7. Структура і порядок роботи парламентів

Важливу роль у діяльності парламентів відіграють його керівні органи. У країнах із двопалатною системою в кожній палаті є свої подібні органи. В однопалатних парламентах за­звичай керують органи лише в одній палаті. Керівництво нижніх палат або парламентів, які складаються з однієї пала­ти, у більшості випадків обираються депутатами (як правило, на першій сесії на весь строк повноважень).

Традиційно керівника палати найчастіше називають спікер, іноді — глава або президент. Крім спікера або глави нижньої палати депутати обирають одного або двох віце-спікерів або віце-голів. Також можуть обиратися секретарі, які редагують і від глави вимагається одне — бути абсолютно нейтральним. Він повинен у ряді випадків вийти з партії і, як пишуть про це англійці, бути «слугою палати» і не мати партійних упереджень.

Законодавства низки країн відносять фігуру спікера до най­важливіших і провідних осіб держави. Наприклад, у деяких країнах у випадку вакансії посади глави держави його функції виконує спікер. Наприклад, у Франції, де немає посади віце-президента, після смерті президента Жоржа Помпіду, до об­рання нового президента Валері Жискар д'Естена, функції пре­зидента виконував глава сенату — спікер верхньої палати пар­ламенту.

У палатах крім посадових осіб, які обираються із числа де­путатів, є також постійні чиновники, призначувані не з числа депутатів: клерки, їхні помічники, пристави (поліцейські служ­бовці) та капелани.

Депутатські комісії та комітети. Парламентські комісії або комітети — це спеціальні органи, утворені з депутатів, голов­ною метою яких є підготовча робота зі створення й оцінки зако­нопроектів, а також для контролю за виконанням законів або для контролю за діяльністю виконавчої влади. Є й інші спра­ви, які виконують парламентські комітети, але названі є голов­ними.

Парламентські комісії в абсолютній більшості складаються тільки з депутатів. Парламентські комісії відіграють важливу роль: рішення, прийняті цими комісіями, дуже часто визна­чають ті, які будуть прийняті на сесії.

Комісії парламенту є тимчасові й постійні, спеціалізовані й універсальні. Найчастіше створюються постійні комісії. Постійні комісії створюються на весь строк діяльності палати парламенту й припиняють свою діяльність разом із припинен­ням повноважень цієї палати. Звичайно, якщо парламент дво­палатний, то в кожній з палат діють свої комісії. Іноді вони дублюють одна одну, мають однакові назви й займаються при­близно тим самим колом питань, але іноді ці комісії не збіга­ються ні за назвою, ні за колом вирішуваних справ і проблем.

Тимчасові комісії створюються для виконання якогось кон­кретного завдання. Після виконання цього завдання вони або розпускаються, або розходяться. До тимчасових комісій можуть бути віднесені слідчі комісії, редакційна комісія з вироб­лення тексту якогось законопроекту, конституційна тощо.

Постійні комісії бувають спеціалізованими й неспеціалізованими. Спеціалізовані комісії також називають галузевими. Ці галузеві комісії легше за все уявити, якщо згадати типовий набір міністерств у тій або іншій країні. Оскільки в кожній країні є міністерства оборони, внутрішніх справ, охорони здо­ров'я, народної освіти та ін., приблизно за таким самим прин­ципом створюються постійні комісії. Тобто, як правило, у пар­ламентах є комісії з іноземних справ, сільського господарства, транспорту, охороні здоров'я тощо. Паралелі з урядом тут оче­видні.

Неспеціалізовані комісії не мають чіткої компетенції, за­здалегідь заданого кола питань, а займаються розглядом будь-яких законопроектів за рішенням палати або спікера палати. Такі універсальні або неспеціалізовані комісії можуть назива­тися номерами (1,2,3) або, як у Великобританії, позначають­ся буквами алфавіту.

Постійні комісії утворюються на основі пропорційного пред­ставництва від партійних фракцій. Партії, які мають більшість у парламенті, мають більшість і в комісіях. Переважно пред­ставники більших фракцій очолюють комісії, оскільки домі­нують у парламенті, можуть поставити своїх представників ке­рувати комісіями і мати там більшість. Діяльність комісій відбувається за «закритими дверима», вона не афішується, ця робота не демонструється по телебаченню, тому в такій довірчій обстановці, без зайвої гласності, питання вирішуються більш конкретно, діловито й без наміру справити враження на ви­борців.

Парламентські комісії (комітети) завжди попередньо обго­ворюють законопроекти. Без їхньої думки та висновків зако­нопроект не може бути поставлений на голосування. Цей по­передній розгляд істотно впливає на його долю. У багатьох краї­нах висновок комісій із приводу законопроекту є остаточним і оскарженню не підлягає.

Парламентські фракції. Партійні об'єднання депутатів най­частіше називаються партійними фракціями, але можуть на­зиватися й по-іншому. Якщо у ФРН використовується класич­не найменування — фракція, то у Франції, Італії та інших краї­нах партійні фракції прийнято називати парламентськими групами. У Великобританії вони офіційно називаються парла­ментськими партіями.