1. Положення цієї глави Конституції становлять основи кон­ституційного ладу Російської Федерації і не можуть бути змінені інакше як у порядку, встановленому цією Конституцією.

2. Ніякі інші положення цієї Конституції не можуть супере­чити основам конституційного ладу Російської Федерації.

3. Глава 2 Права і свободи людини і громадянина

СТАТТЯ 17

1. У Російській Федерації визнаються та гарантуються пра­ва і свободи людини і громадянина згідно із загальновизнани­ми принципами і нормами міжнародного права та відповідно до цієї Конституції.

2. Основні права і свободи людини невід'ємні і належать кож­ному від народження.

3. Здійснення прав і свобод людини і громадянина не повин­не порушувати прав і свобод інших осіб.

СТАТТЯ 18

Права і свободи людини і громадянина є такими, що діють безпосередньо. Вони визначають сенс, зміст і застосування за­конів, діяльність законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування і забезпечуються правосуддям.

СТАТТЯ 19

1. Усі рівні перед законом і судом.

2. Держава гарантує рівність прав і свобод людини і грома­дянина незалежно від статі, раси, національності, мови, похо­дження, майнового і посадового становища, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, належності до об'єднань гро­мадян, а також інших обставин. Забороняються будь-які форми обмеження прав громадян за ознаками соціальної, расової, на­ціональної, мовної або релігійної належності.

3. Чоловік і жінка мають рівні права і свободи та рівні мож­ливості для їх реалізації.

СТАТТЯ 20

1. Кожен має право на життя.

2. Смертна кара до її скасування може встановлюватися фе­деральним законом як виняткова міра покарання за особливо тяжкі злочини проти життя при наданні обвинуваченому права на розгляд його справи судом за участю присяжних.

СТАТТЯ 21

1. Гідність особистості охороняється державою. Ніщо не може бути підставою для її приниження.

2. Нікого не може бути піддано тортурам, насильству, іншо­му жорстокому або такому, що принижує людську гідність, по­водженню чи покаранню. Нікого без добровільної згоди не може бути піддано медичним, науковим чи іншим дослідам.

СТАТТЯ 22

1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність.

2. Арешт, взяття під варту і тримання під вартою допуска­ються лише за судовим рішенням. До судового рішення особа не може бути затримана на строк, більший ніж 48 годин.

СТАТТЯ 23

1. Кожен має право на недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю, захист своєї честі та доброго імені.

2. Кожен має право на таємницю листування, телефонних роз­мов, поштової, телеграфної та іншої кореспонденції. Обмеження цього права припускається тільки на підставі судового рішення

СТАТТЯ 24

1. Збирання, зберігання, використання і поширення інфор­мації про приватне життя особи без її згоди не допускаються.

2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядуван­ня, їх посадові особи зобов'язані забезпечити кожному можливість ознайомитися з документами і матеріалами, що безпосередньо за­чіпають його права і свободи, якщо інше не передбачено законом.

СТАТТЯ 25

Житло недоторканне. Ніхто не має права проникати до житла проти волі осіб, які в ньому проживають, інакше як у випадках, вста­новлених федеральним законом, або на підставі судового рішення.

СТАТТЯ 26

1. Кожен має право визначати і зазначати свою національну належність. Нікого не може бути примушено до визначення і зазначення своєї національної належності.

2. Кожен має право користуватися рідною мовою, вільно оби­рати мову спілкування, виховання, навчання і творчості.

СТАТТЯ 27

1. Кожен, хто законно перебуває на території Російської Фе­дерації, має право вільно пересуватися, обирати місце перебу­вання і проживання.

2. Кожен може вільно виїздити за межі Російської Федерації. Громадянин Російської Федерації має право безперешкодно повертатися до Російської Федерації.

СТАТТЯ 28

Кожному гарантується свобода совісті, свобода віросповідан­ня, включаючи право сповідувати індивідуально або спільно з іншими будь-яку релігію чи не сповідувати ніякої, вільно оби­рати, мати і поширювати релігійні та інші переконання та діяти відповідно до них.

СТАТТЯ 29

1. Кожному гарантується свобода думки і слова.

2. Не допускаються пропаганда або агітація, що збуджують расову, національну чи релігійну ненависть і ворожнечу. Забо­роняється пропаганда соціальної, расової, національної, релігій­ної чи мовної переваги.

