- •ВСТУП
- •ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
- •§ 1. Поняття і визначення кримінології
- •§ 2. Предмет кримінологічної науки
- •§ 3. Система кримінологічної науки
- •§ 4. Історія розвитку кримінології
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Методологія кримінологічної науки
- •§ 2. Методи, методика, процедури наукового дослідження
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття злочинності та її визначення
- •§ 2. Кількісно-якісне вимірювання злочинності
- •§ 3. Латентність злочинності
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття криміногенної детермінації
- •§ 2. Фактори злочинності
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття особи злочинця
- •§ 2. Структура особи злочинця
- •§ 3. Типологія злочинців
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Причини окремого злочину
- •§ 2. Умови, що сприяють вчиненню злочинів
- •§ 4. Особливості особи і поведінки потерпілих та їх роль у «механізмі» вчинення конкретного злочину
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття і система запобігання злочинності, класифікація запобіжних заходів
- •§ 2. Об’єкт запобігання злочинності
- •§ 3. Суб’єкти запобігання злочинності та основні напрями їх діяльності
- •§ 4. Організація і управління процесом запобігання злочинності
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття, завдання, види і методи кримінологічного прогнозування
- •§ 2. Поняття, завдання, види та етапи кримінологічного планування
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
- •§ 1. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи
- •§ 2. Причини та умови насильницької злочинності проти життя і здоров’я особи
- •§ 3. Запобігання насильницькій злочинності проти життя та здоров’я особи
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи
- •§ 2. Причини і умови злочинів проти волі, честі та гідності особи
- •§ 3. Запобігання злочинам проти волі, честі та гідності особи
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи
- •§ 3. Запобігання злочинам проти статевої свободи та статевої недоторканості особи
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів проти власності
- •§ 2. Причини та умови злочинів проти власності
- •§ 3. Запобігання злочинам проти власності
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 2. Причини та умови злочинів у сфері економіки
- •§ 3. Запобігання злочинам у сфері економіки
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Кримінологічна характеристика екологічної злочинності
- •§ 2. Причини та умови екологічної злочинності
- •§ 3. Запобігання екологічній злочинності
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття та кримінологічна характеристика хуліганства
- •§ 2. Причини та умови хуліганства
- •§ 3. Запобігання хуліганству
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів, вчинених з необережності
- •§ 2. Причини та умови злочинів, вчинених з необережності
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів проти громадської безпеки в Україні
- •§ 2. Причини та умови бандитизму
- •§ 3. Запобігання бандитизму
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних із наркоманією
- •§ 2. Причини та умови злочинів, пов’язаних із наркоманією
- •§ 3. Запобігання злочинам, пов’язаним із наркоманією
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів проти правосуддя
- •§ 2. Причини та умови злочинів проти правосуддя
- •§ 3. Запобігання злочинам проти правосуддя
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика злочинності у місцях позбавлення волі
- •§ 4. Запобігання злочинності у місцях позбавлення волі
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Кримінологічна характеристика жіночої злочинності
- •§ 2. Причини та умови жіночої злочинності
- •§ 3. Запобігання жіночій злочинності
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •§ 2. Причини та умови рецидивної злочинності
- •§ 3. Запобігання рецидивній злочинності
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття організованої злочинності
- •§ 2. Кримінологічна характеристика організованої злочинності
- •§ 3. Причини та умови організованої злочинності
- •§ 4. Запобігання організованій злочинності
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття і визначення професійної злочинності
- •§ 2. Кримінологічна характеристика професійної злочинності
- •§ 3. Причини та умови професійної злочинності
- •§ 4. Запобігання професійній злочинності
