Особлива частина
тельної дії, удари спеціально пристосованими предметами, використання предметів широкого господарського вжитку, зв’язування і тортури та ін.
Що стосується основних кримінологічних рис особи злочинця, то характерними для них є:
стать: 90 % злодіїві96 % грабіжників ірозбійників — чоловіки; вік: неповнолітні до 15 % за всіма видами злочинів; 18–24 роки —
до 30 % злодіїв, до 45 % грабіжників і розбійників; 25–39 років — близько 40 % злодіїв і 30–35 % грабіжників і розбійників; решта злочинців — це більш старша вікова категорія;
освіта: у 60 % злочинців — повна загальна середня та базова загальна середня; у 20 % — професійно-технічна і початкова та без освіти; у 3 % — вища освіта;
рід занять: 70 % не працювали і не навчалися; до 10 % — безробітні; до 7 % — учні та студенти навчальних закладів;
судимість мали: близько 30 % злодіїв та майже 40 % грабіжників і розбійників;
психічний стан на момент вчинення злочину: до 10 % злодіїв, 20 % грабіжників і 30 % розбійників перебували у стані алкогольного сп’яніння.
§2. Причини та умови злочинів проти власності
Середголовнихпричинтаумоввчиненнязлочинівпротивласності
слід назвати такі:
–демонстрація можновладцями всіх рівнів численних прикладів розкраданнябюджетнихкоштів, сенсаційнікорупційнівикриттявисокопосадовців, оприлюдненіфакти«світськогожиття» політиківідержслужбовців та ін.;
–неефективна економічна політика держави, що в умовах ринку призвеладопостійногодефіцитубюджету, хронічногонедофінансуваннянайбільшсоціальнозначущихсферекономіки, безробіття, соціальної незахищеності, зубожіння значної частини громадян України;
–стійка недовіра народу до політиків, комерційних установ, органів влади, які маніпулюють суспільною свідомістю, обманом і переконаннями перманентно наживаються за рахунок чеснот;
122
Розділ 12. Злочини проти власності та їх запобігання
–хижацькаполітикавеликогобізнесу, кабальнікредити, економічно необґрунтовані зростання цін на товари та послуги, рейдерські захоплення підприємств, монополізація найприбутковіших секторів економіки, відсутність чесної конкуренції, прагнення до державного регулювання економіки в ручному режимі;
–несформованість середнього класу, поляризація суспільства на сумнівну бізнес-еліту (3–5 %) та малозаможних і злиденних громадян;
–низькаплатоспроможністьбільшостінаселення, стрімкаінфляція до 17 % (2007 р.), хронічне відставання мінімального прожиткового рівня від розміру мінімальної заробітної плати, недоступне житло, зростання комунальних послуг та ін.;
–комерціалізаціясуспільноїсвідомості, побудоваміжособистісних взаємин на основі матеріальної вигоди, вузькоегоїстичних інтересів;
–різка зміна системи суспільних цінностей убік виправдовування громадською мораллю збагачення будь-якими засобами, культивування споживацько-розважального способу життя, стрімке поширення індустрії розваг, азартних ігор, гламурної розбещеності;
–інтенсифікація процесу життя, дисонанс між уявленнями молоді про безтурботне і заможне життя вже сьогодні та реальним трудовим вкладом у його забезпечення. Молодь не готова до тривалої клопіткої праці, поступового професійного зростання, схильна перекладати труднощі і негаразди реального життя на інших, вимагати негайного забезпечення високих споживацьких стандартів, побутової облаштованості, відпочинку;
–перманентне тиражування мас-медіа, інтернет провайдерами інформаціїкорисливогоштибу, героїзаціякриміналітету, сенсаційність фактіввинятковоїжорстокості, буденність насильницької тасексуальної тематики, що вкрай негативно впливають на неповнолітніх та молодь, осіб з кримінальним минулим, деморалізовану частину населення;
–разючийконтрастміжрівнемтаякістюжиттяміськогоісільського населення, неконтрольована міграція сільської молоді до міста, де на неї чекають жорстока боротьба за повсякденне фізичне виживання та спокуси міського життя;
–злиденне становище окремих верств населення породжує примітивність потреб життєдіяльності і посилює привабливість насиль- ницькихзасобівзаволодіннянавітьпобутово-дріб’язковиммайном, не говорячи про кошти будь-якого номіналу;
123
Особлива частина
– прорахунки і відсутність системності в запобіжній діяльності правоохоронних органів, низька професійність кадрового складу, незадовільне матеріально-технічне забезпечення, корупція та ін.