3. Нікого не може бути примушено до висловлення своїх ду­мок чи переконань або відмови від них.

4. Кожен має право вільно шукати, отримувати, передавати, виробляти і поширювати інформацію будь-яким законним спо­собом. Перелік відомостей, що становлять державну таємницю, визначається федеральним законом.

5. Гарантується свобода масової інформації. Цензура забо­роняється.

СТАТТЯ 30

1. Кожен має право на об'єднання, включаючи право ство­рювати професійні спілки для захисту своїх інтересів. Свобода діяльності об'єднань громадян гарантується.

2. Нікого не може бути примушено до вступу в будь-яке об'єд­нання чи до перебування в ньому.

СТАТТЯ 31

Громадяни Російської Федерації мають право збиратися мир­но, без зброї, проводити зібрання, мітинги і демонстрації, похо­ди та пікетування.

1. Громадяни Російської Федерації мають право брати участь в управлінні справами держави як безпосередньо, так і через своїх представників.

2. Громадяни Російської Федерації мають право обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також брати участь у референдумі.

3. Не мають права обирати і бути обраними громадяни, виз­нані судом недієздатними, а також ті, хто утримується в місцях позбавлення волі за вироком суду.

4. Громадяни Російської Федерації мають рівний доступ до державної служби.

5. Громадяни Російської Федерації мають право брати участь у здійсненні правосуддя.

СТАТТЯ 33

Громадяни Російської Федерації мають право звертатися осо­бисто, а також направляти індивідуальні або колективні звернен­ня до державних органів та органів місцевого самоврядування.

СТАТТЯ 34

1. Кожен має право на вільне використання своїх здібностей та майна для підприємницької та іншої не забороненої законом економічної діяльності.

2. Не допускається економічна діяльність, спрямована на монополізацію та недобросовісну конкуренцію.

СТАТТЯ 35

1. Право приватної власності охороняється законом.

2. Кожен може мати майно у власності, володіти, користуватися і розпоряджатися ним як особисто, так і разом з іншими особами.

3. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як за рішенням суду. Примусове відчуження майна для державних потреб може бути здійснене тільки за умови попереднього та рівноцінного відшкодування.

4. Право на спадкування гарантується.

СТАТТЯ 36

1. Громадяни та їх об'єднання мають право мати у приватній власності землю.

Володіння, користування і розпоряджання землею та інши­ми природними ресурсами здійснюються їх власниками вільно, якщо це не завдає шкоди довкіллю і не порушує прав та закон­них інтересів інших осіб.

2. Умови і порядок користування землею визначаються на основі федерального закону.

СТАТТЯ 37

1. Праця вільна. Кожен має право вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, обирати рід діяльності і професію.

2. Примусова праця заборонена.

3. Кожен має право на працю в умовах, що відповідають ви­могам безпеки та гігієни, на винагороду за працю без будь-якої дискримінації і не нижчу від встановленого федеральним зако­ном мінімального розміру заробітної плати, а також право на захист від безробіття.

4. Визнається право на індивідуальні та колективні трудові спори з використанням встановлених федеральним законом способів їх вирішення, включаючи право на страйк.

5. Кожен має право на відпочинок. Тим, хто працює за тру­довою угодою, гарантуються встановлені федеральним законом тривалість робочого часу, вихідні і святкові дні, оплачувана щорічна відпустка.

СТАТТЯ 38

1. Материнство і дитинство, сім'я перебувають під захистом держави.

2. Піклування про дітей, їх виховання — рівне право та обо­в'язок батьків.

3. Працездатні діти, які досягли 18 років, повинні піклувати­ся про непрацездатних батьків

СТАТТЯ 39

1. Кожному гарантується соціальне забезпечення за віком, у разі хвороби, інвалідності, втрати годувальника, для виховання дітей та в інших випадках, встановлених законом.

2. Державні пенсії і соціальні виплати та допомоги встанов­люються законом.

3. Заохочуються добровільне соціальне страхування, створен­ня додаткових форм соціального забезпечення і благодійність.

СТАТТЯ 40

1. Кожен має право на житло. Нікого не може бути позбавле­но житла.

2. Органи державної влади та органи місцевого самовряду­вання заохочують житлове будівництво, створюють умови для здійснення права на житло.

3. Малозабезпеченим, іншим зазначеним у законі громадя­нам, які потребують житла, воно надається безоплатно або за доступну плату з державних, муніципальних та інших житло­вих фондів відповідно до встановлених законом норм.

