2. Юридичні форми глави держави

Сучасна світова практика свідчить, що є шість варіантів персоніфікації (реалізації) посади або функції глави держави.

Перший варіант — найбільш давній і традиційний — це глава держави в особі монарха. Є три способи, за допомогою яких монарх обіймає престол:

а) монарх, що успадкував свою посаду (абсолютна більшість монархій — Великобританія, Нідерланди, Бельгія, Японія, Таїланд тощо);

б) монарх, що або призначений, або обраний своєю родиною (старійшинами династій), наприклад, у Саудівській Аравії, південноафриканському королівстві Свазіленд, державі Катар та інших близькосхідних монархіях;

в) монарх, що обирається іншими монархами, своїми коле­гами, які очолюють суб'єкти федерацій. Це глава монархічної федерації. Такий приклад тільки один — Малайзія, де глави султанатів вибирають верховного правителя на п'ять років. Наводиться ще приклад Об'єднаних Арабських Еміратів, але там з невідомої нам причини глави семи еміратів раз на п'ять років обирають не головного еміра, а президента. Очевидно, це робиться за західним зразком або щоб не оголошувати одно­го зі своїх колег «еміром над емірами».

Другий варіант — глава держави — президент. Є також три способи здобуття цієї посади:

а) президент, обраний народом, громадянами;

б) президент, обраний парламентом;

в) президент, що обирається спеціальними колегіями. Ко­легії можуть бути різними, такими, що складаються із членів парламенту та представників місцевих органів влади.

Третій варіант нестандартний і нетиповий. Йдеться про главу держави у вигляді колегіального органу, що обирається парламентом на певний строк. Наприклад, у колишньому Ра­дянському Союзі (принаймні це трактувалося саме так), нині на Кубі. Оскільки колегіальний орган не може виконувати низ­ки функцій, властивих главі держави, бо вони мають викону­ватися індивідуально, то якісь повноваження передаються од­ному з представників цього органу. Наприклад, однією люди­ною — членом (або главою) колегіального органу підписують­ся документи, приймаються вірчі грамоти від іноземних послів тощо.

Четвертий варіант — глава держави за сумісництвом. Таку функцію, наприклад, виконує глава уряду — прем'єр-мі­ністр у землях ФРН. Там кожний суб'єкт федерації — земля — має парламент і уряд, але глави цього державного утворення немає. Глави земельних урядів здійснюють одночасно функції глав тринадцяти земель.

П'ятий варіант коли главою держави «ніби є» генерал-гу­бернатор (представник британського монарха в державах — колишніх домініонах, які нині йменуються членами Співто­вариства). Як відомо, Великобританія та більшість її колишніх колоній утворюють Співдружність. Раніше вона називалася Британською співдружністю націй. Спочатку всі держави Співдружності визнавали британську королеву своїм главою держави, а потім, коли 1950 р. Індія стала республікою і за її прикладом пішли інші члени Співдружності, ці держави ста­ли визнавати британську королеву лише главою Співдруж­ності. Нині з 49 країн Співдружності вона є главою держави в 17, до яких належать Канада, Австралія, Нова Зеландія, Бар­бадос, Ямайка та ін. У кожній із цих 17 держав британська королева призначає за рекомендацією уряду відповідної дер­жави свого представника.