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх в Україні
- •§ 2. Причини та умови злочинності неповнолітніх
- •§ 3. Запобігання злочинності неповнолітніх
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття військових злочинів та їх кримінологічна характеристика
- •§ 2. Причини та умови військових злочинів
- •§ 3. Запобігання військовим злочинам
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •Література до Загальної частини
- •Література до Особливої частини
- •Іменний покажчик
- •Предметний покажчик
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Розділ 9
НАСИЛЬНИЦЬКА ЗЛОЧИННІСТЬ ПРОТИ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ’Я ОСОБИТАЇЇЗАПОБІГАННЯ
§1. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи
Насильницька злочинність проти життя і здоров’я — це сукупністьумисних посягань, спрямованихнавтручанняуфізичну іпсихічну цілісність жертви злочину з метою заподіяння їй смерті або ті-
лесного ушкодження. Коло насильницьких злочинів проти життя і здоров’я особи різноманітне та широке. Вони передбачені розділом ІІ Особливої частини Кримінального кодексу України. До них належать злочини проти життя людини: умисне вбивство; умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання; умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини; умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця; вбивство через необережність; доведення до самогубства (статті 115–120). Злочини проти здоров’я людини: умисне тяжке тілесне ушкодження; умисне середньої тяжкостітілесне ушкодження; умиснетяжке тілесне ушкодження, заподіяне
88
Розділ9. Насильницьказлочинністьпротижиттяіздоров’яособитаїїзапобігання
устані сильного душевного хвилювання; умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або
уразі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця; умисне легке тілесне ушкодження; побої і мордування; катування; необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження; по- грозавбивством(статті121–129). Іншізлочинипротижиттятаздоров’я особи, передбачені цим розділом Кодексу (статті 130–145), крім насильницького донорства (ст. 144), не пов’язані з насильством.
Цейрозділприсвяченийнайбільшнебезпечнимпроявамнасильницькоїзлочинності— тяжкиміособливотяжкимзлочинампротижиттята здоров’я особи: умисне вбивство і умисне тяжке тілесне ушкодження, питома вага і кількісні показники яких у злочинності проти життя і здоров’я особи у 1990-х рр. помітно збільшилися і погіршилися, але
унаступні роки динаміка цих злочинів суттєво зменшилась. Абсолютна кількість зареєстрованих умисних вбивств і тяжких
тілесних ушкоджень в Україні починаючи з 1972 р. зросла більш ніж у 3,5 разу і склала у 2000 р. — 4 806 і 6 852. Однак останніми роками їхрівеньсуттєвознизивсяіу2004 р. булозареєстровано3 788 і5 855 зло-
чинів, у 2006 р. — 3 220 і 5 283, у 2007 р. — 2 907 і 5 486. Така тенден-
ція, як уявляється, буде продовжуватися. Наявність латентності злочинностідещозбільшуєціпоказники. Щорічнозростаєкількістьосіб, які зникли безвісно або причина смерті яких не встановлена.
Структура насильницької злочинності проти життя визначається і зараз сімейно-побутовою і ситуаційно-дозвільною спрямованістю. Дійсно, значна кількість цих злочинів продовжує вчинятися ситуативно, імпульсивно, наґрунтіміжособистісних стосунківіконфліктів, що виникають у побутовій сфері життєдіяльності.
Найбільша кількість злочинів учиняється під час сварок, які переходять у взаємні образи і бійки. При цьому основою криміногенної поведінкиізлочинця, іпотерпілогоєпобутовівзаємовідносини, оскільки переважну більшість вбивств і тілесних ушкоджень, мордувань вчинено у квартирі, будинку, дворі, гуртожитку тощо. Близько 80 % таких злочинів учиняється у вечірні та нічні години, під час та після вживання спиртних напоїв, шляхом заподіяння потерпілому побоїв руками і ногами, побутовими предметами та іншими речами. Значна частинацихзлочинівучиняєтьсяіззастосуваннямрізноївогнепальної зброї, у тому числі й воєнного зразка, та вибухових речовин.
Сімейно-побутові і ситуаційні насильницькі злочини, як правило, вчиняються вумовах конфліктної ситуації (часто алкоголізованої), що
89
Особлива частина
виникла за раптового розвитку подій, коли винні не мають часу всебічно їх осмислити, і тому оцінка обстановки і вибір лінії поведінки відбуваються виключно на емоційній основі. Нерідко такі злочини вчиняютьсяімпульсивно, тобтоустанісильногодушевногохвилювання, коли винний діє без більш-менш зрозумілої мети.
