Розділ 2. Методологія і методика кримінології

На другому етапі складається план-програма майбутнього дослідження, що має сприяти його повноті й об’єктивності. Цей робочий документ визначає мету і завдання дослідження, передбачає висунення гіпотез, встановлює строки його проведення, джерела одержання інформації, визначаєформивпровадженняотриманихвисновківісформульованих пропозицій. На цьому етапі проводиться вибір методів дослідження і технічних прийомів їх реалізації. Їх певний набір залежить від предмета, об’єкта, цілей і масштабності дослідження.

Третій етап полягає у виготовленні інструментарію дослідження: анкет, опитних листів, тестів, завдань для експертів; у підготовці оргтехніки тощо.

Четвертий етап передбачає створення груп респондентів і дослідників, груп експертів, безпосередніх виконавців, ознайомлення їх із завданнями дослідження, проведення з ними інструктажу.

П’ятийетап— найбільштрудомісткийівідповідальний. Вінвключає збір різної кримінологічної інформації. Практикою встановлено, щовід якості зібраного емпіричного матеріалу багато вчому залежать повнота, достовірність та цінність висновків дослідження.

Шостий етап — не менш відповідальний, тому що при цьому узагальнюється і аналізується зібрана інформація, а також формулюються висновки дослідження і відповідні наукові положення та практичні пропозиції і рекомендації, що випливають з них.

Іостанній, сьомий, етап полягає в реалізації наукових висновків

іположень, практичних пропозицій і рекомендацій проведеного дослідження, які використовуються як у практиці діяльності державних органів, так і в кримінологічний науці.

Питання та завдання для самоконтролю

1.Що таке взагалі методологія науки і зокрема кримінологічної науки?

2.Охарактеризуйте статистичні і конкретно-соціологічні методи (масові опитування, спостереження, вивчення документів, експертні оцінки), які використовуються в кримінології для збору та обробки зібраних даних про будь-яке явище кримінологічної властивості?

3.З якою метою використовуються в кримінології психологічні методи?

4.У чому полягає можливість і необхідність використання в кримінології математичних методів?

5.Назвіть сім етапів кримінологічних досліджень, які здійснюються відпо- віднодорозробленихранішенауково-прикладнихпроцедур, ідайтеоцінку кожному з них.

21

Розділ 3

ЗЛОЧИННІСТЬ ТА ЇЇ ВИМІРЮВАННЯ

§ 1. Поняття злочинності та її визначення

Поняття про будь-яке явище набуває своєї закінченої редакційної формивнаслідокйогочіткогонауковоговизначення. Останнєвключає всебеневсівідмітніознакитавластивості, анайбільшзагальнііразом з тим істотні.

Що ж стосується такого складного явища, як злочинність, то його відмітними ознаками слід вважати такі:

а) загенезисомзлочинність— цесоціальнакатегорія. Такетвердження випливає, по-перше, з того, що вона існує в людському суспільстві, є реальністю суспільного життя. По-друге, вона є однією з форм соціальної поведінки людей. По-третє, соціальною вона є і тому, що в ролі злочинціввиступаютьчленисуспільства, якіпосягаютьнарізнісуспільнівідносини, щозабезпечуютьнормальнефункціонуваннясуспільного організму. І, по-четверте, злочинність за всіх умов є соціальною за своїми причинами, а також за характером заходів боротьби з нею;

б) однаізвластивостейзлочинностіполягаєвїїісторичніймінливості. Вона являє собою конкретно-історичне явище. Її зміст і характер змінюються залежно від стану соціально-економічних умов життя людей, розвиткуїхкультури, суспільно-моральнихіполітичнихпереконань;

в) злочинністьяксоціальнеявищеводночасмаєправову, аточніше, кримінально-правову ознаку. Адже до обсягу злочинного включають-

22

Розділ 3. Злочинність та її вимірювання

ся ті діяння, що порушують кримінально-правові норми. Поза кримінально-правовою оцінкою немає як злочинів, так і злочинності взагалі;

г) злочинністьякмасовесоціальнеявищемаєпевнутериторіальну і часову поширеність.

Враховуючикороткийаналізпереліченихознакзлочинності, сфор-

мулюємо таке її визначення: злочинність — це відносно масове, історично мінливе соціальне явище, яке має певну територіальну і часову поширеність, являє собою цілісну, засновану на статистичних закономірностях систему одиничних суспільно небезпечних діянь, заборонених кримінальним законом.

§2. Кількісно-якісне вимірювання злочинності

Всебічне вивчення тааналіз злочинності передбачають їїпостійне вимірювання в масштабах усієї країни і в межах окремих регіонів. Такароботамаєпоточнийіперспективнийхарактер, щодаєможливість міркувати не тільки про існуючу злочинність, її минулий стан, а й є передумовою для її прогнозування.

Первинна, початкова інформація про обсяг і внутрішній зміст злочинності черпається із даних офіційної кримінально-правової статистики і в деяких випадках — із результатів вибіркових досліджень, заснованих на загальних положеннях згаданої науки.

Кількісно-якісне вимірювання злочинності проводиться шляхом виявлення таких основних статистичних показників, як: рівень злочинності, коефіцієнти злочинності, структура злочинності, динаміка злочинності, відомості про латентність злочинності. Розглянемо кожний із названих показників окремо.

Рівень злочинності — це загальна кількість злочинів і осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу в країні або в її окремому регіоні. Цей показник характеризує злочинність із кількісного боку. Він виражається в абсолютних цифрах.