СТАТТЯ 41

1. Кожен має право на охорону здоров'я і медичну допомогу. Медична допомога в державних і муніципальних закладах охоро­ни здоров'я надається громадянам безоплатно за рахунок коштів відповідного бюджету, страхових внесків, інших надходжень.

2. У Російській Федерації фінансуються федеральні програ­ми охорони і зміцнення здоров'я населення, вживаються захо­ди для розвитку державної, муніципальної, приватної систем охорони здоров'я, заохочується діяльність, що сприяє зміцнен­ню здоров'я людини, розвитку фізичної культури і спорту, еко­логічному та санітарно-епідеміологічному благополуччю.

3. Приховування посадовими особами фактів і обставин, що створюють загрозу для життя і здоров'я людей, тягне відпові­дальність згідно з федеральним законом.

СТАТТЯ 42

Кожен має право на сприятливе довкілля, достовірну інфор­мацію про його стан і на відшкодування шкоди, заподіяної здо­ров'ю та майну екологічним правопорушенням.

СТАТТЯ 43

1. Кожен має право на освіту.

2. Гарантуються загальнодоступність і безоплатність дош­кільної, основної загальної та середньої професійної освіти в дер­жавних або муніципальних освітніх установах та на підприєм­ствах.

3. Кожен має право на конкурсній основі безоплатно здобу­вати вищу освіту в державному або муніципальному навчаль­ному закладі і на підприємстві.

4. Основна загальна освіта є обов'язковою. Батьки або осо­би, що їх заміняють, забезпечують здобуття дітьми основної за­гальної освіти.

5. Російська Федерація встановлює федеральні державні освітні стандарти, підтримує різні форми освіти і самоосвіти.

СТАТТЯ 44

1. Кожному гарантується свобода літературної, художньої, наукової, технічної та інших видів творчості, викладання. Інте­лектуальна власність охороняється законом.

2. Кожен має право на участь у культурному житті і користу­вання установами культури, на доступ до культурних цінностей.

3. Кожен зобов'язаний дбати про збереження історичної і культурної спадщини, берегти пам'ятки історії і культури.

СТАТТЯ 45

1. Державний захист прав і свобод людини і громадянина в Російській Федерації гарантується.

2. Кожен має право захищати свої права і свободи всіма за­собами, не забороненими законом.

СТАТТЯ 46

1. Кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

2. Рішення та дії (або бездіяльність) органів державної вла­ди, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян і по­садових осіб можуть бути оскаржені до суду.

3. Кожен має право відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації звертатися до міждержавних органів із захисту прав і свобод людини, якщо використані всі внутріш­ньодержавні засоби правового захисту.

СТАТТЯ 47

1. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в тому суді і тим суддею, до підсудності яких вона відне­сена законом.

2. Обвинувачуваний у вчиненні злочину має право на роз­гляд його справи судом за участю присяжних у випадках, пе­редбачених федеральним законом.

СТАТТЯ 48

1. Кожному гарантується право на отримання кваліфікова­ної правової допомоги. У випадках, передбачених законом, пра­вова допомога надається безкоштовно.

2. Кожний затриманий, взятий під варту, обвинувачений у вчиненні злочину має право користуватися допомогою адвока­та (захисника) з моменту затримання, взяття під варту або ви­сунення обвинувачення.

СТАТТЯ 49

1. Кожний обвинувачений у вчиненні злочину вважається невинуватим, поки його вину не буде доведено у передбачено му федеральним законом порядку і встановлено вироком суду, що набув законної сили.

2. Обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невину­ватість.

3. Непереборні сумніви у винуватості особи тлумачаться на користь обвинуваченого.

СТАТТЯ 50

1. Нікого не може бути двічі засуджено за один і той самий злочин.

2. При здійсненні правосуддя не допускається використан­ня доказів, отриманих з порушенням федерального закону.

3. Кожний засуджений за злочин має право на перегляд ви­року вищим судом у порядку, встановленому федеральним за­коном, а також право просити про помилування або пом'якшен­ня покарання.

СТАТТЯ 51

1. Ніхто не зобов'язаний свідчити проти себе самого, свого подружжя і близьких родичів, коло яких визначається федераль­ним законом.

2. Федеральним законом можуть встановлюватися інші ви­падки звільнення від обов'язку давати свідчення.