§3. Запобігання злочинам проти власності
Загальносоціальні заходи запобігання злочинам включають на-
ступне:
1)проведення виваженої і послідовної кадрової політики, що сприятиме: а) викоріненнюворганахвладипроявівкорупції, розкраданьіпривласнень бюджетних коштів, реалізації невідворотності покарання за подібні факти; б) суворому дотриманню вимог професійної етики, створенню дійової системи громадського контролю за діяльністю органів влади, запровадженню публічноївідповідальності заїїрезультатами;
2)підвищення ефективності національної економіки, розробка
іфінансове забезпечення соціально орієнтованого держбюджету, зведення до мінімуму безробіття, продумана пенсійна реформа, суттєві інвестиціївосвіту, культуру, медицину, загальнонаціональна боротьба з бідністю та ін.;
3)розвитокмалогоісередньогобізнесу, муніципальноїінфраструктуриврегіонах, програмдоступногоіпільговогокредитування, забезпечення першим гарантованим робочим місцем випускників навчальних закладів;
4)подолання«руїни» населіівзанедбанихвиробничихмістечках, створення робочих місць і привабливих побутових умов, щоб зупинити відтік молоді до перенаселених обласних центрів;
5)поліпшенняморальногомікрокліматувсуспільстві, відновлення системи виховання підростаючого покоління, повернення довіри народу до владних і бізнес-структур, формування суспільної нетерпимості до будь-яких проявів злочинності.
Спеціально-кримінологічні заходи запобігання передбачають:
1)завчасне виявлення таоблік криміногенних осередків іокремих осіб, схильних до отримання майнових благ злочинним шляхом, проведення з ними профілактичної роботи заходами переконання і допомоги;
2)здійснення віктимологічної профілактики серед потенційних жертв майнових злочинів;
124
Розділ 12. Злочини проти власності та їх запобігання
3)створення загальнонаціональної бази даних на професійних корисливихзлочинців, рецидивістів, лідеріворганізованихзлочинних груп;
4)зниженнялатентностііпідвищеннярозкриваностізлочинівданої категорії;
5)формуваннякультуригромадськоїбезпекинаселення(співпраця із правоохоронними органами, матеріальне стимулювання викриття злочинців, організаціяохоронипід’їздів, участьупатрулюваннівулиць, місць громадського відпочинку, організація сусідського нагляду за житлом та ін.);
6)розробка і впровадження технічних заходів, що забезпечують персоніфікований доступ до майна, систему відеоспостереження, надійнийтехнічнийзахистжитла, відповідальнеставленнядозберігання майна та ін.;
7)забезпечення безпеки громадян з боку правоохоронних органів
угромадських місцях, на автошляхах, за місцем проживання;
8)мінімізація готівковогорозрахункугромадянзапридбанітовари надані послуги (перехід на карткову систему розрахунків) та ін.;
9)інноваційнатехніко-криміналістичнаоснащеністьправоохорон- них органів у розслідуванні злочинів аналізованої категорії;
10)оперативне втручання відповідних силових підрозділів, спрямоване на припинення злочинного посягання, закріплення доказової бази, виявлення і затримання злочинців.
Питання та завдання для самоконтролю
1.Що необхідно розуміти під «корисливими мотивами»?