Посилюється тенденція до підвищення ступеня суспільної небезпечності насильницьких злочинів, зростання тяжкості їх наслідків, зухвалості та невиправданої жорстокості.
Суттєвознизивсярівеньвбивствназамовлення, вбивствпризбройнихсутичкахміжчленамизлочиннихугрупованьтощо. Якщоу1995 р. в Україні було зареєстровано 210, а у 1996 р. — 119 вбивств на замовлення, то за період 1999–2001 рр. — відповідно 28, 28 і 12, 2005 р.
і2006 р. — 16 і 25 вбивств на замовлення. У 2007 р. — у групі із застосуванням вогнепальної зброї і вибухівки реєструється відповідно від10 до12 % і3 % вбивств, до10 % і0,2 тяжкихтілеснихушкоджень. У цих випадках наслідки настають у результаті нанесення ударів руками і ногами, застосування холодної зброї, предметів побутового призначення. Вбивства на автотрасах водіїв і пасажирів тепер мають епізодичний характер. Однак треба мати на увазі, що ці дані, залежно від криміногенної обстановки, можуть коливатися. Кожне п’яте вбивство і тяжке тілесне ушкодження вчинюються особами, які мають судимості. Нерозкритимизаминулірокизалишилосяпонад7 тис. вбивств
ібільше 16 тис. тяжких тілесних ушкоджень. Що стосується «географії» даних злочинів і міста їх вчинення, то серед областей України першістьзаймаютьДонецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська та деякі інші області, де взагалі високий рівень загальнокримінальної злочинності; переважначастинанасильницькихзлочиніввчинюються місцевими мешканцями за місцем їх проживання.
Крім користі, мотивами розглядуваних злочинів стають ревнощі, помста, хуліганськіспонуканняітакзвані«неприязністосунки», змістом яких є ненависть, неповага, ворожнеча, заздрість та ін. Зростає такожкількістьнеадекватнихінавітьзовнібезглуздихзлочинів, мотив яких пов’язаний, певно, з внутрішньою готовністю до злочину. Почастішали випадки «багатосерійних» вбивств, учинених вбивцямиманіяками. Збільшуєтьсякількістьгруповоїнасильницькоїзлочинності проти особи.
Призагальнійкримінологічнійхарактеристицінасильницькихзлочинів слід враховувати регіональні, демографічні, сезонні і часові коливання та особливості.
90
Розділ9. Насильницьказлочинністьпротижиттяіздоров’яособитаїїзапобігання
Дослідження свідчать про те, що поширення насильницьких злочинів у містах і сільській місцевості має відмінність, але незначну. Влітку їх реєструється більше, ніж узимку.
Переважна частина тяжких насильницьких злочинів учиняється чоловіками. Але спостерігається тенденція до зростання жіночої насильницької злочинності. Частіше за все дії жінок — це реакція у відповідьнапротиправнуабовіктимнуповедінкупотерпілих(знущання, нанесення побоїв, подружня зрада, алкоголізм тощо).
Кримінальнаактивністьмаєівіковіособливості: поумиснихвбивствах за обтяжуючих обставин вона припадає на 19–25, 30–40 років; поумиснихвбивствах— 30–40, 41–50 років; потяжкихтілеснихушкодженнях— 26–40 років. Високакримінологічнаактивністьзазначених вікових груп по вбивствах за обтяжуючих обставин пояснюється мотивами вчинення злочину в молодому віці: корисливість, хуліганські мотиви, вчинення інших злочинів і протиправних діянь. Для вікової групи30–40 роківхарактерніалкогольнеобтяження, сімейно-побутові свари, судимість за аналогічні злочини тощо. Що ж стосується характеристикиіншоїкатегоріївбивць, тотуткримінальнаактивністьохоплюєвосновномувіковігрупивід30 до50 років, взаємовідносинияких із середовищем, де вони проживають, характеризуються сталою криміногенністю, хронічним алкоголізмом, психопатіями тощо.
