- •Міністерство аграрної політики та продовольства україни
- •1. Конституційне право зарубіжних країн як галузь права, наука і навчальна дисципліна
- •1. Поняття конституційного права зарубіжних країн
- •2. Предмет і метод конституційно-правового регулювання в зарубіжних країнах
- •3. Система та функції конституційного права зарубіжних країн
- •4. Об’єкти та суб’єкти державно-правових відносин
- •5. Джерела конституційного права зарубіжних країн
- •6. Конституційне права зарубіжних країн як наука
- •7. Конституційне права зарубіжних країн як навчальна дисципліна
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Виконайте практичне завдання до теми
- •2. Конституції зарубіжних країн
- •Поняття і суть конституції
- •2.Класифікація конституцій
- •3. Зміст конституції
- •4. Форма і структура конституції
- •5. Порядок прийняття ї зміни конституцій
- •6. Органи конституційного контролю
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Виконайте практичне завдання до теми
- •3. Основи конституційного статусу особи в зарубіжних країнах. Конституційні права і свободи особи
- •1. Поняття громадянства, способи його набуття і втрати
- •2. Проблема подвійного громадянства, апатриди, правовий статус іноземних громадян
- •3. Класифікація прав, свобод і обов’язків громадян
- •4. Гарантії здійснення прав і свобод громадян, роль омбудсманів у захисті прав людини
- •5. Правове становище омбудсмана
- •6. Міжнародно-правовий захист прав людини
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Виконайте практичне завдання до теми
- •4. Політичні партії і партійні системи в зарубіжних країнах
- •1. Політичні системи
- •2. Функції політичних партій
- •3. Класифікація політичних партій
- •Інституціоналізація політичних партій
- •Підприємницькі організації
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Виконайте практичне завдання до теми
- •5. Конституційна регламентація форми безпосередньої демократії в зарубіжних карїнах
- •1. Принцип народного суверенітету. Співвідношення безпосередньої і представницької демократії
- •2. Вибори: поняття і види, виборчий процес
- •3. Референдум: поняття, види та правові наслідки
- •4. Народна ініціатива
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Виконайте практичне завдання до теми
- •6. Форми держав у зарубіжних країнах
- •1. Поняття форми держави
- •2. Форма державно-територіального устрою
- •3. Форма правлінні у зарубіжних країнах
- •4. Поняття та види політичного режиму
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Виконайте практичне завдання до теми
- •7. Організація ценртальних (вищих) органів влади у зарубіжних країнах
- •1. Поняття глави держави та його повноваження
- •2. Юридичні форми глави держави
- •3. Відносини глави держави з парламентом і урядом
- •4. Поняття парламенту та парламентаризму. Правове становище депутата
- •5. Класифікація парламентів
- •6. Повноваження парламентів
- •7. Структура і порядок роботи парламентів
- •8. Законодавчий процес
- •9. Порядок формування уряду
- •10. Компетенція уряду і його функції
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Виконайте практичне завдання до теми
- •8. Організація публічної влади на місцях у зарубіжних країнах
- •1. Поняття та сутність місцевих органів влади
- •2. Системи місцевого управління
- •3. Структура, склад і порядок роботи органів місцевого управління
- •4. Компетенція органів місцевого управління та їх відносини з центральними органами держави
- •Питання для самоконтролю
- •2. Системи судових органів
- •3. Конституційний статус суддів у зарубіжних країнах, прокурорів, слідчих
- •4. Конституційно-правові принципи організації і діяльності судових систем
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Виконайте практичне завдання до теми
- •10. Основи контитуційного права постсоціалістичних країн
- •11. Основи конституційного права сша
- •1. Принципи американського конституціоналізму
- •2. Президент у системі органів влади
- •3. Законодавча влада в сша
- •4. Організація виконавчої влади
- •5. Судова влада
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Виконайте практичне завдання до теми
- •12. Основи конституційного права великобритації, канади і австралії
- •1. Конституція Великобританії
- •2. Характеристика конституційного регулювання у Великобританії
- •2. Конституційно-правовий статус особи у Великобританії
- •3. Найвищі органи влади Сполученого Королівства
- •Судова влада
- •5.Конституція Канади
- •6. Основи правового статусу особи
- •7. Вищі органи державної влади Канади
- •8. Федералізм Канади, правове положення провінцій, місцеве самоврядування і управління
- •9. Судова система Канади
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Виконайте практичне завдання до теми
- •13. Основи конституційного права франції
- •1. Загальна характеристика Конституції Франції
- •Президент Французької Республіки
- •3. Парламент Франції
- •4. Уряд Франції
- •5. Регіональне місцеве управління і самоврядування
- •6. Судова влада Франції
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Виконайте практичне завдання до теми
- •14. Основи конституційного права федеративної республіки німеччина
- •1. Характеристика Основного закону фрн
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Судова система
- •4. Федералізм і самоврядування
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Виконайте практичне завдання до теми
- •Питання до заліку
- •Література Нормативна
- •Основна
- •Додатки Конституції зарубіжних країн
- •Конституція Російської Федерації 1993 року
- •Глава 1 Основи конституційного ладу
- •Глава 2 Права і свободи людини і громадянина
- •Глава 4 Президент Російської Федерації
- •Глава 5 Федеральні Збори
- •Глава 6 Уряд Російської Федерації
- •Глава 7 Судова влада
- •Глава 8 Місцеве самоврядування
- •Глава 9 Конституційні поправки і перегляд Конституції
- •Конституція Сполучених Штатів Америки 1787 року
3. Структура, склад і порядок роботи органів місцевого управління
Для ефективного вирішення місцевих проблем необхідна наявність реально діючого механізму місцевого управління. У зв'язку з цим у зарубіжних країнах місцеві органи управління формуються як на низовому, так і на середньому (регіональному) рівні. Причому, як було зазначено вище, вони можуть як призначатися, так і обиратися. Залежно від системи місцевого управління можливе неоднакове розташування органів місцевого державного правління і місцевих представницьких органів в адміністративно-територіальних одиницях.