2.Використовуючи експрес-інформацію про стан злочинності на території України, проаналізуйтеструктурукорисливихненасильницькихтакорисливих насильницьких злочинів за 2007 та наступні роки.
3.Проаналізуйте динаміку вказаних груп злочинів протягом останніх 10 років в Україні.
125
Розділ13
ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ ТА ЇХ ЗАПОБІГАННЯ
§1. Кримiнологiчна характеристика злочинiв у сфері економіки
Високийрівеньрозвиткуекономікиєобов’язковиматрибутомбудьякого розвинутого суспільства, оскільки забезпечує його існування та прогрес. Томузлочини, яківчиняються усфері економічних відносин, становлять реальну небезпеку життєдіяльності як окремих громадян, так і країни в цілому.
У сучасній Україні розміри нелегальних економічних відносин сягають не менше ніж 30 % легальної економіки. Тож не дивно, що цьому явищу приділяють значну увагу фахівці різних наук. У літературі для його визначення використовують різні категорії, серед яких найбільш поширеними є «злочинність у сфері економіки», «тіньова економіка». Згідно з теорією кримінології під таким поняттям розуміютьсукупністьпосягань, щовчиняютьсяусферіекономічнихвідносин та спрямовані на отримання економічної (корисливої) вигоди. При цьому способи їх вчинення можуть бути як насильницькими, так і ненасильницькими, акваліфікаціяпередбачаєтьсярозділомVI Особливої частини Кримінального кодексу України «Злочини проти власності» та розділом VII «Злочини у сфері господарської діяльності».
126
Розділ 13. Злочини у сфері економіки та їх запобігання
Розкриваючи кримінологічну характеристику злочинів у сфері економіки, передусім треба вказати на їх поширеність. Саме вони займають найбільшу частку в структурі всієї зареєстрованої злочинності (майже 10 % злочинів, що висвітлюються у статистиці як діяння у сфері економіки, та 40 % посягань економічної спрямованості, що відбиваються в інших статистичних групах). Отже, не дивно, що саме ці посягання завдають значної шкоди: щорічно, збитки лише від злочинів, щодо яких справи розслідувалися службою боротьби з економічною злочинністю, становлять понад 5 млрд грн.
Тенденціїдинамікирозглядуваноговидузлочинностізбігаютьсяіз загальними тенденціями злочинності в країні, значною мірою навіть визначаючи їх (зростання 1991–1996 рр., стабілізація та зниження — останні десять років).
У структурі злочинів економічної спрямованості третину становлятьпосягання противласності, до20 % — злочини усфері господарської діяльності, і майже половину — злочинні дії з використанням службових повноважень. При цьому статистика фіксує тенденцію до зростання тяжкості цих посягань: зараз до 40 % злочинів цього виду належать до категорії тяжких.
Латентність окремих видів злочинів у сфері економіки розрізняється як за походженням, так і за розмірами. Якщо серед кримінально караних посягань проти власності майже 50 % латентних, то серед посягань, пов’язаних з несплатою податків, таких понад 90 %. Латентизаціяпояснюється передусім діями злочинців, якізаздалегідь забезпечують засоби приховування скоєного. Щодо злочинів у сфері підприємницької діяльності, то на їхню розкриваність значно впливає протиправна діяльність посадовців правоохоронних органів. Показовим є той факт, що лише третина кримінальних справ про ці діяння доходить до суду.
Географія злочинів у сфері економіки теж має свої особливості. Кримінально карані діяння, пов’язані з господарською діяльністю, поширеніуСхіднихрегіонахкраїни, десконцентрованийосновнийфінансовий та виробничій потенціал країни. Третина з них вчиняється у Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Одеській, Луганськійобластях, м. Києві. Злочини проти приватної власності частіше вчиняються у населених пунктах — місцях компактного проживання громадян.
Щодо характеристик осіб, які вчиняють посягання у сфері економіки, треба виділити декілька обставин. По-перше, підвищений вік злочинців. Принаймні75 % цихосібєстаршимиза30 років. По-друге,
127