11. Основи конституційного права сша

В результаті вивчення теми студент повинен знати:

• принципи американського конституціоналізму;

• президент у системі органів влади;

• законодавча влада в США;

• організація виконавчої влади;

• судова влада.

 Література: 7,8,13,25,32,34,35,42,56,60

1. Принципи американського конституціоналізму

США — держава в Північній Америці. За площею — четверта у світі, після Російської Феде­рації, Китаю і Канади (територія країни — 9363,2 тис. кв. км). Сьогодні США є найрозвинутішою економічно державою, в якій повністю склалося постіндустріальне суспільство.

Адміністративно США поділені на 50 штатів і федеральний округ Колумбія, мають ряд володінь: Пуерто-Ріко, Віргінські острови, Східне Самоа, острів Гуам.

Конституцію США прийнято 1787 p.; це одна з найстаріших конституцій у світі. Вона належить до так званих жорстких конституцій. Документ складається із власне Конституції, перших десяти поправок (Білль про права) і другого циклу поправок. Консти­туція США, як і сама держава, створювалася в часи гострої боротьби. Першим конституційним документом, який діяв під час Війни за незалежність, були Статті Конфедерації. У травні 1787 р. за рішенням Континентального конгресу було склика­но Конституційний конвент, який розпочав свою роботу у Філа­дельфії. У своїй діяльності цей орган привласнив засновницькі повноваження. У результаті конституцію країни було прий­нято і підписано 39 делегатами з 50.

Конституція США має логічну і точну побудову, вирізняєть­ся лаконізмом, не має зайвої деталізації. Вона складається з 7 статей, які, у свою чергу, мають частини (розділи).

Перші три статті встановлюють форми влади: законодавчу (Конгрес, що складається із Сенату і Палати представників), виконавчу (президент) і судову (Верховний суд).

Стаття 4 визначає відносини між штатами, а також між штатами і федеральним урядом.

Стаття 6 за змістом є близькою до четвертої, оскільки харак­теризує природу і роль Конституції як «вищого закону країни».

Стаття 5 передбачає порядок доповнення і внесення змін до Конституції, а стаття 7 — порядок набрання Конституцією чинності після її ратифікації 9 штатами, тобто — від 12 штатів (за винятком Род-Айленду, що відмовився брати участь у Кон­венті). У 1791 р. Конституцію доповнив «Білль про права» (по­правки 1—10), який гарантує демократичні права та свободи людини.

Аналіз змісту Конституції дає можливість виокремити прин­ципи, що визначають політичний устрій і систему державної влади США:

• верховенство влади народу і закону;

• гарантії прав і свобод людини;

• поділ влади, система заборон і противаг;

• федералізм;

• механізм змін і доповнень Конституції шляхом внесення поправок.

Сполучені Штати спочатку сформувались як конфедерація 13 колишніх англійських колоній зі слабким центральним уря­дом. «Вічний союз» у конфедеративному варіанті та без прези­дентського поста, проіснувавши лише декілька років, показав свою повну нежиттєздатність. Зокрема, конфедерація призве­ла до фактичного розвалу фінансової системи і, як наслідок, до невдоволення й озброєних виступів соціальних низів. Кон­ституція 1787 р. закріпила федеральний устрій союзної держави з набагато сильнішим урядом, системою поділу влади по горизонталі (законодавча, виконавча і судова) і вертикалі (фе­дерація — штати), а також з постом президента, який наділяв­ся всією повнотою виконавчої влади.

Білль про права. Це порівняно короткий документ. Він включає перелік 29 прав. Поправка 1 містить перелік основ­них свобод: віросповідання, слова, друку, зборів, звернень із петиціями до уряду. У розділі 9 статті 1 міститься положення, яке не допускає якого-небудь припинення дії Habeas corpus — правила, запозиченого з англійської практики, згідно з яким людина може бути арештована лише із санкції суду.

Американська держава базується на республіканській фор­мі правління. У Конституції США, а саме в статті 4 затверджу­ється: «Сполучені Штати гарантують кожному штату в справжньому Союзі республіканську форму правління». Республі­канська форма правління в США реалізувалася у вигляді прези­дентської республіки: президент республіки — глава держави й уряду; уряд не несе відповідальності перед Конгресом; прези­дент не володіє правом розпускати палати Конгресу.

Згідно з Конституцією США, федералізм є подвійною фор­мою державного устрою, із функціональним і територіальним поділом влади. Федералізм є, так би мовити, компромісом між двома іншими формами політичного устрою: унітарною і кон­федеративною. В унітарній державі всю повноту влади зосе­реджено в руках центрального уряду. В альтернативній формі (конфедерації) загальний центральний орган — Рада конфеде­рації — обговорює лише питання загальної політики і вико­нує швидше рекомендаційну роль стосовно до своїх суверен­них членів, а всю повноту влади сконцентровано в них. За федералізму між центральним і місцевими урядами існує вста­новлений Конституцією і законами поділ владних повноважень і функцій.

За основу побудови системи державної влади було взято принцип розподілу влади, який в американських умовах трансформувався в так звану систему заборон і противаг. У Кон­ституції було проведено організаційний поділ між трьома гілками влади — Конгресом, президентом і Верховним судом, кожній з яких було надано можливість діяти самостійно в конституційних рамках. Встановлені відносини між названими органами мали (і мають) на меті запобігти посиленню одного з них за рахунок іншого і перешкодити одній із частин цієї сис­теми діяти в напрямі, протилежному напрямам інших органів. Фактичні відносини між трьома основними органами влади — Конгресом, президентом (він іменується не президентом рес­публіки, а президентом США) і Верховним судом — постійно змінюються, але сам принцип поділу влади залишається не­порушним.