2. Вибори: поняття і види, виборчий процес

Основними формами безпосередньої демократії є референ­дум і вибори, адже вони, по-перше, передбачені в усіх (вибори) або у переважній більшості країн (референдум) і, по-друге, уможливлюють волевиявлення виборчого корпусу або його визначеної частини, що означає їх адекватність ідеї народного су­веренітету. Вибори і референдум значною мірою подібні за порядком організації і проведення, в основу якого покладено реа­лізацію індивідами права голосу.

Разом з тим між виборами і референдумом існують відмін­ності. Сучасні вибори були запроваджені раніше реального ре­ферендуму, і саме з ними генетично пов'язаний принцип загаль­ного і рівного виборчого права. Вибори звичайно проводять циклічно і у зв'язку із закінченням строку повноважень відпов­ідного органу чи посадової особи, а проведення референдуму як правило пов'язане лише з процесуальними (процедурними) строками.

Формою безпосередньої демократії є лише прямі вибори. При цьому йдеться про так звані політичні вибори, або власне вибори. Термін «політичні вибори» і похідні від нього вживали ще у XIX ст. для позначення відповідних процедур, передусім пов'язаних з формуванням парламенту і заміщенням посади (поста) президента.

Поняття політичних виборів має кілька значень. Зокрема, існує поняття непрямих, або багатоступеневих, виборів. Звичай­но непрямі вибори передбачають два ступеня (два голосуван­ня), рідко – три. За процедурою одного з різновидів непрямих виборів виборці обирають виборників, спеціально призначених обирати представників (представника). Сьогодні цей різновид застосовується рідко: за приклад можуть слугувати вибори президента США.

Більш поширеною є практика виборів представників члена­ми парламенту або (та) членами місцевих представницьких органів влади. Зазначений різновид непрямих виборів є багато­варіантним, і саме відповідні вибори можуть бути триступене­вими. Наприклад, схема непрямих виборів сенаторів у Франції виглядає так: виборці на рівні адміністративно-територіальної одиниці - комуни - обирають членів місцевого представницького органу влади (перший ступінь), який обирає делегатів (другий ступінь), котрі беруть участь у виборах сенаторів (третій ступінь).

Як свідчить досвід виборів президента США, голосуючи за конкретних виборників, виборці звичайно свідомі щодо оста­точного вибору останніх. У свою чергу, голосування виборників практично завжди зумовлене позицією виборців, які їх обрали. В інших випадках відмінності між прямими і непрямими вибо­рами об'єктивно тягнуть відмінності у відповідному політично­му представництві.

Поняття політичних виборів конкретизується деякими інши­ми поняттями, наприклад загальних і проміжних виборів. За­гальні вибори уможливлюють участь у відповідному голосуванні всього виборчого корпусу, проміжні – лише його певної части­ни. Загальними виборами звичайно є прямі вибори, хоча харак­тер загальних можуть мати також непрямі вибори (вибори пре­зидента США).

Загальні вибори виступають як загальнонаціональні і місцеві: на перших формується склад загальнонаціонального представ­ницького органу влади (парламент, установчі збори) або замі­щується посада президента, на других обираються члени усіх місцевих представницьких органів влади і усі виборні посадові особи, що уповноважені діяти на місцевому рівні. Шляхом про­міжних виборів заповнюються вакансії у складі представниць­кого органу влади.

Іноді розрізняють поняття проміжних і додаткових виборів. Проміжні вибори проводяться у встановлений час у зв'язку з передбаченим конституцією або законом переобранням части­ни складу представницького органу влади. Додаткові вибори слугують заповненню окремих вакансій у складі такого органу, які виникли з різних причин.

Існують також поняття чергових і позачергових, або дост­рокових, виборів. Чергові вибори проводяться у зв'язку із закі­нченням строку повноважень представницького органу влади, частини його членів або виборної посадової особи. Позачер­гові (дострокові) вибори зумовлені достроковим припиненням повноважень відповідного органу чи посадової особи (наприк­лад, розпуск парламенту). Позачерговими завжди є додаткові вибори.

Нерідко вживається термін «повторні вибори», якими виз­нається голосування виборців, що відбувається в разі, коли чер­гові або позачергові вибори окремих членів представницького органу влади чи виборної посадової особи визнані, зокрема, не­дійсними. Проте більш точним є термін «повторне голосуван­ня», який відображає сутність відповідних виборчих процедур.

Стрижнем теорії і практики виборів, які забезпечують по­літичне представництво народу, є поняття виборчого права. Це поняття має два основних значення. По-перше, виборчим пра­вом є сукупність правових норм, що регулюють порядок орга­нізації і проведення передусім прямих виборів. По-друге, загаль­новизнане трактування виборчого права як суб'єктивного пра­ва індивіда (громадянина), котрий має статус виборця або кандидата у члени представницького органу влади чи на вибор­ну посаду, на участь у відповідних виборах.

Відмінності у статусах виборця і кандидата зумовлюють відмінності між правом голосу на виборах, котре узагальнено визначається як активне виборче право, і правом балотуватися на виборах, або пасивним виборчим правом. При цьому обидва визначення виборчого права як суб'єктивного права індивіда звичайно пов'язують з явищем прямих виборів, хоча про пасивне виборче право іноді також йдеться з приводу непрямих ви­борів. Виборче право як право індивіда розглядається у наступ­ному розділі підручника.

Нерідко передбачена виборча застава – визначена законом грошова сума, яку кандидат вносить у момент його реєстрації. Після закінчення виборів ця сума повертається йому лише за умов певної підтримки з боку виборців, встановленої за резуль­татами голосування. Альтернативою або додатком до застави може бути виборча петиція: для реєстрації кандидата необхідно зібрати на його підтримку визначену кількість підписів ви­борців.

Значними особливостями характеризується порядок вису­вання кандидатів у США. Майже в усіх штатах існує процедура висування від так званих встановлених політичних партій. Для того, щоб партія була визнана як встановлена, вона має одержа­ти підтримку на попередніх виборах. Звичайно це кілька відсотків від загального числа виборців, що взяли участь у голосуванні. Фактично ж встановленими політичними партіями є дві – демократична і республіканська. Інші партії можуть на­бувати статусу суб'єктів виборчого процесу лише після збору визначеної кількості підписів виборців.

Встановлені політичні партії звичайно висувають кандидатів шляхом первинних виборів – праймері, які передбачають голосування виборців. Але на відміну від самих виборів, на прай­мері обираються кандидати, які після цього балотуються у зви­чайному порядку.

Як правило, праймері мають закритий харак­тер, тобто кожна партія проводить голосування окремо і залу­чає до нього тільки своїх прихильників. В окремих штатах проводяться відкриті праймері, коли у відповідних процедурах беруть участь усі виборці незалежно від партійного членства.

Важливе значення для організації і проведення прямих виборів має вимога таємного голосування, що підтверджується її закріп­ленням у конституціях і виборчих законах. Відповідний порядок голосування визнано вже за нових історичних часів: уперше зак­рита (таємна) подача голосів на виборах була передбачена в 1789 р. у Франції.