У зарубіжних країнах існують наступні варіанти:
а) пряме державне управління на місцях може функціонувати на всіх рівнях адміністративного територіального розподілу. Наприклад, в Індії на низовому рівні комісар муніципальної корпорації призначається урядом штату на певний термін і фактично є елементом місцевого державного управління. На чолі округу стоїть колектор, який призначається губернатором за вказівкою уряду штату. Керує справами найбільш крупної адміністративно-територіальної одиниці комісар, який також призначається губернатором за вказівкою уряду штату;
б) органи місцевого державного управління існують, як правило, лише на регіональному рівні. Зокрема Італія складається з 20 областей, 103 провінцій та понад 8000 комун. Однак органи місцевого державного управління існують лише на рівні області – це урядовий комісар, та на рівні провінції – це префект. Дані по садові особи очолюють та координують діяльність державних служб на території області та провінції, здійснюють нагляд за роботою місцевих представницьких органів, які створені на рівні усіх адміністративно-територіальних одиниць (обласної ради, провінційної ради та комунальної ради);
в) навпаки, у деяких зарубіжних країнах місцеві представницькі органи створюються не у кожній адміністративно-територіальній одиниці. Наприклад, у ФРН 16 земель розподіляються на округи, округ – на повіти, а повіт – на громади. Уся повнота адміністративної влади в окрузі належить посадовій особі – регирунгс – президенту, який призначається урядом землі. У повіті функції державної адміністрації виконує ландрат, який формує місцевий бюджет, встановлює податки та керує комунальним господарством. Паралельно з ландратом у повітах діють і виборні органи – крайстаги, які представляють інтереси населення повіту. Основний Закон ФРН 1949 р. Глава 2 «Федерація і землі», ст. 28 визначає право громади у межах закону під свою відповідальність регулювати усі справи місцевого співтовариства;
г) у країнах англосаксонської правової системи, з одного боку, на місцях відсутнє пряме державне управління, а з іншого - місцеві представницькі органи управління утворюються на всіх рівнях адміністративно-територіального поділу. Більше того, можливе формування різних видів органів місцевого самоврядування в однопорядкових адміністративно-територіальних одиницях. Так, в американських графствах формуються два основних типи місцевих представницьких органів управління: комісіонерна рада та рада контролерів. Комісіонерні ради (існують у 80% графств) обираються безпосередньо населенням у складі 3-5 осіб, які працюють на професійній основі. Рада контролерів (Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Мічиган та ін.) формується із виборних посадових осіб муніципалітетів і тауншипів, які входять до складу графства.
Як правило, система місцевого самоврядування складається з наступних структурних елементів:
а) виборний колегіальнийорган, який має різноманітні назви - муніципальна рада, асамблея, комунальна рада, рада графства, генеральна рада та ін.;
б) виконавчий орган виборного колегіального органу.
Невеликі місцеві представницькі органи управління обираються за єдиним виборчим округом, а крупніші – за окремими округами. Наприклад, в Угорщині за єдиним виборчим округом обираються члени муніципальних рад населених пунктів, число мешканців яких не перевищує 10 тис. осіб. Залежно від кількості членів місцевих представницьких органів управління на виборах можуть використовуватися різні різновиди виборчих систем. Так, у Словенії вибори муніципальних рад, які складаються не більш ніж із 12 членів, здійснюються за мажоритарною системою. Якщо ж у складі більше 12 членів, то використовується пропорційна система.