При визначенні рівня злочинності беруться два об’єкти обліку: асамекількістьзлочинівікількістьосіб, яківчинилицізлочини. Будьякий з названих об’єктів, узятий окремо, відображає рівень злочинності однобічно, а звідси і неповно, тому що один злочин може бути вчинений і однією людиною, і декількома особами.

23

Загальна частина

Рівень злочинності не можна ототожнювати з рівнем судимості, оскільки до даних про судимості не включаються відомості про осіб, які вчинили злочин, але кримінальні справи про яких припинені на законних підставах до суду або щодо них ухвалено виправдувальний вирок. Замежамисудимостізазвітнийперіодзалишаються, природно, нерозкриті кримінальні справи.

Коефіцієнтизлочинностіявляютьсобоюспіввідношення кількостізлочинівіосіб, якіїхвчинили, дочисельностінаселеннякраїни, або її відповідного регіону з розрахунку на заздалегідь обумовлену кількістьнаселення— на100 тис. — 1 тис. осіб. Оцінказлочинностіувідносних величинах дозволяє порівнювати між собою її рівні в двох чи більше різних регіонах або в одному й тому ж регіоні, але за відносно тривалі відрізки часу.

Розрізняютьдвавидикоефіцієнтівзлочинності: коефіцієнтінтенсивності злочинності і коефіцієнт злочинної активності населення. Перший дозволяє судити про те, як злочинність впливає на населення країни чи певногорегіону. Другийсвідчитьпройогозлочиннуактивність.

Структуразлочинностіозначаєвідношенняокремоговидузлочину або групи злочинів до всієї маси злочинності в тому чи іншому регіоні за конкретний період. Вона визначає частку (питому вагу) виділених за певними підставами різних категорій злочинності. Завдяки цьому показникувиявляєтьсябудовазлочинності, їївнутрішнійсклад. Структура злочинності виражається у відсотках і характеризує її з якісного боку.

Структуразлочинностіможебутипобудованазасоціально-демогра- фічними, кримінально-правовими і кримінологічними підставами.

Серед соціально-демографічних ознак, які становлять інтерес при вивченні структури злочинності, насамперед, необхідно назвати такі ознакиособизлочинця, якстать, вік, освіта, сімейнийстан, рідзанять, види населених пунктів, де вони постійно проживають, ступінь пристрасті до спиртного, наркотиків тощо.

За їх допомогою видається за можливе встановити питому вагу чоловічоїіжіночоїзлочинності; часткузлочинів, учиненихособамирізних вікових груп (неповнолітніми, особами молодого віку, 30–40-літніми); відсоток злочинів, учинених неодруженими, сімейними; алкоголіками, наркоманами; жителями міст і сільської місцевості та ін.

Кримінально-правові груповані ознаки — це співвідношення злочинівзатяжкістюзлочинів, тобтохарактеромзлочинності, заоб’єктом злочинногопосягання, ступенемїхсуспільноїнебезпечності, формами виниімотивамизлочинноїдіяльності; питомавагагруповоїірецидивної злочинності; частка найбільш поширених злочинів та ін.

24

Розділ 3. Злочинність та її вимірювання

Особливослідвідзначити, щоструктуразлочинностіможливаінеобхідна за такими кримінологічними груповими ознаками: різні галузі господарськоїдіяльності, девчиненізлочини; характерміжособистісних стосунківміжлюдьми(усферіслужбових, сімейних, побутовихвідносин); домінуюча антисоціальна мотиваційна спрямованість особи злочинців (насильницькі, корисливі злочини); регіони країни, в яких вчинені злочини. Задопомогоюостанньоїознакивизначаєтьсятакзвана«географія» злочинності, тобтоїїадміністративно-територіальнепоширення.

Динаміка злочинності. Цей показник відображає рух злочинності учасі. Досягаєтьсяцешляхомвстановленнявідношеннярівняіструктуризлочинностітеперішньогочасудоїїрівнівіструктуризапопередні періоди. Аналіз динамічних рядів злочинності слід провадити за тривалі проміжки часу. За такого підходу усувається вплив на стан злочинності випадкових обставин.

На динаміку злочинності впливають деякі соціальні обставини,

асаме:

–зміна соціально-економічних умов життя суспільства;

–станіхарактертихсоціальнихявищі процесів, якідетермінують злочинність;

–демографічна ситуація, що склалася в країні (зростання рівня народжуваності абосмертності населення, змінайоговіковоїструктури, активізація міграції громадян із інших країн);

–зміни кримінального законодавства (криміналізація — введення до КК нових складів злочинів або декриміналізація — скасування складів, що вже є, або часткова зміна їх конструкцій);

–стан і заходи ефективності правоохоронної і правозастосовної діяльності(підвищенняабозниженняактивностіорганівкримінальної юстиції, недосконалість реєстрації злочинів і т. ін.).

«Ціна» злочинності дає уявлення про обсяг і характер прямого і непрямого збитку, який завдає злочинність суспільству. Прямий збиток майнового (матеріального) характеру обчислюється у грошовому виразі. Сюди належать кількість летальних наслідків, настання інвалідності потерпілих, виплати їм за лікарняними листками, додаткові витратинаїхлікування. Донепрямогозбиткувідзлочинностіналежать кошти, що витрачаються державою на боротьбу зі злочинністю, і вартісний вираз її негативних соціальних наслідків (дезорганізація сім’ї, зниженняпродуктивностіпраці, додатковенавантаженнянаінститути соціалізації і ресоціалізації тощо).

25