СТАТТЯ 52

Права потерпілих від злочинів і зловживань владою охоро­няються законом. Держава забезпечує потерпілим доступ до правосуддя і відшкодування завданої шкоди.

СТАТТЯ 53

Кожен має право на відшкодування державою шкоди, завда­ної діями (або бездіяльністю) органів державної влади або їх посадових осіб.

СТАТТЯ 54

1. Закон, який встановлює або посилює відповідальність, зворотної сили не має.

2. Ніхто не може нести відповідальність за дію, що у момент її вчинення не визнавалася правопорушенням. Якщо після вчи­нення правопорушення відповідальність за нього знято чи по­м'якшено, застосовується новий закон.

СТАТТЯ 55

1. Перелік у Конституції Російської Федерації основних прав і свобод не повинен тлумачитися як заперечення або звуження інших загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина.

2. У Російській Федерації не повинні видаватися закони, що скасовують або звужують права і свободи людини і громадянина.

3. Права і свободи людини і громадянина можуть бути обме­жені федеральним законом лише тією мірою, наскільки це не­обхідно для захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров'я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони країни і безпеки держави.

СТАТТЯ 56

1. В умовах надзвичайного стану для убезпечення громадян і захисту конституційного ладу відповідно до федерального кон­ституційного закону можуть встановлюватися окремі обмежен­ня прав і свобод із зазначенням меж та строку їх дії.

2. Надзвичайний стан на всій території Російської Федерації та в її окремих місцевостях може вводитися за наявності обставин і в порядку, які встановлені федеральним конституційним законом.

3. Не підлягають обмеженню права і свободи, передбачені статтями 20,21,23 (частина 1), 24,28,34 (частина 1), 40 (части­на 1), 46—54 Конституції Російської Федерації.

СТАТТЯ 57

Кожен зобов'язаний платити законно встановлені податки і збори. Закони, що встановлюють нові податки або погіршують становище платників податків, зворотної сили не мають.

СТАТТЯ 58

Кожен зобов'язаний оберігати природу і довкілля, дбайливо ставитися до природних багатств.

СТАТТЯ 59

1. Захист Вітчизни є обов'язком громадянина Російської Фе­дерації.

2. Громадянин Російської Федерації проходить військову службу відповідно до федерального закону.

3. Громадянин Російської Федерації у випадку, якщо його переконанням і віросповіданню суперечить проходження військової служби, а також в інших встановлених федеральним законом випадках, має право на її заміну альтернативною не­військовою службою.

СТАТТЯ 60

Громадянин Російської Федерації може самостійно здійсню­вати у повному обсязі свої права і обов'язки з 18 років.

СТАТТЯ 61

1. Громадянина Російської Федерації не може бути вислано за межі Російської Федерації чи видано іншій державі.

2. Російська Федерація гарантує своїм громадянам захист і заступництво за її межами.

СТАТТЯ 62

1. Громадянин Російської Федерації може мати громадянство іноземної держави (подвійне громадянство) відповідно до фе­дерального закону або міжнародного договору Російської Фе­дерації.

2. Наявність у громадянина Російської Федерації громадян­ства іноземної держави не применшує його прав і свобод і не звільняє від обов'язків, що випливають з російського громадян­ства, якщо інше не передбачено федеральним законом або міжна­родним договором Російської Федерації.

3. Іноземні громадяни і особи без громадянства користують­ся у Російській Федерації правами і мають обов'язки нарівні з громадянами Російської Федерації, крім випадків, встановле­них федеральним законом або міжнародним договором Російсь­кої Федерації.

СТАТТЯ 63

1. Російська Федерація надає політичний притулок інозем­ним громадянам і особам без громадянства відповідно до загаль­новизнаних норм міжнародного права.

2. У Російській Федерації не допускається видача іншим дер­жавам осіб, переслідуваних за політичні погляди, а також за дії (або бездіяльність), що не визнаються в Російській Федерації злочином. Видача осіб, обвинувачених у вчиненні злочину, а також передача засуджених для відбування покарання в інших державах здійснюються на основі федерального закону або міжнародного договору Російської Федерації.

СТАТТЯ 64

Положення цієї глави становлять основи правового статусу особи в Російській Федерації і не можуть бути змінені інакше як у порядку, встановленому цією Конституцією.