Неповнолітні теж додають свій «внесок» у насильницьку злочинністьпротиособи: усередньомузаостанніроки, заданимикримінальноправовоїстатистики, нимивчиняєтьсядо200 умиснихвбивствіпонад 250 тяжких тілесних ушкоджень.
Переважнабільшістьзлочинцівмаютьбазовуабобазовуспеціальну освіту. Мабуть, низька культура і прогалини в інтелектуальному розвиткузлочинцівпов’язанінестількизїхосвітою, скількиіззагальною проблемою виховання людей.
Соціальний портрет злочинців «домальовують» відомості про їх сімейний стан. Особи, які вчиняють кваліфіковані вбивства, здебільшого не мають сім’ї, серед осіб, засуджених за тяжкі тілесні ушкодження, майже 50 % неодружених. Значна частина злочинців розлучена.
Соціальний стан осіб до вчинення злочину також має певне значенняупричинномуланцюгу. Понад50 % злочинцівнаденьвчинення злочину не працювали і не вчилися. Це особи молодого і середнього віку, які зловживають спиртними напоями, негативно себе поводять, немаютьбудь-якоїпрофесії, постійностворюютькриміногенніситуації.
91
Особлива частина
Засоціальнимстаномівидомзаняттясередвиннихвиділяютьсягрупа робітниківіпрацівниківсільськогогосподарства, працівникинекваліфікованої праці. Їх частка у структурі злочинців становить близько 40 %. Істотнезниженняцьогорівня(ранішебулодо80 %) пояснюється тим, що багато осіб молодого віку, в минулому зайнятих некваліфікованоюпрацею, заразчастковоперейшлидокатегоріїслужбовціврізних фірм, малих підприємств, кооперативів, об’єднань тощо. У структурі злочинців, особливо вбивць, незначну частку становлять кваліфіковані робітники, службовці, учні та інші категорії населення.
Уструктурінасильницькихзлочинцівспостерігаєтьсяпідвищення частки осіб без певного місця проживання і заняття. У зв’язку з переходомдоринковихвідносиніпоявоювкраїнібезробітнихцянегативна тенденція зберігатиметься.
Заслуговує на увагу і така соціально-демографічна ознака злочинців, як етнічна належність. Зараз проблема «закордонної» злочинності набуває в Україні тривожного характеру. «Гастролери» з інших регіонів учиняють багато злочинів, у тому числі вбивства і тяжкі тілесні ушкодження.
Серед морально-психологічних рис особи злочинців помітні такі: алкогольне обтяження (70–90 %), імпульсивність, психопатичність, примітивність потреб, різні психічні аномалії, які мають соціальне
ібіопсихологічне походження. Так, за даними судово-психіатричних експертизукримінальнихсправах, більшеяктретиназлочинців-убивць мали травми голови, наслідком чого стали відхилення психіки (агресивність, мстивість, надмірна підозрілість, грубість, брутальність тощо). Не виключено, що ці явища мають своїм джерелом хронічний алкоголізм, наркотизм, а також неодноразову судимість та ін.
Зміст мотивів злочинців стає конкретним, якщо аналізувати види зв’язків між злочинцем і потерпілим. Майже 50 % потерпілих при вбивствах без обтяжуючих обставин — це подружжя, у тому числі колишні, особи, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах. Таке не є характерним для кваліфікованих видів убивств, хоча й тут кожнийшостийпотерпілий— подружжяаборозлучені. Основнамаса потерпілих припадає на осіб, знайомих із злочинцем (спільна робота, місце проживання і проведення дозвілля). Часто їх соціальний стан
іморально-психологічні риси збігаються із рисами злочинців. Однак ці риси різняться, якщо жертвами злочинів стають інші категорії населення (підприємці, бізнесмени, заможні громадяни, пенсіонери та ін.).
92