Питання для самоконтролю

1.Охарактеризуйте поняття глави держави. Вкажіть його повноваження.

2. Якими правами користується монарх?

3. Опишіть систему престолонаслідування.

4. Як реалізується право вето президента?

5. Висвітліть законодавчий процес.

6. Як будується діяльність парламентських комітетів і комісій?

7. Дайте класифікацію парламентів.

8. Дайте визначення поняття уряду.

9. Якими повноваженнями володіють уряди?

10. Назвіть способи формування уряду.

11. Розкрийте зміст найважливіших функцій уряду.

Завдання для самостійної роботи

Завдання 1. Підготуйте тестові завдання до теми.

Завдання 2. Поповніть словник основних понять та термінів з дисципліни: глава держави, депутатський імунітет, імпічмент, індемнітет, інтерпеляція, інвеститура уряду, квестори, маргінальні парламенти, мінімальні парламенти, монарх, несуверенні парламенти, парламент, парламентаризм, присяга, пріомугенітура, президент, промульгація закону, просте відкладне вето, регентство, реактивні парламенти, спікер, ускладене відкладене вето, уряд, цивільний лист, шахиншах.

Виконайте практичне завдання до теми

Завдання 1. Громадянин США досяг 30 років. З них 10 років він проживав у штаті Огайо, але на вибори у верхню палату Конгресу свою кандидатуру він висунув у штаті Юта. Чи може він бути сенатором від штату Ют?

&Тестові завдання

1. Цивільний аркуш – це:

а) гроші;

б) закон монарха;

в) постанова парламенту.

2. Титул шахиншах означає:

а) головний султан;

б) монарший монарх;

в) цар царів;

г) король королів;

д) емір над емірами.

3. Чи входять до парламенту в ісламських країнах жінки?

а) так;

б) ні.

4.Індемнітет – це:

а) вибори президента;

б) вибори депутатів;

в) заробітна плата депутата;

г) заробітна плата монарха.

5. Як називають керівника палати парламенту у зарубіжних країнах:

а) голова;

б) спікер;

в) президент.

6. Звернення Уряду від імені депутатської групи у Франції:

а) запит;

б) інтерпеляція;

в) інструкція;

г) запит Уряду.

7. Роботою фракції парламенту керує:

а) виконавчий комітет;

б) бюро;

в) довірча рада.

8. Парламент США:

а) Конгрес;

б) Сейм;

в) Сенат.

9. Суб’єктами права законодавчої ініціативи у країнах з парламентарною формою правління є:

а) прем’єр-міністр;

б) депутат;

в) уряд через депутатів.

10. Термін повноважень Президента Аргентини:

а) 4 роки;

б) 5 років;

в) 6 років.

8. Організація публічної влади на місцях у зарубіжних країнах

В результаті вивчення теми студент повинен знати:

• поняття та сутність місцевих органів влади;

• системи місцевого управління;

• структура, склад і порядок роботи органів місцевого управління;

• компетенція органів місцевого управління та їх відносини з центральними органами держави.

 Література: 11,14, 17,34,39,41,42,46,56,60,62

1. Поняття та сутність місцевих органів влади

На сучасному етапі місцеві органи влади є суттєвою ланкою політичної системи у зарубіжних країнах. У світі становлення системи місцевого управління пов'язане з процесами росту адмі­ністративної, фінансової та судової самостійності середньовічних міст від центральної адміністрації. Сучасна система місцевого управління склалася у результаті тривалих адміністративних і муніципальних реформ.

Сьогодні у більшості демократичних країн проблеми управління місцевими справами вирішуються як агентами центральної державної влади, так і представницькими органами населення певної адміністративно-територіальної оди­ниці. У зв'язку з чим у зарубіжних країнах питанню правової рег­ламентації діяльності місцевих органів влади приділяється знач­на увага.

У багатьох сучасних країнах світу регулювання діяльності місцевого управління проходить на вищому державному рівні, тобто нарівні конституції (Конституція Мексики 1917 р. - Розділ 5 «Про штати федерації», Конституція Японії 1947 р. - Глава 8 «Місцеве самоврядування», Конституція Республіки Болгарія 1991 р. - Глава 7 «Місцеве самоврядування та місцева адмініст­рація», Конституція Литви 1992 р. - Глава 10 «Місцеве самовря­дування та управління» тощо). Необхідно підкреслити, що в од­них зарубіжних конституціях функціонування місцевих органів влади регламентоване більш докладно, а в інших - встановлю­ються лише загальні принципи їх формування та діяльності.

Конституційні положення про місцеве управління отримують розвиток у поточному законодавстві. Наприклад, Конституція РФ 1993 p. - Глава 8 «Місцеве самоврядування» визначає лише основ­ні засади роботи місцевих представницьких органів.

Певну специфіку має правове регулювання організації місце­вого управління у країнах англосаксонської правової системи. Так, у США правовий статус місцевих органів управління встанов­люється у хартіях (єдиному документі, який об'єднує норми, що регламентують становище окремого муніципалітету). У Великоб­ританії діють так звані «приватні біллі», які приймаються за ініціа­тивою окремого муніципалітету та визначають виключно його функціонування. У цих країнах особливе значення мають судові прецеденти зі справ органів місцевого управління.

У юридичній літературі склалися різні точки зору щодо ви­значення категорій «місцеве управління» та «місцеве самовряду­вання».

На сучасному етапі у різних країнах функціонування органів місцевого самоврядування є основою демократичного державного режиму та засобом реалізації громадянами певної адміністратив­но-територіальної одиниці права на самовизначення. Існування органів місцевого самоврядування пов'язане з необхідністю розум­ної децентралізації влади, тому що надання громадянам права са­мостійно вирішувати свої проблеми безпосередньо впливає на ефективність процесу реалізації публічної влади взагалі на всій тери­торії країни. Тому не випадково у конституціях зарубіжних країн зазначені засади діяльності місцевих органів влади знайшли відоб­раження. Так, Конституція Молдови 1994 р. (із змінами 1996 р.) - Глава 8 «Публічне управління», ст. 109 «Основні принципи місце­вого публічного управління» встановлює, що публічне управління в адміністративно-територіальних одиницях базується на принци­пах місцевої автономії, децентралізації громадських служб.