННЯ

§ 1. Поняття військових злочинів та їх кримінологічна характеристика

Наврядчиможнанепогодитисязтим, щопредставникивійськової сфери, захисники Вітчизни, маютьбутиприкладом мужності, чесності та відповідальності. Однак вчинення злочинів проти встановленого порядкунесенняабопроходженнявійськовоїслужбиістотнопідриває авторитет Збройних Силусуспільстві, породжує неповагу довійськовослужбовців, державної влади тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 401 КК України, військовими злочинами визнаються передбачені розділом ХІХзлочини противстановленого порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними під час проходження

263

Особлива частина

ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів. Питанням вказаної групи злочинів присвячується цей розділ підручника.

У коментарі до розділу ХІХ КК України зазначено, що поняття військового злочину засновано на загальному визначенні суспільно небезпечного діяння, має низку специфічних ознак, серед яких: 1) спеціальний об’єктзлочину; 2) спеціальний суб’єктзлочину; 3) військова протиправність, тобто визнання діяння як злочинного тільки у тому разі, якщо воно прямо передбачене увідповідних статтях КК України. При наданні кримінологічної характеристики військовим злочинам особливо необхідно зважати на першу та другу особливості, оскільки третя — презумується.

Розділ ХІХ КК України містить 35 статей, перша з яких висвітлює вже надане визначення військових злочинів (ст. 401). Решта ж статей (402–433) містять відповідні склади злочинів проти встановленого порядкунесеннявійськовоїслужби, якіможнаподілитинагрупи. Найчастіше за все як правило, за змістом основного, безпосереднього об’єкта, вони класифікуються на 9 груп: 1) злочини проти порядку підлеглості та військової честі (статті 402–406); 2) злочини проти проходження військової служби (статті 407–409); 3) злочини проти порядку користування військовим майном та його збереження (статті 410–414); 4) злочини проти порядку експлуатації військової техніки (статті 415– 417); 5) злочини проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб (статті 418–421); 6) злочини проти встановленого порядкузбереженнявійськовоїтаємниці(ст. 422); 7) військовіпосадові злочини(статті423–426); 8) злочинипротипорядкунесення службина полі боя та в районі військових дій (статті 424–433); 9) злочини, відповідальність за які передбачена міжнародними конвенціями.

При складанні кримінологічної характеристики військових злочинів, як і будь-якої іншої групи суспільно небезпечних діянь, необхідно особливо звернути увагу на їх кількісно-якісні показники. Хоча мають місце складнощі з обліком військових злочинів через існуючі традиції, закритістьсистеми, особливостівідносинуЗбройнихСилах. У зв’язку з цим далеко не всі кримінально карані порушення відбиваються в офіційній статистиці (лишаються латентними). А дані, які вдається отримати для аналізу, за словами І. М. Даньшина, мають достатньо уривчастий характер і частіше стосуються рівня судимості, а не рівня злочинності.

Динаміказлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськової служби має тенденцію до зниження. Так, у 2005 р. мало місце

264

Розділ27. Злочинністьпротивстановленогопорядкунесення...

605 злочинів, у 2006 р. — 523, у 2007 р. — 508. З 1997 по 2007 р. кіль-

кість злочинів, вчинених військовослужбовцями, знизилася з 1 354 до 1 036, тобто на 23,5 %. Однак це навряд може свідчити про поліпшення криміногенної ситуації, бо паралельно відбувалося зниження кількості контингенту Збройних Сил приблизно такими самими темпами в рамках їх реформування. І цілком можна припустити, що коефіцієнти злочинної інтенсивності та активності є майже незмінними.

Серед усіх 34-х статей розділу ХІХ КК України, природно, деякі склади або їх групи є вчинюваними частіше за інші. Серед таких суспільно небезпечних діянь: ухилення від військової служби (ст. 409); порушення уставних правил взаємодії між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406); викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальноїтехнікичиіншоговійськовогомайна, атакожзаволодінняними шляхомшахрайстваабозловживанняслужбовимстановищем(ст. 410) та деякі інші.

Як ілюстрацію вказаного можна навести такі показники. Так, за даними, наведеними І. М. Даньшиним, за період з 1997 по 2002 р. за ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом обману (ст. 409) було засуджено 1 564 особи (динаміка при порівнянні вказаних років склала мінус 30 %); за порушення уставних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406) — 1508 (динаміка зниження на 29 %); викрадення, привласнення, вимаганнявійськовослужбовцемзброї, бойовихприпасів, вибуховихабоіншихбойовихречовин, засобівпересування, військової таспеціалізованоїтехнікитаіншоговійськовогомайна, атакожзаволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 410) — 1237 (динаміка зниження на 23,8 %) та ін.1

При кримінологічній характеристиці інтерес становлять не лише показникисуспільнонебезпечнихдіяньтазагальнакартинавійськових злочинів, а і характеристика їх складових частин, підгруп. Майже кожна з них має особливості: характерні умови чи сфера вчинення злочину та звання військовослужбовця — злочинця. У зв’язку з цим при наданні наступної частини кримінологічної характеристики слід поділити військові злочини на такі групи за сферою вчинення: 1) порушення правил несення військової служби, неналежне виконання

1Курс лекций по криминологии / Под ред. проф. И. Н. Даньшина (Общая часть)

ипроф. В. В. Голины (Особенная часть). — Харьков: Одиссей, 2007. — С. 254–255.