ГЛАВА З Федеральний устрій

СТАТТЯ 65

1. У складі Російської Федерації перебувають суб'єкти Ро­сійської Федерації:

Республіка Адигея (Адигея), Республіка Алтай, Республіка Башкортостан, Республіка Бурятія, Республіка Дагестан, Інгусь­ка Республіка, Кабардіно-Балкарська Республіка, Республіка Калмикія — Хальг Тангч, Карачаєво-Черкеська Республіка, Рес­публіка Карелія, Республіка Комі, Республіка Марій Ел, Рес­публіка Мордовія, Республіка Саха (Якутія), Республіка Північна Осетія, Республіка Татарстан (Татарстан), Республі­ка Тува, Удмуртська Республіка, Республіка Хакасія, Чеченсь­ка Республіка, Чуваська Республіка — Чаваш Республіки;

Алтайський край, Краснодарський край, Красноярський край, Приморський край, Ставропольський край, Хабаровський край;

Амурська область, Архангельська область, Астраханська об­ласть, Білгородська область, Брянська область, Владимирська область, Волгоградська область, Вологодська область, Воронезь­ка область, Івановська область, Іркутська область, Калінін-градська область, Калузька область, Камчатська область, Кеме­ровська область, Кіровська область, Костромська область, Кур-ганська область, Курська область, Ленінградська область, Липецька область, Магаданська область, Московська область, Мурманська область, Нижньогородська область. Новгородська область, Новосибірська область, Омська область, Оренбурзька область, Орловська область, Пензенська область, Пермська об­ласть, Псковська область, Ростовська область, Рязанська об­ласть, Самарська область, Саратовська область, Сахалінська область, Свердловська область, Смоленська область, Тамбовська область, Тверська область, Томська область, Тульська область, Тюменська область, Ульяновська область, Челябінська область, Читинська область, Ярославська область;

Москва, Санкт-Петербург — міста федерального значення;

Єврейська автономна область;

Агінський Бурятський автономний округ, Комі-Перм'явядкий автономний округ, Коряцький автономний округ, Ненецький автономний округ, Таймирський (Долгано-Ненецький) авто­номний округ, Усть-Ординський Бурятський автономний ок­руг, Ханти-Мансійський автономний округ, Чукотський автономний округ, Евенкійський автономний округ, Ямал о-Ненець­кий автономний округ.

3. Прийняття до Російської Федерації і утворення в її складі нового суб'єкта здійснюється у порядку, встановленому феде­ральним конституційним законом.

СТАТТЯ 66

1. Статус республіки визначається Конституцією Російської Федерації і конституцією республіки.

2. Статус краю, області, міста федерального значення, авто­номної області, автономного округу визначається Конституцією Російської Федерації і статутом краю, області, міста федераль­ного значення, автономної області, автономного округу, що приймається законодавчим (представницьким) органом відпо­відного суб'єкта Російської Федерації.

3. За поданням законодавчих і виконавчих органів автоном­ної області, автономного округу може бути прийнятий федераль­ний закон про автономну область, автономний округ.

4. Відносини автономних округів, що входять до складу краю чи області, можуть регулюватися федеральним законом і дого­вором між органами державної влади автономного округу та, відповідно, органами державної влади краю чи області.

5. Статус суб'єкта Російської Федерації може бути змінений за взаємною згодою Російської Федерації та суб'єкта Російської Федерації відповідно до федерального конституційного закону.

СТАТТЯ 67

1. Територія Російської Федерації включає території її суб'єктів, внутрішні води і територіальне море, повітряний простір над ними.

2. Російська Федерація має суверенні права і здійснює юрис­дикцію на континентальному шельфі та у виключній еко­номічній зоні Російської Федерації у порядку, що визначається федеральним законом і нормами міжнародного права.

3. Кордони між суб'єктами Російської Федерації можуть бути змінені за їх взаємною згодою.

СТАТТЯ 68

1. Державною мовою Російської Федерації на всій її тери­торії є російська мова.

Республіки мають право встановлювати свої державні мови. В органах державної влади, органах місцевого самовря- дування, державних установах республік вони вживаються по­ряд з державною мовою Російської Федерації.

2. Російська Федерація гарантує всім її народам право на збе­реження рідної мови, створення умов для її вивчення і розвитку.

СТАТТЯ 69

Російська Федерація гарантує права корінних малочисельних народів відповідно до загальновизнаних принципів та норм міжна­родного права і міжнародних договорів Російської Федерації.

