4. Уряд Франції

Уряд Франції — колегіальний орган, що складається з прем'єр-міністра і міністрів. Відповідно до Конституції функціонують Рада міністрів — збори міністрів під головуванням президента республіки — і Кабінет міністрів — збори міністрів під голову­ванням прем'єр-міністра. Саме Рада міністрів здійснює повно­важення, що належать за Конституцією уряду.

Уряд призначається так: Президент республіки підбирає кандидатуру і призначає прем'єр-міністра.

Прем'єр-міністр підбирає міністрів і представляє їх президенту, який їх при­значає. У виборі кандидата на пост прем'єр-міністра президент користується значною свободою. Це його особисте право. Важ­ливо лише, щоб під час голосування в Національних зборах не було відмовлено в довірі прем'єр-міністру.

Іншими словами, президент повинен враховувати розстановку партійних сил у нижній палаті парламенту.

Усі акти, які виходять від Ради міністрів, підписуються пре­зидентом республіки. Прем'єр-міністр може головувати в Раді міністрів в окремих випадках і лише за спеціальним уповноваженням президента та за певним порядком денним. Пози­ція прем'єр-міністра, як і президента, на практиці є неодно­значною і його роль в управлінні залежить від партійного скла­ду Національних зборів.

Повноваження уряду поділяються на здійснювані ним ко­легіально і на здійснювані особисто прем'єр-міністром. У пер­шому випадку вони перебувають під прямою дією президента республіки. Нововведенням стало заснування інституту несу­місності посади члена уряду з парламентським мандатом, з якою-небудь посадою професійного представництва загальнонаціонального характеру, а також з будь-якою державною службою або професійною діяльністю.

Конституцією та орга­нічним законодавством не забороняється суміщувати членство в уряді з мандатом комунального радника, з посадою мера, члена і навіть голови генеральної і регіональної ради. Непоєднання міністерської посади і парламентського мандата приве­ло до посилення незалежності виконавчої влади і підпорядку­вання міністрів прямому контролю глави держави, особливо, коли президент і більшість місць у Національних зборах нале­жать до одного партійного угруповання.

Особлива роль в уряді належить прем'єр-міністру. Він ко­ординує роботу міністерств, контролює її, дає вказівки про складання найважливіших актів. Він головує в міжміністерських комітетах; може головувати і в Раді міністрів. Прем'єр-міністр несе відповідальність за національну оборону. Ці пов­новаження повинні, однак, розглядатися в сукупності з дуже важливими правами президента.

Прем'єр-міністр користується значними правами стосовно парламенту, деякі з них він здійснює особисто, інші — у співпраці з президентом. Прем'єр може пропонувати президен­ту скликати парламент, коли той не засідає. Прем'єр-міністрмає право законодавчої ініціативи, особисто бере участь у підго­товці законопроектів, може брати участь у роботі парламент­ських комісій і в палатах, у будь-який час він повинен бути там вислуханий.

Прем'єр-міністру належить право скликати змішані пари­тетні комісії у разі виникнення розбіжностей між парламентсь­кими палатами стосовно якого-небудь законопроекту; він може просити президента, щоб той запропонував парламенту повтор­но розглянути законопроект; йому належить право ставити в Національних зборах питання про довіру. Прем'єр-міністр має особисте право передавати в Конституційну раду законопроект з вимогою визнати його неконституційним і вимагати винести ухвалу про розмежування законодавчої і регламентарної вла­ди. Останнім правом він широко користується.