Найчастіше місцеві представницькі органи управління формуються прямим голосуванням громадян певної території. Наприклад, Конституція Литви 1992 р. - Глава 10 «Місцеве самоврядування та управління», ст. 119 визначає, що Члени Рад самоврядувань обираються населенням адміністративної одиниці – громадянами Литовської Республіки на основі загального, рівного та прямого виборчого правам шляхом таємного голосування. Водночас місцеві представницькі органи регіонального рівня можуть формуватися і непрямим шляхом. Зокрема, в Угорщині члени обласних рад обираються на зборах делегатів селищних і міських представницьких органів, за принципом: один член від 10 тисяч мешканців. Наприклад, в Іспанії провінційна рада складається з депутатів, які обираються муніципальними радниками.
Кількісний склад місцевих представницьких органів безпосередньо залежить від чисельності мешканців адміністративно-територіальної одиниці. Так, у Болгарії чисельність муніципальних рад коливається від 9 до 65 членів, у Бельгії - від 5 до 55, в Італії - від 15 до 80, у Латвії - від 7 до 15, у Німеччині - від 20 до 90 тощо. У Бразилії загальні межи кількісного складу муніципальних рад встановлюються у Федеральній Конституції 1988 р., ст. 29 «Муніципалітети», п. 4: «число членів Міської Ради пропорційно населенню муніципалітету, враховуючи наступні ліміти: мінімум 9 і максимум 21 у муніципалітетах з населенням до 1 мільйона; мінімум 33 і максимум 41 у муніципалітетах з населенням більш 1 мільйона та менше 5 мільйонів; мінімум 42 і максимум 55 у муніципалітетах із населенням більш 5 мільйонів».
Термін повноважень місцевих представницьких органів управління може бути 1 рік (канадські провінції), 2 роки (Мексика, Болівія, Литва), 3 роки (Швеція, Естонія), 4 роки (Норвегія, Польща, Японія, Угорщина, Білорусь, Болгарія, Чехія), 5 років (Туреччина, Кіпр), 6 років (Франція, Бельгія, Люксембург). Невеликий строк повноважень місцевих представницьких органів управління надає змогу електорату здійснювати досить суворий контроль за діяльністю своїх обранців. У той же час такий невеликий термін повноважень даних органів має і негативний аспект. Так, місцеві радники не мають можливості увійти у курс справ, їм важко планувати перспективи розвитку адміністративно-територіальної одиниці, зокрема, часті вибори є немалим навантаженням на місцеві бюджети.
Законодавство більшості зарубіжних країн встановлює певні вимоги щодо кандидатів на посади у місцевих представницьких органах. Зокрема Адміністративний кодекс Франції визначає, що радником (депутатом) муніципальної ради може стати кожний платник податків комуни. Але існує і певне обмеження – забороняється поєднувати муніципальний мандат з будь-яким іншим. На сучасному етапі в європейських країнах бути обраним до місцевих представницьких органів може і не громадянин держави. Конституція Нідерландів 1983 р. - Глава 7 «Провінції, муніципалітети, органи водного контролю й інші державні органи», ст. 130 встановлює, що право брати участь у виборах муніципальних рад та бути обраним до її складу може бути надано особам, які не є громадянами Нідерландів, але постійно мешкають у муніципалітетах.
Комітети (комісії) бувають постійними і тимчасовими, обов'язковими та факультативними, територіальними, дорадчими тощо. Більшість членів комітетів (комісій) є членами органу місцевого самоврядування та обираються місцевими представницькими органами на своїх засіданнях. Водночас у деяких країнах дозволяється залучати до роботи в органі осіб, які не є його членами. Наприклад, в Угорщині, Великобританії законодавство регламентує можливість включення до складу будь-якого комітету фахівця у певній галузі, який не має членства в місцевому представницькому органі управління.
Постійні комітети (комісії) функціонують протягом усього терміну повноважень органу місцевого самоврядування. Тимчасові комітети (комісії) з'являються при необхідності вирішення якої-небудь проблеми та розпускаються після виконання свого завдання. Формування обов'язкових комітетів (комісій) регулюється у законодавстві країни. Так, шведські муніципалітети повинні утворювати комітети з освіти, навколишнього середовища, охорони здоров'я, будівництва та ін. А у Чехії муніципалітети повинні формувати лише фінансовий та контрольний комітети. Територіальні комітети (комісії) об'єднують членів органу місцевого самоврядування від певного району та відповідають за його розвиток. До складу дорадчих комітетів (комісій) входять як муніципальні радники, так і представники населення; вони існують.