СТАТТЯ 70

1. Державні прапор, герб і гімн Російської Федерації, їх опис та порядок офіційного використання встановлюються федераль­ним конституційним законом,

2. Столицею Російської Федерації є місто Москва. Статус столиці встановлюється федеральним законом.

СТАТТЯ 71

До відання Російської Федерації належать:

а) прийняття та зміна Конституції Російської Федерації і федеральних законів, контроль за їх виконанням;

б) федеративний устрій і територія Російської Федерації;

в) регулювання та захист прав і свобод людини і громадяни­ на; громадянство в Російській Федерації; регулювання та захист прав національних меншин;

г) встановлення системи федеральних органів законодавчої, виконавчої та судової влади, порядку їх організації і діяльності; формування федеральних органів державної влади;

д) федеральна державна власність та управління нею;

є) встановлення основ федеральної політики і федеральні програми в галузі державного, економічного, екологічного, со­ціального, культурного та національного розвитку Російської Федерації;

ж) встановлення правових основ єдиного ринку; фінансове, валютне, кредитне, митне регулювання, грошова емісія, основи цінової політики; федеральні економічні служби, включаючи федеральні банки;

з) федеральний бюджет, федеральні податки і збори; феде­ральні фонди регіонального розвитку;

і) федеральні енергетичні системи, ядерна енергетика, мате­ріали розщеплення; федеральний транспорт, шляхи сполучен­ня, інформація та зв'язок; діяльність у космосі;

к) зовнішня політика та міжнародні відносини Російської Федерації, міжнародні договори Російської Федерації; питання війни і миру;

л) зовнішньоекономічні відносини Російської Федерації;

м) оборона і безпека; оборонне виробництво; визначення порядку продажу і купівлі зброї, боєприпасів, військової техні­ки та іншого військового майна; виробництво отруйних речо­вин, наркотичних засобів і порядок їх використання;

н) визначення статусу та захист державного кордону, тери­торіального моря, повітряного простору, виключної економіч­ної зони і континентального шельфу Російської Федерації;

о) судоустрій; прокуратура; кримінальне, кримінально-про­цесуальне та кримінально-виконавче законодавство; амністія і помилування; цивільне, цивільно-процесуальне та арбітражно-процесуальне законодавство; правове регулювання інтелекту­альної власності;

п) федеральне колізійне право;

р) метеорологічна служба, стандарти, еталони, метрична си­стема і обчислення часу; геодезія і картографія; найменування географічних об'єктів; офіційний статистичний і бухгалтерсь­кий облік;

с) державні нагороди та почесні звання Російської Федерації;

т) федеральна державна служба.

СТАТТЯ 72

1. До спільного відання Російської Федерації та суб'єктів Російської Федерації належать:

а) забезпечення відповідності конституцій і законів рес­публік, статутів, законів та інших нормативних правових актів країв, областей, міст федерального значення, автономної області, автономних округів Конституції Російської Федерації і феде­ральним законам;

б) захист прав і свобод людини і громадянина; захист прав національних меншин; забезпечення законності, правопорядку, громадської безпеки; режим прикордонних зон;

в) питання володіння, користування і розпоряджання зем­лею, надрами, водними та іншими природними ресурсами;

г) розмежування державної власності;

д) природокористування, охорона довкілля та забезпечення екологічної безпеки; природні території, що охороняються особ­ливо; охорона пам'яток історії і культури; є) загальні питання виховання, освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту;

ж) координація питань охорони здоров'я; захист сім'ї, мате­ринства, батьківства і дитинства; соціальний захист, включаю­ чи соціальне забезпечення;

з) здійснення заходів щодо боротьби з катастрофами, сти­хійними лихами, епідеміями, ліквідація їх наслідків;

і) встановлення загальних принципів оподаткування і зборів у Російській Федерації;

к) адміністративне, адміністративно-процесуальне, трудове, сімейне, житлове, земельне, водне, лісове законодавство, зако­нодавство про надра, про охорону довкілля;

л) кадри судових і правоохоронних органів; адвокатура, нотаріат;

м) захист одвічного середовища проживання і традиційного способу життя малочисельних етнічних спільнот;

н) встановлення загальних принципів організації системи органів державної влади та місцевого самоврядування;

о) координація міжнародних і зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів Російської Федерації, виконання міжнарод­них договорів Російської Федерації.

2. Положення цієї статті рівною мірою поширюються на рес­публіки, краї, області, міста федерального значення, автономну область, автономні округи.

