Особлива частина

–наданнягромадянамУкраїни, якіпостраждаливідторгівлілюдьми, юридичної допомоги в поверненні додому; сприяння їх працевлаштуванню та професійному навчанню;

–продовження співробітництва з Інтерполом, Європолом, Регіональним центром Південно-Східної Європейської ініціативи співробітництвауборотьбізтранснаціональноюзлочинністю(SECI), правоохоронними органами інших держав з питань спільної протидії торгівлі людьми, обміну інформацією про транснаціональні злочинні групитаокремихосіб, якіпровадятьтакузлочиннудіяльність, атакож розслідування злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми; широке використання міжнародного досвіду шляхом залучення міжнародних громадських організацій, благодійних фондів та іноземних засобів масовоїінформаціїдореалізаціїпроектів, спрямованихназапобігання

іпротидію торгівлі людьми, розшуку осіб, які зникли за кордоном, їх повернення додому, реінтеграцію і реабілітацію та ін.

Обсяг фінансування Програми з державного бюджету становить 1469,7 тис. гривень. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська державні адміністрації повинні також передбачати під час складання проектів місцевих бюджетів на відповідний рік додатково кошти для виконання цієї Програми.

Питання та завдання для самоконтролю

1.Вкажіть на зміни у структурі злочинів проти волі, честі та гідності особи у ХХІ ст.

2.Відчогозалежитьлатентністьзлочинівпротиволі, честітагідностіособи?

3.На підставі аналізу вказаних у розділі нормативно-правових актів надайте коротку характеристику основних напрямів подолання безробіття в країні як чинника, що детермінує злочини проти волі, честі та гідності особи, особливо серед молоді.

3.ЗарезультатамианалізуДержавноїпрограмипротидіїторгівлілюдьмина період до 2010 року охарактеризуйте заходи загальносоціального і спеціально-кримінологічного запобігання цьому виду злочинів.

110

Розділ11 ЗЛОЧИНИ ПРОТИ

СТАТЕВОЇ СВОБОДИ І СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ

ОСОБИТАЇХЗАПОБІГАННЯ

§1. Кримінологічна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

Статева(сексуальна) злочинністьявляєсобоюсукупністьзлочинів, спрямованих проти статевої свободи та статевої недоторканості, які вчинюються із застосуванням фізичного, психічного насильства або

звикористанням безпорадного стану потерпілої особи з метою задоволення сексуальної потреби у природній або у збоченій формі.

Статевізлочинивструктуріусієїзлочинностістановлятьвідносно невелику частку (від 0,2 до 0,3 %), однак прицьому характеризуються високим ступенем латентності.

Кримінально-правова структура вказаної групи складається

звідповідних злочинів, передбачених у розділі ІV КК України. Найбільш розповсюдженим серед них є зґвалтування (ст. 152). Вони, як і всі інші суспільно небезпечні діяння, мають свою кримінально-

111

Особлива частина

правовуструктурузачастинамистатті. Так, найбільшрозповсюдженим є злочин, кваліфікований за ч. 1 ст. 152 КК України; друге місце займають злочини за ч. 3 ст. 152 КК.

Згідно з офіційною статистикою, зґвалтування, поряд з іншими сексуальними злочинами, має тенденцію до зниження (понад 40 % за останні10 років), щонеможерадуватичерезїхлатентизацію. Узв’язку з цим статеві злочини можна віднести до високолатентних, де частка прихованих — майже 90 %, яким притаманні усі види латентності за способом утворення.

Причинами виникнення, скажімо, штучної латентності є сором жертви, побоювання погіршення соціального статусу, небажання відповідати на безтактні, принизливі запитання слідчого про обставини того, щосталося; черезпогрозизлочинця, щосприймаються якреальні, тощо.

Види зґвалтувань, передбачені різними частинами ст. 152 КК, маютьрізнийобсяглатентності. Найбільшийстановлятьзлочини, передбачені ч. 1, а найменший — частинами 3 і 4 ст. 152 КК України.

Переважна більшість потерпілих та ґвалтівників походять з незаможних сфер. Разом з тим це не означає відсутність потерпілих серед інших прошарків населення.

Вивчення географії злочинів показує, що зґвалтування за цим показником є досить однорідними. Місцем їх вчинення у 31,3 % є квартири, у 14,1 % — лісопосадки, у 10,7 % — безлюдні частини вулиць.

Найбільш криміногенна частина доби — ніч (39,5 %). Не встановлено абсолютного домінування дня тижня через безробіття понад половини ґвалтівників. Найбільш криміногенна пора — літо (31,7 %), найменш — осінь (21,7 %).

Достатньо важливим питанням при кримінологічній характеристиці будь-якого злочину є характеристика осіб, які їх вчиняють. Так, майже 80 % засуджених за вчинення зґвалтування мають вік від 14 до 29 років. За даними сексологів, на цей віковий інтервал припадає пік фізичної та сексуальної активності. Також до причин вчинення зґвалтувань саме даною категорією можна віднести і те, що особи саме цього віку на сьогодні виховані в умовах негативних соціальних та економічнихзмін, проблемморально-виховного, культурногохарактеру. Протенеможнавідкидатиосіббільшстаршоговіку, хочаїхчисельність не є значною.