265

Особлива частина

покладених обов’язків (статті 402, 403, 404, 405*, 406*, (позначені * —

можуть належати і до іншої групи), 407, 408, 409, 418, 419, 420, 421, 422); 2) військові злочини, в основі вчинення яких нерідко лежать загальнокримінальнімотиви(скажімо, насильницькі, корисливі, хуліган-

ські) (статті 405, 406, 410, 411, 412, 413); 3) порушення правил пово-

дженнязпредметами, механізмами, зброєютощо(статті414, 415, 416, 417); 4) військові службові злочини (статті 423–426); 5) військові злочини під час воєнних дій (статті 427–435).

Зупинимося на деяких групах злочинів за їх суспільною небезпечністю та ступенем негативності наслідків. Навряд чи можна не погодитися з тим, що Збройні Сили мають бути взірцем сили духу, поваги до власної честі, гідності, підтримання іміджу держави, підняття патріотичного духу в ній тощо. А вчинення саме військових службових злочинів завдає непоправної шкоди вказаним цінностям. Згідно з проведеним узагальненням, рівень судимості за військові службові злочини залишається небезпечно високим, а у відносних показниках — зростає. Так, у 1998 р. за ці злочини було засуджено 290 осіб (13,6 % від загальної кількості), у 1999 р. — 354 (18,2 %), а у 2000 р. — 287 (майже 20 %).

Зазлочини, пов’язанізкорупцією, у2005 р. засуджено176 військо-

вослужбовців, у 2006 — 187, у 2007 — 205.

Разом з тим, за даними держслужбовців, ухилень від військової служби стало менше на третину.

Ще однією важливою групою військових злочинів є суспільно небезпечні діяння, вчинені із загальнокримінальних мотивів. Найбільш небезпечними серед них небезпідставно можна назвати так звані насильницькі військові злочини. Хоча загальна динаміка цієї групи суспільнонебезпечнихдіяньмаєтенденціюдозниження, кількістьзазначеноїгрупизростає. Дотогожвонипостійнозмінюютьсятанабувають все більш цинічного характеру, що призводить до збільшення небойових втрат особового складу. Найбільш небезпечним серед цієї групи єзлочин, якийофіційноназиваєтьсяуККУкраїниякпорушеннястатутнихправилвзаємодіїміжвійськовослужбовцямизавідсутностівідносин підлеглості(ст. 406), більшвідомийяк«дідівщина». Нажаль, їїреальної офіційної статистики не існує, а латентизація нерідко призводить до поглиблення традиції неповаги до прав та свобод іншої людини, вкорінюється у свідомості особи, яка перебуває на військовій службі, може стати у подальшому криміногенним фактором. А також іноді завдає жертвам вказаних дій непоправної фізичної та моральної шкоди.

266

Розділ27. Злочинністьпротивстановленогопорядкунесення...

Вище наведено доволі скорочену кримінологічну характеристику деяких частин військових злочинів; навмисно не використовувалися дані останніх років, оскільки саме сьогодні йдеться про радикальну трансформацію армії, про перехід Збройних Сил на професійну основу. Це може викликати чи, навпаки, не викликати певні негативні процеси в особовому складі військовослужбовців, у зв’язку з чим ми навряд чи можемо надати достовірний прогноз криміногенної ситуації

уЗбройних Силах України за умови їх формування на контрактній основі та при переході до неї.

Цікавість викликає характеристика тих, хто був засуджений за військовізлочини. Цихосіб, першзавсе, необхідноподілитинагрупи за званнями, підставою для чого є ч. 2 ст. 5 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», на військовослужбовців рядового складу, сержантського та старшинського складу, офіцерського (молодшого, старшоготавищого) складу. Кожнійзцихгруппритаманні ті чи інші види злочинів, передбачені у ХІХ розділі КК України. Скажімо, коли йдеться про військові службові злочини, то серед засудженихзазазначенізлочинищорокузбільшуєтьсяпитомавагаофіцерів і прапорщиків (у 1996 р. цей показник становив 36 %, у 1997 р. — 41,

у1998 р. — 52, у 1999 р. — 54,5, а у 2000 р. — 55 %). Особи злочинців цієї категорії характеризуються низьким моральним рівнем, неповагою дозаконутаправа, доавторитетуармії, якийвонисвідомопідривають.

Однак злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби не обмежуються військовими службовими. Донезгаданихзлочинівналежатьібагатоіншихсуспільнонебезпечних діянь, які вчиняються особами, що є набагато нижчими за званнями, порівняно з названими. Частіше це порушення статутних правил взаємодії міжвійськовослужбовцями завідсутності відносин підлеглості (ст. 406) (дідівщина). До групи ризику як потенційних жертв, так і потенційнихзлочинцівпідпадаютьпризовники, контингентякихдостатньо сильно змінився у порівнянні з попередніми десятиліттями. Так, заостаннірокизменшиласякількістьпризовників, якімаютьсередню освіту, майже на 20 %. Багато з тих, хто останнім часом призивається до лав Збройних Сил, мають неповну середню освіту, а також наявна група, представники якої не здобули середньої освіти. Майже третина загальної кількості призовників за станом здоров’я не відповідають тим вимогам, які висуваються до військовиків строкової служби за світовими стандартами. «Вхідний» контроль молодого поповнення,

267