СТАТТЯ 73

Поза межами відання Російської Федерації і повноважень Російської Федерації за предметами спільного відання Російсь­кої Федерації та суб'єктів Російської Федерації суб'єкти Ро­сійської Федерації мають усю повноту державної влади.

СТАТТЯ 74

1. На території Російської Федерації не допускається встанов­лення митних кордонів, мита, зборів та будь-яких інших перешкод для вільного переміщення товарів, послуг і фінансових засобів.

2. Обмеження переміщення товарів і послуг можуть вводи­тися відповідно до федерального закону, якщо це необхідно для забезпечення безпеки, захисту життя і здоров'я людей, охорони природи і культурних цінностей.

СТАТТЯ 75

1. Грошовою одиницею в Російській Федерації є рубль. Гро­шова емісія здійснюється виключно Центральним банком Російської Федерації. Введення та емісія інших грошей в Ро­сійській Федерації не допускаються.

2. Захист і забезпечення стабільності рубля — основна фун­кція Центрального банку Російської Федерації, яку він здійснює незалежно від інших органів державної влади.

3. Система податків, що стягуються у федеральний бюджет, і загальні принципи оподаткування та зборів у Російській Феде­рації встановлюються федеральним законом.

4. Державні позики випускаються в порядку, визначеному федеральним законом, і розміщуються на добровільній основі.

СТАТТЯ 76

1. За предметами відання Російської Федерації приймають­ся федеральні конституційні закони і федеральні закони, що мають пряму дію на всій території Російської Федерації.

2. За предметами спільного відання Російської Федерації та суб'єктів Російської Федерації видаються федеральні закони і закони та інші нормативні правові акти суб'єктів Російської Фе­дерації, що приймаються у відповідності з такими федеральни­ми законами.

3. Федеральні закони не можуть суперечити федеральним конституційним законам.

4. Поза межами відання Російської Федерації, спільного відання Російської Федерації та суб'єктів Російської Федерації республіки, краї, області, міста федерального значення, автоном­на область і автономні округи здійснюють власне правове регу­лювання, включаючи прийняття законів та інших нормативних правових актів.

5. Закони та інші нормативні правові акти суб'єктів Російсь­кої Федерації не можуть суперечити федеральним законам, прийнятим відповідно до частин першої та другої цієї статті. У разі суперечності між федеральним законом та іншим актом, виданим у Російській Федерації, діє федеральний закон.

6. У разі суперечності між федеральним законом та норма­тивним правовим актом суб'єкта Російської Федерації, виданим відповідно до частини четвертої цієї статті, діє нормативний правовий акт суб'єкта Російської Федерації.

СТАТТЯ 77

1. Система органів державної влади республік, країв, облас­тей, міст федерального значення, автономної області, автономних округів встановлюється суб'єктами Російської Федерації самостійно у відповідності з основами конституційного ладу Ро­сійської Федерації і загальних принципів організації представ­ницьких і виконавчих органів державної влади, встановлених федеральним законом.

2. У межах відання Російської Федерації і повноважень Ро­сійської Федерації за предметами спільного відання Російської Федерації та суб'єктів Російської Федерації федеральні органи виконавчої влади і органи виконавчої влади суб'єктів Російсь­кої Федерації утворюють єдину систему виконавчої влади у Російській Федерації.

СТАТТЯ 78

1. Федеральні органи виконавчої влади для здійснення своїх повноважень можуть створювати свої територіальні органи і призначати відповідних посадових осіб.

2. Федеральні органи виконавчої влади за домовленістю з виконавчими органами влади суб'єктів Російської Федерації можуть передавати їм здійснення частини своїх повноважень, якщо це не суперечить Конституції Російської Федерації і фе­деральним законам.

3. Органи виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації за домовленістю з федеральними органами виконавчої влади можуть передавати їм здійснення частини своїх повноважень.

4. Президент Російської Федерації і Уряд Російської Феде­рації забезпечують відповідно до Конституції Російської Феде­рації здійснення повноважень федеральної державної влади на всій території Російської Федерації.

СТАТТЯ 79

Російська Федерація може брати участь у міждержавних об'єднаннях і передавати їм частину своїх повноважень відпо­відно до міжнародних договорів, якщо це не спричиняє обме­ження прав і свобод людини і громадянина і не суперечить ос­новам конституційного ладу Російської Федерації.