Неодруженими є 79,5 % ґвалтівників. Про належність до певного соціального прошарку свідчать дані щодо зайнятості й роду занять:

112

Розділ 11. Злочини проти статевої свободи і статевої недоторканості особи...

57,4 % є безробітними; 28,6 % — працюють, більшість з яких виконують низькоабо середньокваліфіковану роботу.

Приблизно по 1/3 злочинців мають неповну середню, середню та середнюспеціальнуосвіту. Сьогоднітакожпрослідковуєтьсятенденція, заякоюсередґвалтівниківєособи, яківзагалініколиненавчалисяабо мають довідку про закінчення навчальної школи, не володіють навичками абетки й письма.

У сукупності зі ст. 152 КК України ґвалтівники засуджуються за насильницькезадоволеннястатевоїпристрастінеприроднимспособом (ст. 153 КК України) (біля 60 %), а також за хуліганство, крадіжку, грабіжтарозбій(приблизнопо10 %). Завбивствозасуджуєтьсямайже 20 % ґвалтівників, вбивається біля 15 % потерпілих.

Чим молодше злочинці, тим частіше зґвалтування та інші сексуальні злочини вчинюються ними у групі.

Якправило, морально-психологічнийпортретстатевогозлочинця, найчастіше характеризують такі риси:

–грубість, якачастішепереходитьужорстокість; цинізм, неповага до прав і свобод інших осіб; майже стерте поняття соціальних гальм та межі між дозволеним і недозволеним;

–примітивізм у поглядах на взаємозв’язок статей, який зводиться лише до статевого акту без урахування згоди протилежної сторони;

–погляд на жінку або на іншого (одностатевого — при задоволенні статевої пристрасті неприродним способом) партнера як на підкорену істоту без права вибору і права опору, яка є лише знаряддям статевої насолоди.

Загалом аналіз поведінки сексуальних злочинців дозволяє виділити такі їх типи за способом поведінки: 1) раптовий ґвалтівник (умисел на вчинення сексуального злочину виникає раптово під впливом зовнішніх обставин); 2) «шукаючий» (має умисел, при цьому підшуковує жертву та найвигіднішу ситуацію для вчинення зґвалтування);

3)плануючий (самостійно створює конкретну життєву ситуацію вчинення цього злочину щодо конкретної жертви); 4) патологічний (має відхилення психічної та/або сексуальної сфери).

Заслуговують на особливу увагу питання аномалій ґвалтівника. Достатньо часто йдеться про те, що сексуальний злочинець — це хвора людина, тому потребує лікування, а не покарання. Це положення є помилковим. Серед ґвалтівників доля неосудних складає лише 5 %. У решти можуть спостерігатися психічні та характерологічні відхилення в межах осудності (наслідки черпно-мозкових травм, акцентуа-

113

Особлива частина

ції, психопатії, неврози, олігофренія у стані легкої дебільності, сексологічні патології тощо). Ми не можемо відкидати криміногенність таких аномалій, однак ними також можна керувати за наявності моральних і поведінкових принципів, стійких соціальних гальм. До того ж, наврядчидоцільновідкидатинаявністьіншихпередумоввчинення зґвалтування, скажімо, генетичних. Однаксьогоднішнянауканевинайшла способу адекватного реагування на факти впливу спадкового фактору на вчинення сексуального злочину та методику виявлення таких чинників.

Вивчення потерпілих (жертв) та розгляд статевих злочинів саме збокужертви єважливим через те, щосаме вонаіноді відіграє важливу роль у механізмі вчинення групи злочинів, що розглядається.

Найпоширенішою віковою категорією потерпілих (майже половина) є особи віком від 13–19 років, за нею йдуть особи від 20 до 32 років. Також мають місце як малолітні, так і особи похилого віку. Якщо вік чоловіка-ґвалтівника свідчить про його сексуальну активність, то вік потерпілої особи — про її стан при вчиненні цього злочину: безпорадний стан, характер поведінки, сексуальна активність, ставлення до доступності статевих стосунків та ін.

Із загальної кількості потерпілих майже 80 % є неодруженими. Як і злочинці, більшість із них (39 %) мають неповну середню освіту. Проте (на відміну від ґвалтівників) це пояснюється переважно шкільним віком великої кількості потерпілих. Середню і спеціальну освіту мають близько 35 % і 15 % осіб відповідно. Якщо ґвалтівники не працювали через належність до маргінальних частин суспільства, то жертви — через вік (вони навчалися).

До вчинення злочину 36,3 % осіб знайомі з ґвалтівником; близько 15 % — є родичами; у 42 % випадків ініціатором знайомства є злочинець.

Середсоціально-демографічнихтаморально-психологічниххарак- теристик особи жертви статевих злочинів взагалі та зґвалтування зокрема, важливе місце посідає саме поведінка жертви, яка викликає чималосуперечокякутеорії, такінапрактиці. Загаломвченівважають, що незалежно від поведінки жертви не можна говорити про її вину. Рішеннявчинитистатевийзлочин, незалежновідповедінкипотерпілих осіб, приймається виключно злочинцем.

Важливим є розгляд поняття віктимності та віктимної поведінки при вчиненні зґвалтування. Віктимність чоловіка при вчиненні цього

114

Розділ 11. Злочини проти статевої свободи і статевої недоторканості особи...

злочину є набагато меншою ніж віктимність жінок унаслідок психологічних і фізіологічних чинників.

Безумовно, підвищують віктимність не лише поведінка жертви, також її стан під час вчинення зґвалтування — безпорадний, викликаний тимчасовим (непритомність) чи постійним хворобливим станом (наприклад, олігофренія) або віком (малий чи похилий). Іноді особи, які не перебувають у безпорадному стані, є підвищено віктимними через психологічні особливості (частіше — підлітки). Хоча іноді і дорослі люди не чинять опору як через усвідомлення реальності погроз злочинця у разі протистояння, так і внаслідок так званого «паралічу жертви», який виникає у особи у разі її психологічної неготовності до нападу.

Віктимність жертви зґвалтування тісно пов’язана з поняттям «віктимогенна поведінка», що випливає з особливостей цього злочину.

Загалом поведінка жертви зґвалтування може бути позитивною (такою, що перешкоджає вчиненню зґвалтування), нейтральною та провокуючою (наявність деякої сексуальної гри з боку жертви з відсутністю передбачення нею можливих наслідків такої поведінки).

§2. Причини і умови злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

Причини та умови статевих злочинів, як і інших груп суспільно небезпечнихдіянь, розподіляютьсянарівняхвсьогосуспільства, мікросоціальних груп і окремих осіб, тобто на макро-, мікро- й на індивідуальному рівнях. Чинники на макрорівні, існуючи у вигляді умов учинення зґвалтування, породжують морально-соціальну дезорганізацію суспільства, підвищують агресивність і нестриманість. Серед них можна назвати фонові явища, економічні, соціальні, соціальнопсихологічні, організаційно-управлінські, політичні, міграційні, урбанізаційні, культурно-виховні й гендерні чинники. Останні є як детермінантоювчиненнязґвалтування, такіпоказникомставленнячоловіка до жінки, до насильства щодо неї.

До морально-соціального чинника належать занепад моралі у суспільстві, ставленнядопорушенняправособиякдонорми, терпимість до насильства. Достатньо важливим є урбанізаційний чинник, який

115

Особлива частина

включаєвсебеякособливостізабудовиміста(наявністьглухихвулиць, непрохідних дворів тощо), так і поведінку людей у ньому. На сьогодні посталапроблемаавтономізаціїчленівсуспільства, заякоюлюди, особливо у великих містах, зводять до мінімуму спілкування з людьми, що мешкають поряд, обмежуючись найближчими зв’язками. Це призводить до того, що при вчиненні зґвалтування, скажімо, на сходинковій клітці багатоповерхівки, сусіди потерпілої невчасно викликають міліцію, виявляючибайдужістьдотого, щовідбувається; користуючись принципом «моя хата з краю».

Серед чинників на мікрорівні — спричинювальні причини-умови у сфері родини (з якої походить злочинець), неформальних груп, трудових колективів, навчальних закладів тощо. У вказаних мікрогрупах нерідкопануєнасильство, неповагадожінки, нехтуванняморальними цінностями, існування власної субкультури, криміногенних традицій тощо, що напряму впливає на вчинення насильницького злочину взагалі і зґвалтування зокрема.

На індивідуальному рівні існує різноманіття соціальних та біологічних чинників. Так, серед соціальних слід зазначити матеріальні, духовні, культурні та ін. Через часте спостереження сцен насильства, неповагидоприроднихправлюдейґвалтівникисприймаютьсексуальне насильство як норму. Указане відбувається ще й через стан алкогольного сп’яніння. До речі, у такому стані перебувають понад 90 % ґвалтівників при вчиненні зґвалтування.

Соціальні за своїм змістом негативні обставини впливають на мотиви вчинення зґвалтування, серед яких сексуальний є хоча й не єдиним, але завжди основним, незалежно від того, чи повністю він усвідомлений, чи замаскований іншими мотивами — соціальними нашаруваннями (помсти, принижування тощо).

Щодо сфери біологічних чинників, то серед кримінологів існує позиція, згідно з якою однією з причин агресії, виникнення умислу на вчинення зґвалтування може бути підвищений рівень тестостерону в крові чоловіка, наявність психічних сексологічних відхилень, порушень статевого нахилу, психологічних вад, особливостей тощо.

При вирішенні питання співвідношення соціального й біологіч-

ного в особі злочинця, вважаємо, що сам факт учинення зґвалтування зумовлено соціальними, зокрема, соціокультурними чинниками.

116